3.4.Заготівля інших видів органічних добрив

Пташиний послід є швидкодіючим і високоефективним добривом. У середньому за рік від кожного птаха можна мати таку кількість пташиного посліду: від курей - до 6кг, качок - 8, гусей - 11 кг.

Найбільше поживних речовин у посліді курей. Азот перебуває у формі сечової кислоти, яка швидко розкладається до аміаку й оцтової кислоти. За два місяці зберігання пташиного посліду втрачається до 50 % азоту. Для зменшення втрат азоту треба застосовувати торф'яну підстилку, а послід при зберіганні перешаровувати сухим торфом у кількості 15-20% його маси або суперфосфатом (5-10%).

Пташиний послід використовується для удобрення цукрових буряків, льону та інших культур і вноситься під оранку або культивацію. Для удобрення озимини пташиний послід вносять під час передпосівної культивації. Для удобрення картоплі, кукурудзи й овочевих його вносять у ямки.

Пташиний послід – цінне швидкодіюче висококонцентроване органічне добриво. Висушений послід містить 4-6% N; 2-3 P₂O₅; 2-2,5 K₂O; 4,5 C_aO; 1,6% M_gO значну кількість мікроелементів.

На вміст елементів живлення в пташиному посліді впливають кількість та якість кормів, особливо концентратів, а також тривалість його зберігання. Пташиний послід використовують як цінне органічне добриво. Норми його внесення під просапні становлять 4-5 т/га, під зернові 2-205 т/га. При використанні посліду з вологістю 60-80% його норми збільшують удвічі. Рідкий без підстилковий пташиний послід використовують для виготовлення компостів.

Сеча і гноївка містять в основному азот і калій, які легко й швидко засвоюються рослинами.

Сеча великої рогатої худоби містить 0,6% N, 0,1 % Р₂0₅, 0,5% К₂0; коней - 1,5% N. 0,01% Р₂0₅, 1,6 К₂0; свиней - 0,5% N, 0,07% Р205 і 0,9% К₂0.

Поживні речовини в сечі і гноївці перебувають у легкодоступних формах. Сечовина за допомогою уробактерій (аеробні бактерії) розкладається з виділенням вуглекислого газу, води та аміаку. Щоб зберегти аміак, сечу і гноївку відводять у сечозбірники, ізольовані від доступу повітря.

Сечозбірник будується на відстані 5 мвід тваринницьких приміщень. Дно його розміщується на 1м нижче від дна гноєсховища. При будівництві сечозбірника розраховують, щоб на одну голову великої рогатої худоби припадало по 0,3, на одну голову молодняку -0,1, коня або свині - 0,15 м³ його місткості.

Для зменшення втрат азоту сечозбірник заповнюють відпрацьованим тракторним маслом з розрахунку 3л на 1м² поверхні сечі. Вчені Українського науково-дослідного інституту фізіології та генетики АН України запропонували домішувати по 5г марганцевих шламів на 1л рідини. Така домішка інактивує уреазу і також сприяє зберіганню азоту. Взимку сеча використовується для приготування різних компостів, навесні - для підживлення озимини перед боронуванням, влітку сечею підживлюють цукрові буряки після проривання, а також картоплю відразу після появи сходів. Гноївкою можна підживлювати луки й пасовища. При використанні до сечі і гноївки можна добавляти фосфорні, а іноді й калійні добрива.

Гноївка – цінне швидкодіюче азотно-калійне добриво, що утворюється на фермах і гноєсховищах у процесі розкладання гною. Середній хімічний склад її , %: 0,2 N; 0,03 P₂O_5; 0,4 K₂O.

Гноївку використовують під усі культури в основному удобренні та підживленні. Під зернові, картоплю, коренеплоди вносять 15-20 т/га. Крім того, її доцільно використовувати для виготовлення компостів і на полях де заробляється солома як органічне добриво.

Також можна використовувати такі органічні добрива, як сапропель (донні відклади прісноводних водоймищ, які є органо-мінеральними комплексами речовин, що утворилися внаслідок перебігу біохімічних, мікробіологічних і фізико-механічних процесів із решток рослинних і тваринних організмів, що заселяли водоймище, а також принесених водою і вітром органічних і мінеральних сумішей), міське сміття і промислові відходи (осад з відстійних полів зрошення, мул ставків і озер, м’ясні і м’ясо-кісткові відходи боєнь, вовняні і шкіряні відходи, відходи пера і пуху, тютюнових фабрик та ін.)

Також в наш час широко використовуються сидерати (зелене добриво) – маса рослин, яку заорюють у ґрунт для підвищення його родючості. При застосуванні зеленого добрива не супіщаних і легких суглинкових ґрунтах підвищується вміст гумусу, збільшується водостійкість структурних часточок ґрунту, капілярна вологоємність, внаслідок чого поліпшується водний режим, зменшується кислотність і уповільнюється рухомість алюмінію, а в ґрунтовому вбирному комплексі збільшується сума увібраних основ.

На зелене добриво здебільшого висівають бобові рослини, іноді гірчицю й гречку. Найкращим зеленим добривом для бідних піщаних ґрунтів є люпин.

Розрізняють самостійну, проміжну (підсівну, післяукісну, поживну), отавну й укісну форми використання люпину на зелене добриво.

Найбільшу ефективність сидератів одержують у поєднанні з поверхневим обробітком ґрунту.