22. Сутність і завдання органів дізнання. Співвідношення Органу дізнання і особи, яка проводить дізнання

Органи дізнання-це державні органи та посадові особи, що уповноважені законом вживати процесуальних, розшукових та інших заходів з виявлення ознак злочину, здійснювати досудове розслідування у формі дізнання з метою встановлення обставин злочину й осіб, які його вчинили, а також виконувати інші види кримінально-процесуальної діяльності для забезпечення інтересів досудового слідства та правосуддя у кримінальних справах.

Перелік органів дізнання регламентовано ст. 101 КПК України, у якій визначено й компетенцію кожного з органів дізнання в частині порушення кримінальних справ щодо певних злочинів і здійснення в них розслідування.

Згідно ст. 101 КПК органами дізнання є: 1) міліція;

1-1) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'якове державне пенсійне страхування, а також у справах про приховування валютної виручки;

2) органи безпеки - у справах, віднесених законом до їх відання;

3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступників з питань провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчиненими працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах;

3-1) командири кораблів - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України;

4) митні органи - в справах про контрабанду;

5) начальники установ покарання, слідчих ізоляторів - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

6) органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі і порушення протипожежних правил;

7) органи прикордонної служби - у справах про незаконне переправлення осіб через державний кордон та у справах про використання завідомо підроблених документів при перетинанні державного кордону;

8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні;

9) командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Державної спеціальної служби транспорту у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні відповідного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту.

На відміну від слідчих, для органів дізнання досудове розслідування не є основною діяльністю. Перед ними, насамперед, ставляться завдання щодо здійснення адміністративної та оперативно-розшукової діяльності.

Форми здійснення органами дізнання кримінально-процесуальної діяльності:

1) прийняття, перевірка та вирішення заяв і повідомлень про злочини;

2) досудове розслідування злочинів у формі дізнання;

3) здійснення провадження слідчих і розшукових дій в порядку виконання доручень слідчого чи прокурора або судових доручень;

4) надання допомоги слідчому при провадженні ним певних слідчих дій;

5) участь у розслідуванні злочинів у складі слідчо-оперативних груп;

6) здійснення досудової підготовки матеріалів у протокольній формі.

Особа, що провадить дізнання, (дізнавач) - це посадова особа органу

дізнання, уповноважена керівником названого органу в межах своєї компетенції здійснювати дізнання у кримінальній справі та виконувати інші види кримінально-процесуальної діяльності.

У міліції, органах податкової міліції, безпеки, прикордонної охорони, митних органах до провадження дізнання допускаються особи оперативно- начальницького складу. У військових частинах командир призначає дізнавачів з-поміж найбільш підготовлених офіцерів. В установах виконання покарань, слідчих ізоляторах дізнання за розпорядженням начальника установи провадить одна з осіб начальницького складу. В органах державного пожежного нагляду дізнання здійснюють інспектори пожежного нагляду. Капітани морських суден і командири кораблів можуть доручати провадження дізнання одному зі своїх помічників або іншій особі з командного складу екіпажу.

Оскільки кримінально-процесуальна діяльність становить вагому частину всієї діяльності міліції, відповідно до відомчих нормативних актів у міліції створені та діють штатні підрозділи дізнання (Наказ МВС України від 26 жовтня 2006 року № 1066 "Про нормативне забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України).

Штатні дізнавачі органів внутрішніх справ розглядають заяви та повідомлення про злочини, здійснюють дізнання в кримінальних справах і провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, виконують доручення слідчих щодо проведення певних слідчих дій поряд з працівниками інших служб міліції (дільничними інспекторами, оперативними уповноваженими карного розшуку, інспекторами ДАІ та ін.), але, на відміну від останніх, вони займаються винятково процесуальною діяльністю й тому забезпечують якісне її виконання в більшому обсязі, що значно відвертало би увагу співробітників інших підрозділів від виконання властивих їм функцій (оперативних, адміністративних тощо).

