Загальні методичні вказівки до вивчення дисципліни

Дисципліна «Антикризове управління підприємством» є загальноекономічною дисципліною для майбутніх магістрів економістів оскільки охоплює всі ключові аспекти антикризового управління підприємством в процесі набуття необхідного рівня знань та навичок, передбачених освітньо-кваліфікаційними характеристиками відповідних фахових спрямувань. Загальною метою є формування здатності самостійно мислити, поступово переходячи до опанування ефективних прийомів та методів антикризового управління, підкріпленого необхідними навичками; визначати актуальні проблеми розвитку організацій, приймати та реалізовувати антикризові управлінські рішення. Цьому сприятиме регулярна робота над програмою курсу, підготовка до семінарських занять, виконання індивідуальних та розрахункових завдань, підготовка та розгляд практичних ситуацій (кейсів), здійснення самоконтролю своїх знань, умінь та навичок.

Ринкові механізми функціонування економіки будь-якої держави мають циклічний характер, тобто послідовно переживають періоди піднесення та спадів. Економічні результати діяльності будь-якого підприємства формуються під впливом цих макроколивань, а також залежать від дії багатьох внутрішніх причин та чинників. Це приводить до того, що більшість підприємств проходять різні стадії розвитку, включаючи кризу, яка є об'єктивною реальністю. Це має свої позитивні наслідки – підприємство, долаючи кризу, відмовляється від відживших елементів своєї системи, починаючи розвиватися на новій основі, – а також негативні наслідки – деякі з них стають банкрутами, самоліквідуються, тощо.

Вивчення дисципліни «Антикризове управління в бізнесі» студентами університету включає такі види навчальної роботи: лекції, практичні заняття, ділові ігри, іспит. Значну частку дисципліни складає самостійна робота студентів. Тому метою цих методичних вказівок є надання допомоги в організації цієї роботи.

На початку вивчення дисципліни студентам читаються установчі лекції, у яких дається уявлення про предмет даної науки, характеризуються методи самостійної роботи, наводиться навчальна література.

Лекції повинні допомоги студентам узагальнити матеріал, краще зрозуміти його на основі даних, які наводяться в лекції. Але ця мета може бути досягнутою за умови самостійної роботи над темою. Конспектування лекцій допомагає студентам в їх подальшій самостійній роботі над вивченням дисципліни.

На практичні заняття виносяться найбільш важливі теми і розглядаються основні методи, прийоми самостійної роботи при вирішенні практичних питань.

При вивченні дисципліни використовується література, список якої наводиться в методичних вказівках. Вона може доповнюватися викладачами на лекціях, практичних заняттях.

Тема 1. Кризова ситауція:причиниі вплив на результати господарської діяльності підприємства

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

План

1. Передумови виникнення кризових явищ в економіці.

2. Криза як засіб подолання перешкод у розвитку підприємства.

3. Сутність кризи, її зв’язок з ризиками.

4. Причини криз та їх наслідки.

5. Види криз за характером впливу на підприємство, за строками та відкритості. Фінансові кризи.

Поняття «криза» – одне з найбільш складних, яке має багато смислових відтінків інтерпретацій і сутнісних характеристик. Даний термін походить від грецького «кrisis» – різкий перелом, важкий перехідний стан, крайня точка падіння, гострий недолік, невідповідність.

Парадигма циклічності змін сукупного попиту і пропозиції, об'єму виробництва і доходу і відповідно стану економіки є основою теорії економічних циклів і економічної кон'юнктури, яку досліджували такі видатні вчені економісти, як М. Туган-Барановський, Н.Д. Кондратьев, Дж. М. Кейнс, І. Шумпетер, М. Фрідмен їх послідовники.

