4. Основні напрямки сільського господарства

Галузева структура виробництва. Рис, який тяжіє в своєму раз-ня до приморським низменностям, безперечно, головна з оброблюваних в Південній Кореї культур. При середньорічному зборі в середньому ок. 6 млн. т майже вдається домогтися самозабезпечення по цьому найважливішому для корейців продукту харчування.

Друге місце серед зернових належить ячменю, вирощуємо, поряд з пшеницею і соєю на незрошуваних землях у підвищених районах. Ячмінь служить вагомим доповненням до рису, однак виявляється явна тенденція до падіння його виробництва. Пшениця і кукурудза займають скромне місце серед вирощуваних культур. З середини 1970-х років спостерігається швидкий розвиток птахівництва, садівництва та овочівництва. Збільшилися посіви технічних культур: конопель, рами (з лубу якого виробляють грубу тканину), тютюну та олійних, з яких найбільш значущі кунжут і перилла. Серед плодових виділяється яблука і груші, а також персики, японська хурма, апельсини, мандарини, виноград і дині. Велика біла редька му і китайська капуста (або качанний салат) - провідні компоненти в цілий споживаної блюді кимчхи, («корейський маринад"). На-ряду з бататом і картоплею вони становлять основну частину овочевої продукції. Крім того, вирощується червоний перець, часник і ріпчасту цибулю, які є найпопулярнішими компонентами приправ.

Тваринництво традиційно було побічної сферою діяльності корейських селян. Однак у зв'язку з тим, що споживання м'яса щорічно зростала, тваринництва стало приділятися набагато більше уваги. Поголів'я молочних корів збільшилося майже на 2000% за 1960-1980, що відбило зростання потреб у молоці. За цей же період в країні стали утримувати вчетверо більше курей. У продовольчих цілях все активніше розводять також свиней, кіз, кроликів і качок.

Аграрні відносини. Для сільського господарства Південної Кореї характерна інтенсивна обробка малих за розмірами землеволодінь. Селянський двір, в середньому складається з чотирьох осіб, має приблизно 1 га ріллі. Масове поширення земельної оренди спонукало уряд РК до проведення аграрних реформ в 1948 і 1949. У результаті приблизно 1,5 млн. селянських господарств було дозволено придбати оброблювану ними землю, яка належала державі і поміщикам-абсентеїстів

5. Національний склад країни

Корея є однорідним суспільством з 98% жителів, що ототожнюють себе з корейською національністю^. Хоч і помалу ,але процент мешканців з некорейською національністю поступово збільшується. Корейці вважають себе нащадками алтайських племен або прото-алтайських племен, споріднюючи таким чином себе з монголами, тунгусами і тюрками. Підтвердженням тому є археологічні дані, що свідчать про міграцію племен на Корейський півострів з південного і центрального Сибіру, які й заселили стародавню Корею починаючи віднеоліту до бронзової доби. Незважаючи на невеликі розміри, частка некорейців поступово збільшується, але незначними темпами, водночас частина мігрантів асимілюється з корейським етносом. За станом на 2009 рік, в Південній Кореї налічується 1 106884 іноземних громадян, (що більш ніж удвічі більше за станом 2000 року). Найбільше китайців 56,5% від загальної кількості, проте більшість з них Joseonjok декларують себе як нащадки та вихідці корейської національності. Приблизно 33 000 монгольців, вважається, що це найбільша громада монгольських громадян, що проживають за кордоном. Іншим помітним явищем стала група жінок з Південно-Східної Азії які складають 41% нових шлюбів з корейськими фермерами у 2006 році. Є також 31 000американців, а саме, американських військовиків, та близько 43 000 вчителів англійської мови різних національностей— з США, Канади, Австралії, Новій Зеландії, Великобританії, Ірландії, Південної Африки, які тимчасово проживають в Кореї.

6. Релігія

Більшість південнокорейців дотримуються буддійських або конфуціанських канонів, а часто і тих і інших одночасно, насамперед при таких важливих подіях, як весілля, похорони і культ предків. Шаманізм, особливо вигнання злих духів, теж входить до числа релігійних культів певної частини населення, в першу чергу сільського. І відносно, і абсолютно Корея - понад християнізована, ніж Японія. У 1991 тут налічувалося близько 8,3 млн. протестантів і близько 2,5 млн. католиків. У 1993 в Республіці Корея налічувалося близько 240 «нових релігій». Особливе місце в системі релігійних уявлень займає Чхондоге («Вчення небесного шляху»). Чхондоге сходить до релігії Тонхак («Східне вчення»), створеної в 1862 релігійним реформатором Чхве Джеу. У 1905 Тонхак була перейменована в Чхондоге. Тонхак-Чхондоге зіграла величезну роль у національно-визвольній боротьбі корейського народу проти японського колоніального панування. У вченні Чхондоге присутні елементи буддизму, конфуціанства, даосизму і християнства. У лоні протестантизму сформувалася (1945) «нова релігія» Мун Санмен (в англомовній літературі його ім'я зазвичай пишеться як Сан Мен Мун). Створена ним у середині 1950-х років «Асоціація Святого духу за об'єднання християнства», відома як «Церква об'єднання», активно діє в багатьох країнах світу, особливо в США.