У своїх процесуальних повноваженнях, особа, що провадить дізнання, (дізнавач), на відміну від слідчого, дещо обмежена законом. Так, вона не може приймати деякі види рішень (про притягнення особи як обвинуваченого, про закінчення розслідування складанням обвинувального висновку та ін.); для прийняття інших видів рішень необхідна згода начальника органу дізнання; вказівки начальника органу дізнання, прокурора для неї є обов'язковими та навіть їх оскарження не зупиняє їх виконання.

23. Обставини, які виключають участь у справі посадових осіб, які ведуть процес і порядок їх відводу. Мета процесуального інституту відводу.

Обставини, що виключають можливість участі у справі судді, народного засідателя, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання,-

це передбачені законом обставини, що викликають сумнів у безсторонності, об'єктивності вказаних осіб і тягнуть за собою неможливість їх участі у кримінальному судочинстві.

Суддя (народний засідатель) не може брати участі в розгляді кримінальної справи та піддягає відводу чи самовідводу (ст. 54 КПК України):

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, що провадила дізнання, обвинувача чи обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у цій справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, що провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача;

3) якщо він під час досудового слідства в справі вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою або розглядав скарги на затримання чи на постанови про порушення або про відмову в порушенні кримінальної справи чи закриття справи;

4) якщо він під час досудового слідства в справі розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 61-1 КПК України;

5) якщо він особисто чи його родичі зацікавлені в результатах справи;

6) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його об'єктивності. Крім цього, в складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які пов'язані між собою родинними зв'язками.

Порядок вирішення заявленого відводу регламентовано ст. 57 КПК України.

Статтею 55 КПК України регламентовано обставини, за яких не допускається повторна участь судді в розгляді тієї самої справи:

- суддя, що брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в апеляційному чи касаційному порядку, а також брати участь у новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку чи ухвали про закриття справи, постановлених за його участі;

- суддя, що брав участь у розгляді справи в апеляційному порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої інстанції чи в касаційному порядку, а так само в новому розгляді справи в касаційній інстанції після скасування ухвали, постановленої за його участі;

- суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в розгляді тієї самої справи в суді першої інстанції та в апеляційному порядку, а також у повторному розгляді справи в касаційному порядку, якщо постанову (ухвалу), винесену за його участі, скасовано;

- суддя, що брав участь у розгляді справи, не може брати участі в розгляді цієї справи в порядку виключного провадження.

Прокурорне може брати участі в розслідуванні й (або) розгляді кримінальної справи та підлягає відводу (самовідводу) за тих самих обставин, що й суддя (ст. 54 КПК України). Проте, якщо прокурор брав участь у проведенні досудового слідства в справі, у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку, то ці обставини не можуть бути підставою для його відводу (ч. 1 ст. 58 КПК України).

Питання про відвід прокурора вирішують:

• під час досудового розслідування - прокурор вищого рівня;

• у суді - суд (суддя).

Слідчийне може брати участі в провадженні по кримінальній справі та підлягає відводу (самовідводу) за таких обставин (ст. 60 КПК України):

- якщо він є потерпілим, свідком, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем обвинуваченого;

- якщо він брав участь у справі як експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача;

- якщо він або його родичі заінтересовані в результатах справи;

- за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його об'єктивності. Питання про відвід слідчого вирішує протягом 24 годин прокурор.

Особа, що провадить дізнання,(дізнавач) не може брати участі у розслідуванні та підлягає відводу (самовідводу) в тих самих випадках, що й слідчий.

24. Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" і Закон України від 13 січня 2000 року про внесення змін і доповнень до КПК України щодо процесуального порядку забезпечення безпеки суб'єктів кримінального судочинства.

25. Поняття учасників процесу в кримінальному судочинстві України. їх процесуальний статус. Проект КПК України про цих суб'єктів.

26. Потерпілий у кримінальному процесі по справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення.

Потерпілий-це фізична особа, якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду та яку визнано потерпілим постановою особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи ухвалою суду (частини 1, 2 ст. 49 КПК України).

