3.2. Вихід безпідстилкового гною

На тваринницьких фермах, де худобу утримують без підстилки, одержують рідкий гній - суміш калу, сечі і технологічної води. Рідкий гній, тобто безпідстілковий гній має вологість 83-97%.

Залежно від вмісту води розрізняють напіврідкий безпідстилковий гній (вологість менше 93%), рідкий (вологість 93-97%) і гнойові стоки (вміст води понад 97%).

Вихід рідкого гною залежить від виду тварини, її віку, типу годівлі, тривалості відгодівлі, кількості води, що витрачається на прибирання гною, сірководень, аміак, меркаптан та інші речовини, які зумовлюють різкий неприємний запах.

В рідкому гною від 50 до 70 % азоту міститься в аміачній формі і добре засвоюється рослиною. Решта азоту входить до складу органічних речовин (білку). Фосфор і калій використовуються рослинами так само, як і з мінеральних добрив.

Рідкий гній при зберіганні розшаровується на рідку і тверду фракції. У рідку фракцію нерозбавленого водою гною потрапляє 75-80% поживних речовин, а в осад - 20-25%. Розбавляння гною водою збільшує його об'єм. Так, при гідрозмиванні розбавляння гною водою до 95 % збільшує його об'єм у 2 рази, а при розбавлянні до 98 % - у 5 разів порівняно з об'ємом екскрементів тварин. Втрати азоту в цьому разі незначні. При цьому змінюються і хімічні властивості рідкого гною. Розбавляння рідкого гною доцільно провадити безпосередньо перед внесенням його на поля.

Рідкий гній зберігають у спеціальних гноєсховищах. Термін зберігання від 2 до 6 місяців. Гноєсховища бувають прифермські і польові. Місткість прифермських гноєсховищ закритого типу має бути 25-40% об'єму гною за 2-3 місяці нагромадження. У польових гноєсховищах, що є відкритими котлованами, зберігається 60-75% рідкого гною. Втрати азоту при різних способах зберігання майже однакові.

Для перевезення і внесення рідкого гною використовують цистерни-розкидачі.

При переробці гнойових стоків щодобово отримують тверду фракцію ; середньою вологістю 73,8 % і рідку, що містить 99,3% води.

Рідкий гній перед використанням знезаражують, оскільки в ньому патогенні мікроорганізми зберігаються дуже довго.

Для знезараження використовують кілька систем:

1) систему хлорування гною у збірному резервуарі насосної станції;

2) систему, розраховану на приготування компостів з біотермічним прогріванням

Використовувати тверду фракцію для удобрення культур можна не тільки після біотермічної обробки у буртах протягом одного місяця влітку і протягом двох - взимку. Коли температура в рідині бурти досягне 60-70 °С, вважають, що біотермічна обробка почалася.

У закритих гноєсховищах утворюється значна кількість метану, сірководню, аміаку, вуглекислого газу, індолу, скатолу та інших шкідливих речовин. Тому при роботі в таких гноєсховищах треба дотримуватись правил техніки безпеки. Категорично забороняється використовувати відкритий вогонь для освітлення, оскільки це може призвести до вибуху. Не можна працювати без протигазу, інакше вдихання шкідливих речовин може призвести до отруєння.

При використанні безпідстилкового гною велике значення має встановлення його оптимальних норм. Занадто низькі норми (до 20 т/га) призводять до зниження приросту врожаю порівняно з оптимальними, а високі, крім того, можуть викликати забруднення навколишнього середовища. Прирости врожаю від внесення помірних норм залишаються вищими при застосуванні рідкого гною порівняно з підстилковим, що пов'язано з неоднаковим засвоєнням рослинами азоту з добрив. Оптимальні норми внесення безпідстилкового гною коливаються у межах 150-300 кг/га за еквівалентним вмістом загального азоту.