Ґрунтовний аналіз екзогенних і ендогенних підходів до пояснення причин циклічності представлений званим мультипликаційно-акселераційним механізмом циклу. Загальна модель взаємодії мультиплікатора і акселератора характеризується Дж. Хіксом. Відхилення, які викликає мультипликаційно-акселераційний механізм, ділять на три основні категорії: затухаючі, вибухові і рівномірні. З урахуванням різноманіття причин (збудників) циклічного відтворення і частих порушень традиційних фаз вченими пропонуються наступні різновиди циклів:

• цикли Кондратьева, або довгохвильові цикли, тривалістю 40-60 років: їх головною рушійною силою є радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

• цикли Коваля, тривалість яких обмежується приблизно 20 роками, а рушійними силами є зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

• цикли Джаглера, періодичністю 7-11 років, взаємодії багатообразних грошово-кредитних чинників;

• цикли Кітчина тривалістю 3-5 років породжуються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;

• приватні господарські цикли, що охоплюють період від одного року до 12 років і що існують у зв'язку з коливаннями інвестиційної активності окремих підприємств.

Кризові ситуації можуть розгортатися на різних рівнях: підприємства, галузі, регіону, держави. Найбільша кількість кризових явищ спостерігається на мікрорівні. Дослідники вважають, що щорічно до 10-20 % малих підприємств потрапляють в кризові ситуації і в середньому близько 10 % з них припиняють свою діяльність. Значно рідше кризові явища виникають на рівні галузі.

У сучасному розумінні циклічні коливання макроекономічних систем розглядаються як багатофакторний процес, який суміщає дію різноманітних чинників і механізмів, які генерують і поширюють циклічні імпульси. Феномен циклу обумовлюється не тільки зовнішніми, поверхневими характеристиками процесу відтворення, але і його найбільш глибинними фундаментальними внутрішніми ознаками, що об'єктивно властиві економічній системі. Без перебільшення можна констатувати, що проблема циклічності фокусує в собі все різноманіття господарських, соціальних, політичних і психологічних проблем будь-якої економічної системи.

Кризові ситуації можуть також розгортатися на рівнях: особи; групи; організації (підприємства, фірми); області (регіону); нації (держави) і тому подібне.

Криза на підприємстві виникає із-за невідповідності його фінансово-господарських параметрів параметрам навколишнього середовища. У глибинних причинах кризи лежить багато різних чинників. Дані чинники можна розділити на дві основні групи:

1. Зовнішні (які не залежать від діяльності підприємства):

- соціально-економічні чинники розвитку країни: зростання інфляції; нестабільність податкової системи і регулюючого законодавства; зниження рівня реальних доходів населення; зростання безробіття.

- ринкові фактори: зниження ємкості внутрішнього ринку; посилення монополізму на ринку; нестабільність валютного ринку; політична нестабільність; стихійні лиха; погіршення криміногенної ситуації.

2. Внутрішні чинники (які залежать від діяльності підприємства):

- управлінські: високий рівень комерційних ризиків; недостатнє знання кон'юнктури ринку; неефективний фінансовий менеджмент; непрофесійне управління витратами виробництва; відсутність гнучкості в управлінні; недостатньо якісна система бухгалтерського обліку і звітності.

- виробничі: незабезпеченість єдності підприємства як майнового комплексу; застарілі і зношені основні фонди; низька продуктивність праці; високі енерговитрати; перевантаженість об'єктами соціальної сфери.

- ринкові: низька конкурентоспроможність продукції: залежність від обмеженого круга постачальників і покупців

Всі вище перелічені чинники можуть бути причинами виникнення кризи на підприємстві, але в більшості випадків першопричиною неприємностей підприємств називають управлінську помилку, яка обусловлена наступними чинниками: відсутністю стратегії діяльності у підприємства і орієнтацією на короткострокові результати в збиток середньостроковим і довгостроковим; низька кваліфікація і недосвідченість менеджерів; низький рівень відповідальності керівників підприємства перед власниками за наслідки ухвалених рішень, за збереження і ефективне використання майна підприємства, а також за фінансово-господарські результати його діяльності.

Запитання для самоперевірки знань

1. Чи можна стверджувати, що криза – природний етап у розвитку підприємства?

2. Які чинники допомагають ідентифікувати кризу підприємства, визначити її вид та глибину?

3. Які елементи виробничо-управлінської системи можуть бути джерелом кризової ситуації та кризи?

4. Наведіть приклади підприємств, що успішно вийшли з кризи.