У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, прав потерпілого набувають його близькі родичі (ч. 5 ст. 49 КПК України).

Визнання особи потерпілим не залежить від її віку, фізичного чи психічного стану. У разі фактичного заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди особа має визнаватися потерпілим і в справах про готування до злочину чи замах на його вчинення.

Для визнання особи потерпілою закон не вимагає її заяви. Особа має бути визнана потерпілою негайно після того, як у справі будуть зібрані докази, що злочином, готуванням до нього чи замахом на його вчинення їй заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди.

Моральна шкода -це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (зокрема, вона може полягати в приниженні честі, гідності чи ділової репутації; у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, незаконним перебуванням під вартою та в настанні інших негативних наслідків).

Фізична шкода -це негативні анатомічні, фізіологічні та психічні зміни в стані людини як живої істоти, що сталися внаслідок вчинення злочину (тілесні ушкодження, розлад здоров'я, душевне захворювання, фізичні страждання, біль).

Майнова (матеріальна) шкода -це не лише позитивні збитки, тобто пряме зменшення майна через його втрату, привласнення, знищення або пошкодження внаслідок злочинних дій, а і неотримані доходи, витрати на лікування та протезування потерпілого, а в разі його смерті - на поховання.

Потерпілий зобов 'язаний:

- з'являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду (ч. 1 ст. 72 КПК України);

- давати правдиві показання (ч. 2 ст. 171 КПК України);

- підкорятися розпорядженням головуючого щодо дотримання порядку під час судового засідання (ч. 2 ст. 271 КПК України);

- не розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора даних досудового слідства (ст. 121 КПК України);

- на вимогу осіб, які ведуть процес, надавати предмети та документи, що наявні в нього та мають значення для справи (ст. 66 КПК України).

Потерпілий має право(статті 49, 267 КПК України):

- давати показання в справі;

- подавати докази;

- заявляти клопотання;

- ознайомлюватися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства;

- висловлювати свою думку при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 7-11-1 КПК України;

- підтримувати обвинувачення в суді при відмові прокурора від обвинувачення;

- брати участь у судових дебатах;

- заявляти відводи;

- подавати скарги на дії особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора й судді, на вирок або ухвали суду та постанови судді;

- висловлювати власну думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;

- давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи;

- ставити питання свідкам, експертові, спеціалістові та підсудним;

- брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів;

- користуватися допомогою представника, яким може бути адвокат, законний представник, близький родич або інша особа, допущена до участі у справі за постановою дізнавача, слідчого, судді чи за ухвалою суду;

- на відшкодування йому витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду й інші права, передбачені статтями 52-1, 87, 87-1, 88, 267, 348, 384 КПК України.

Юридична відповідальність потерпілого:

- кримінально-процесуальна (за неявку без поважних причин до органу розслідування й суду потерпілого може бути піддано приводу (ч. 3 ст. 72 КПК України);

- кримінальна (за давання завідомо неправдивих показань - згідно зі ст. 384 КК України; за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого чи прокурора - за ст. 387 КК України);

- адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП; за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства чи дізнання (ст. 185-4 КУпАП).

27. Поняття і процесуальний стан підозрюваного. Строк у кримінальній справі, протягом якого особа може бути підозрюваною.

Підозрюваний-це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину чи до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ч. 1 ст. 43-1 КПК України).

Підозрюваний - це короткочасний і необов'язковий суб'єкт стадії досудового розслідування, якщо підстав ні для затримання за підозрою у вчиненні злочину, ні для обрання запобіжних заходів немає, підозрюваний у процесі може взагалі не з'явитися.

Підозрюваний зобов'язаний:

- з'являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду;

- не перешкоджати встановленню істини в незаконний спосіб;

- виконувати вимоги слідчого щодо участі в провадженні слідчих дій;

- дотримуватися умов обраного стосовно нього запобіжного заходу.

Підозрюваний має право(ч. 2 ст. 43-1 КПК України):

- знати, в чому його підозрюють, давати показання чи відмовитися давати показання та відповідати на запитання;

- мати захисника й конфіденційне побачення з ним до першого допиту;

- подавати докази;

- заявляти клопотання та відводи;

- вимагати перевірки судом або прокурором правомірності затримання;

- подавати скарги на дії та рішення особи, що провадить оперативно- розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора;

- за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки. Підозрюваний перебуває в такому статусі протягом часу:

• затримання - до 72 годин (ч. 6 ст. 106 КПК України). Цей строк може бути продовжено суддею до 10 діб, а за клопотанням підозрюваного - до 15 діб;

• дії запобіжного заходу. Згідно з ч. 4 ст. 148 КПК України у разі застосування до особи запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення він діє протягом 10 діб.

Юридична відповідальність підозрюваного:

• кримінально-процесуальна (застосування заходів процесуального примусу в передбачених законом випадках: привід, попередження та ін.);

• кримінальна (санкції статей розділу XVIII Кримінального кодексу України передбачають відповідальність: за втручання у діяльність судових органів - ст. 376 КК України; погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного - ст. 377 КК України; умисне знищення чи пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного - ст. 378 КК України; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їхньою діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, - ст. 379 КК України; перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань або висновку - ст. 386 КК України; розголошення даних досудового слідства чи дізнання - ст. 387 КК України; приховування майна, що підлягає конфіскації чи на яке накладено арешт або яке описано, - ст. 388 КК України.

28. Поняття і процесуальний стан обвинуваченого. Момент, з якого особа стає обвинуваченою, а обвинувачений підсудним.

Обвинувачений-це фізична особа, стосовно якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого (ч. 1 ст. 43 КПК України). Притягнення як обвинуваченого відбувається на досудовому слідстві, коли слідчим зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою (ст. 131 КПК України).

Обвинувачений, у кримінальній справі якого призначено судовий розгляд, є підсудним.

Обвинувачений, стосовно якого винесено обвинувальний вирок,

є засудженим.

Обвинувачений, щодо якого винесено виправдувальний вирок, є виправданим.

Обвинувачений зобов 'язаний:

- з'являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду;

- не перешкоджати встановленню істини в незаконний спосіб;

- виконувати вимоги слідчого щодо участі в провадженні слідчих дій.

Обвинувачений має право(ч. 2 ст. 43 КПК України):

- знати, в чому його обвинувачують;

- давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання;

- мати захисника й побачення з ним до першого допиту;

- подавати докази;

- заявляти клопотання;

- заявляти відводи;

- подавати скарги на дії та рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

- ознайомлюватися після закінчення досудового слідства з усіма матеріалами справи;

- за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

Обвинувачений перебуває в такому статусі з моменту винесення постанови

про притягнення як обвинуваченого до моменту прийняття суддею рішення про призначення справи до судового розгляду.

Юридична відповідальність обвинуваченоготака сама, як і підозрюваного.

29. Захисник у кримінальному процесі, його права і обов'язки. Спірні питання щодо визначення суб'єктів здійснення захисту в кримінальному процесі України.

Захисник-це особа, що в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провадженні в кримінальній справі (ч. 1 ст. 44 КПК України).

Як захисники допускаються особи(ч. 2 ст. 44 КПК України):

• які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні;

• інші фахівці в галузі права, що за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

• у випадках і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни чи піклувальники (якщо, відповідно до вимог ст. 45 КПК України, участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники можуть брати участь у справі як захисники лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, котрий за законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи).

Повноваження захисника на участь у справі підтверджують:

• у адвоката - ордер відповідного адвокатського об'єднання;

• у адвоката, що не є членом адвокатського об'єднання, - угода;

• інших фахівців у галузі права, котрі за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, - угода або доручення юридичної особи;

• близьких родичів, опікунів чи піклувальників - заява обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

Захисник зобов 'язаний: - використовувати передбачені кримінально-процесуальним законодавством засоби захисту з метою з'ясувати обставини, що спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого;

- надавати підзахисному необхідну юридичну допомогу;

- з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, у яких його участь є обов'язковою. У разі неможливості з'явитися в призначений строк, захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачеві, слідчому, прокуророві (в разі неявки захисника слідча дія, його участь у якій не є обов'язковою, виконується без нього);

- не розголошувати дані, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків;

- не перешкоджати встановленню істини в справі через вчинення дій, спрямованих на те, щоби схилити свідка чи потерпілого до відмови від давання показань або до давання завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від давання висновку чи давання завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази в справі чи затягнути розслідування;

- дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи.

Захисник має право:

- до першого допиту підзахисного мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту - такі самі побачення без обмеження їхніх кількості й тривалості;

- мати побачення із засудженим або з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;

- ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства - з усіма матеріалами справи;

- бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, що виконуються з їхньою участю або за їх клопотанням чи клопотанням захисника, а при виконанні інших слідчих дій - з дозволу особи, що провадить дізнання, слідчого;

- застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, у яких він бере участь, а також при ознайомленні з матеріалами справи - з дозволу особи, що провадить дізнання, чи слідчого, а в суді - з дозволу судді або суду;

- брати участь у судових засіданнях;

- ставити в судовому засіданні питання підсудному, потерпілому, свідкам, брати участь у дослідженні інших доказів;

- подавати докази, заявляти клопотання й відводи, оскаржувати дії та рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду;

- збирати відомості про факти, що їх може бути використано як докази в справі, зокрема й запитувати та отримувати документи чи їхні копії від громадян і юридичних осіб, ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян, та інші права, передбачені кримінально-процесуальним законом (статті 48, 266 КПК України; ст. 6 Закону України „Про адвокатуру").

Захисником не може бути особа (ст. 61 КПК України):

1) яка брала участь у цій справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) яка є свідком і у зв'язку з цим допитувалась або підлягає допиту;

3) що є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь- кого зі складу суду, потерпілого, цивільного позивача;

4) щодо якої порушено кримінальну справу;

5) визнана недієздатною чи обмежено дієздатною;

6) яка в цій справі надає чи раніше надавала юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про надання юридичної допомоги;

7) дію свідоцтва якої про право на заняття адвокатською діяльністю чи права на надання правової допомоги зупинено або анульовано в порядку, встановленому законодавчими актами України;

8) яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

Окрім цього, одна й та ж особа не може бути захисником двох і більшої кількості підозрюваних, обвинувачених або підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Участь захисника є обов'язковою (ст. 45 КПК):

1) у справах осіб, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні злочину віком до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваним або пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні чи психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи або пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) якщо санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього чи з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

Юридична відповідальність захисника:

• кримінально-процесуальна - усунення від участі у справі:

- за перешкоджання встановленню істини в справі;

- затягування розслідування чи судового розгляду справи;

- порушення порядку в судовому засіданні;

невиконання розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

30. Порядок призначення захисника у кримінальному процесі. Право вибору підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на участь у справі конкретного захисника.

Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі запросити собі кількох захисників.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об'єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника с обов'язковою для керівника адвокатського об'єднання.

Захисник призначається у випадках:

1) коли відповідно до вимог частин першої і другої статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захисника;

2) коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

У випадку, коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи обвинувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного захисника неможлива, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю постановою вправі призначити захисника тимчасово до явки обраного захисника.

Якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника немає і коли неможлива явка захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним,— протягом сімдесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не зможе з'явитися для участі в справі протягом двадцяти чотирьох годин, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самі призначають захисника.

(Стаття 47 в редакції Законів № 3780-12 від 23.12.93, № 2533-111 (2533-14) від 21.062001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Актуальною проблемою залишається проблема забезпечення захисту і вільного вибору захисника. Із введенням суду присяжних ця проблема стане ще більш вагомою.

По-перше, слід однозначно передбачити можливість участі захисника як на боці обвинуваченого, так і на боці потерпілого.

По-друге, держава повинна забезпечити підготовку необхідного числа фахівців, які змогли б виконувати функції захисту. А потреба в них зростає. Статтею 129 Конституції до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та підтримання в суді державного обвинувачення, яке згідно зі ст. 121 Конституції покладається на прокуратуру. Виходячи з того, що підтримання обвиїгувачення в суді стало принциповим положенням, а змагальність можливе лише за рівних умов, слід забезпечити рівні можливості сторін. З цього приводу Постанова Пленуму Верховного Суду України віл 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції Украй»; при здійсненні правосуддя" слушно зазначає, що при відданні особи до суду слід в усіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обов'язковою участь у судовому засіданні прокурора.

Таким чином і участь захисника в судовому розгляді справи стає обов'язковою, за винятком справ приватного обвинувачення та тих, що виникли за наслідками протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Вибирати нинішнім обвинувачуваним захисника на попередньому слідстві приходиться здебільшого з осіб адвокатського корпусу. Без сумніву він має бути і збільшений за чисельністю і зміцнений професійно. Нагадаємо, що в дореволюційній Росії, коли вводився інститут адвокатури, їх не випадково називали красиво і правильно — присяжні повірені. Саме так: захисником може буп, лише той, кому підзахисний довіряє як людині, довіряє як фахівцю довіряє як особистості, враховуючи насамперед моральні і професійні якості, а не той, хто має посвідчення, а нерідко "зжився з слідчими, перетворився в кишенькового адвоката", "наловчився заробляти гроші на незнаннях підзахисного, а то і просто беручи проценти за посередництво в хабарництві".

Отже, захисником має виступати будь-який фахівець у галузі права, якому захист своїх інтересів довірила особа і який не підлягає відводові в визначених законом випадках. Конституційний Суд України в своєму рішенні № 13-рп/ 2000 від 16 листопада 2000 року, скасовуючи положення ч. 1 ст. 44 КПК України, згідно з яким як захисники допускались лише особи, які мали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, як положення, що не відповідають Конституції України, слушно дав правильні тлумачення положень Конституції України і роз'яснив, що захисником у кримінальному процесі може бути будь-який фахівець в галузі права, якщо за законом він має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Тепер ці положення закріплені в КПК України.

Проте в кримінальному процесі обвинувачуваний не завжди має можливість реалізувати своє право на юридичну допомогу захисника, в зв'язку з відсутністю коштів. За цих умов відмова від захисника стала поширеним явищем. Слідчим практично неможливо забезпечити участь захисника в справі за призначенням, оскільки відсутня зацікавленість у здійсненні ефективного захисту малозабезпечених обвинувачуваних діючими "адвокатами з посвідченнями".

31. Обов'язкова участь захисника і відмова від участі захисника у справі. Особливості участі у справі як захисників близьких родичів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Випадки обов’язкової участі адвоката на попередньому слідстві

Законодавством визначено випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і під час розгляду кримінальних справ у суді першої інстанції (ст. 45 КПК):

у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення;

у справах про злочини осіб, які через свої фізичні чи психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення чи з моменту встановлення цих вад;

у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство, — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення, — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру — з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту неповнолітнього або до поміщення його до приймальника-розподільника.

За загальним правилом, захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого (ст. 47 КПК). Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі запросити собі кількох захисників. В усякому разі, особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв’язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника. Із захисником, обраним і запрошеним зазначеними вище особами, укладається угода про надання правової допомоги. Питання стосовно укладання угоди між громадянином і адвокатським об’єднанням чи адвокатом регулюються ст. 12 Закону України «Про адвокатуру». Правила адвокатської етики більш детально формулюють відносини між адвокатом і клієнтом при укладенні угоди про надання правової допомоги (п.п. 16-18 Правил).

Однак, кримінально-процесуальним законом передбачено й випадки, коли за певних обставин особа, яка має право скористатися правовою допомогою захисника, не може самостійно реалізувати це право. За наявності таких обставин захисник повинен бути призначений.

Захисник призначається у випадках:

коли, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 45 КПК, участь захисника є обов’язковою, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може його запросити;

коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може цього зробити.

Також законодавством передбачені й особливі випадки призначення захисника:

у випадку, коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи обвинувачений ще не встиг його запросити або присутність обраного захисника неможлива, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю постановою має право призначити захисника тимчасово до явки обраного;

якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника немає і коли неможлива явка захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, — протягом сімдесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному запросити іншого захисника.

Якщо і він не зможе з’явитися для участі в справі протягом двадцяти чотирьох годин, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самі призначають захисника.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника через адвокатське об’єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника, є обов’язковою для керівника адвокатського об’єднання. Адвокатським об’єднанням, до якого може звернутися щодо призначення особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд, є об’єднання двох і більше адвокатів, що об’єдналися з метою надання правової допомоги. Це можуть бути колегії, фірми, контори та інші об’єднання адвокатів, зареєстровані в Міністерстві юстиції України відповідно до Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук р а ї н и від 27 квітня 1993 р. № 302, що отримали свідоцтво про реєстрацію і внесені до Реєстру адвокатських об’єднань за відповідним номером. Суд першої інстанції повинен з’ясувати, чи справді була необхідність у призначенні захисника тимчасово і чи це не порушило конституційного права підозрюваного, обвинуваченого на вільний вибір захисника своїх прав.

Відмова від адвоката та його заміна

Ст. 46 КПК врегульовує порядок відмови від участі захисника у провадженні кримінальної справи. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право на будь-якій стадії відмовитись від захисника, що вступив у справу. При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, слідчий складають протокол із зазначенням мотивів відмови, а суд зазначає про це в протоколі судового засідання. Про прийняття відмови від захисника чи відхилення її особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. Відмова від захисника у випадках, зазначених у ст. 45 КПК, може бути прийнята лише, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обґрунтовують її мотивами, які особа, що провадить дізнання, слідчий, суд визнають такими, що заслуговують на увагу. У цьому випадку захисник замінюється іншим.

Законом встановлені випадки, коли захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного може вийти з процесу без їхньої згоди. Це може статися за наявності обставин, що виключають участь у справі захисника (ст. 61 КПК). У разі їх виявлення або виникнення після допуску захисника в процес, він може бути усунутий від участі у справі лише тими особами і в тому порядку, які визначені ст. 61–1 КПК. Припинити виконання обов’язків захисника може і сам адвокат після допуску його в процес, якщо він за наявністю підстав, зазначених у ст. 61 КПК, відмовиться від участі в справі чи зробить це у зв’язку з недостатністю знань або через свою некомпетентність (ч. 7 ст. 48 КПК).

Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника на подальших стадіях процесу. У разі прийняття рішення про усунення захисника або у разі прийняття його відмови від виконання своїх обов’язків чи відмови підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від певного захисника, цим особам повинна бути надана можливість запросити іншого захисника. Для цього встановлено відповідний строк, у досудовому слідстві він не може бути меншим однієї доби, а в стадії судового розгляду справи — не менше трьох діб. Якщо у випадках, передбачених ст. 45 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом цих строків не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою — самі призначають захисника.

Заміна одного захисника на іншого може мати місце на будь-якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено.

Захиснику, який вступає на заміну іншого, слід надати можливість ознайомитися з тим обсягом інформації, яка є в матеріалах справи і була відомою попередньому. Оскільки заміна захисника не тягне за собою відновлення процесуальних дій, при виконанні яких був присутнім захисник, якого замінено, то новий має бути обов’язково ознайомлений з протоколами цих слідчих дій та документами, предметами тощо, які були вилучені, оглянуті, досліджені при проведенні відповідної слідчої дії.