Митна вартість та методи її визначення

Формування ціни на товар у зовнішній торгівлі здійснюється під впливом багатьох факторів, основним з яких є прагнення усіх країн мак­симально повно виходити з власними товарами на зовнішній ринок. Як наслідок, це заходи зі стимулювання експорту як прямими дотаціями у ви­гляді експортних відшкодувань та компенсацій, так і непрямими - через систему кредитування експорту, страхування ризиків тощо. Усі ці фактори приховують реальну вартість виробництва товару та роблять неефектив­ними тарифні бар'єри, які будує кожна країна, захищаючи внутрішній ри­нок. Саме для визначення реальної вартості виробництва товару за кордо­ном як основи для стягнення митних податків і зборів було запроваджено поняття "митна вартість" або, як прийнято її називати за кордоном, "дійс­на вартість для цілей митної оцінки" (ст. VII "Оцінка товару для митних цілей" ГАТТ).

Згідно із загальноприйнятими міжнародними нормами, викладеними у ст. VII ГАТТ, митна вартість - це оцінка ввезеного товару в країні імпо­рту, яка здійснюється на підставі нормальної ціни в країні експорту, тобто ціни на такий або аналогічний товар, який продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції, чого, внаслідок різноманітних факторів, на сьогодні не існує. Як бачимо, для цілей митного оподаткування головне не купівельна вартість, а рівень цін, який склався на товар у країні експорту.

Наявність загальнодоступної методики і встановлених правил визна­чення митної вартості забезпечує всім учасникам зовнішньоекономічної діяльності рівні умови і дає змогу істотно підвищити впевненість при ор­ганізації зовнішньоторговельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри укладених угод. Відсутність чітко визна­чених норм функціонування митної вартості зумовлює не тільки зниження фіскальних надходжень, але й створює сприятливе середовище для тініза- ції економічних відносин у митній системі.

Митна вартість з огляду на систему оподаткування має визначатись як вартість товару, що використовується з метою митного обкладання, тобто слугує вихідною розрахунковою базою для нарахування адвалерних митних платежів. Крім цього, митна вартість є основою для ведення мит- ноі статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі за­стосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законодав­ством України.

Оскільки об'єкт митного оподаткування є вартісною категорією, то митну вартість можна трактувати як суму витрат, понесених з даного то­вару імпортером до обумовленого пункту на митному кордоні незалежно від того, як фактично розподіляються витрати за контрактом. Тобто митна вартість при імпорті розраховується на основі реальних сум витрат при ввезенні товару.

Доцільно зауважити, що крім митної вартості у системі митного опо­даткування використовується поняття фактурної вартості. Фактурна вар­тість - це сума, яка фактично виплачена або підлягає виплаті за товар, або має компенсуватися зустрічними поставками і фіксується у рахунку- фактурі, що подається до оплати. Величина фактурної вартості та склад витрат, що її формують, визначаються умовами зовнішньоекономічного контракту.

Різниця між митною та фактурною вартістю полягає передусім у різ­ній функціональній значущості. Якщо митна вартість є основною для сис­теми митного оподаткування, то фактурна вартість є основою системи ва­лютного контролю, а також базою для розрахунку митної вартості. Тому митна вартість розраховується в національних грошових одиницях, а фак­турна - у вільноконвертованій валюті, яка зазначається у рахунку-фактурі.

Відповідно до статті 259 МКУ митною вартістю товарів, які перемі­шуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично спла­чена або підлягає сплаті за ці товари. Методологія визначення митної вар­тості в Україні базується на загальних принципах митної оцінки, прийня­тих у міжнародній практиці. Загальновизнані міжнародні методи розраху­нку митної вартості викладені в ст. VII "Оцінка товару для митних цілей" ГАТТ, в Україні вони визначені в ст. 266-274 МКУ: 6 методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються та 1 метод визначення митної вартості при експорті.

Відповідно до змін у МКУ згідно із вище вказаним Законом, визна­чення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість опера­ції);

2. за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4. на основі віднімання вартості;

5. на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6. резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною дого­вору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 МКУ, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 МКУ. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здій­снити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпор­туються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 МКУ за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогіч­ні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 МКУ вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосову­ється, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом засто­сування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вар­тість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декла­ранта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 МКУ.

Метод 1. Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпо­ртуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби сумою витрат зазначеними в ч. 2 ст. 267 МКУ. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акре­дитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, пере­дача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіден­ди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюва­ними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що бу­ла фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Метод 2. У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена першим методом, за митну вартість береться вартість опе­рації з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних то­варів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у статті 268 МКУ. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами

Метод 3. Для визначення митної вартості за методом оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів за основу береться ціна подіб­них (аналогічних) товарів, які ввозяться (імпортуються) на митну терито­рію України. При цьому під подібними (аналогічними) розуміються това­ри, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характе­ристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому вони викону­ють однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважають­ся комерційно взаємозамінними.

Метод 4. Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється у тому разі, якщо оцінювані, іде­нтичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуть­ся) на митній території України у незмінному стані.

Для визначення митної вартості товарів за основу береться ціна оди­ниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше ніж через 90 днів з дати вве­зення товарів, що оцінюються, покупцю, що не є взаємозалежною з про­давцем особою. Від ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, такі компоненти:

1. витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду;

2. суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших плате­жів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;

3. звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, виванта­ження, транспортування, страхування.

Метод 5. Для визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі додавання вартості за основу береться ціна товарів, розрахована шляхом додавання:

1. вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв'язку з ви­робництвом оцінюваних товарів;

2. загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в Україну з країни вивезення товарів того ж виду, у тому числі витрат на наванта­ження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетинан­ня митного кордону України, та інших витрат;

3. прибутку, що його звичайно одержує експортер у результаті поста­вки в Україну таких товарів.

Метод 6. Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послі­довного використання методів, зазначених вище, або митний орган аргу­ментовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з вра­хуванням світової практики. Оцінка з допомогою резервного методу має відповідати встановленим законодавством методам з певною гнучкістю в їх застосуванні, що не має суперечити загальній меті й умовам прийнятої системи оцінки товару з митними цілями. У рамках резервного методу слід дотримуватись установленої послідовності (ієрархії) застосування методів визначення митної вартості.

Щодо експорту, то згідно із ст. 274 МКУ митна вартість товарів, що вивозяться з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, ви­значається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включе­ні:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелек­туальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, ви­значається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відо­мості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на тран­спортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кор­дону України.

Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через мит­ний кордон України, незалежно від засобу та способу їх переміщення, за­являється у митній декларації, яка подається в порядку та у випадках, встановлених законодавством. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через ми­тний кордон України, декларант подає:

• зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

• рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

• банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а та­кож інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтвер­джують вартість товару та містять реквізити, необхідні для іден­тифікації ввезеного товару;

• рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, як­що воно прийнято за одним договором (контрактом);

• пакувальні листи;

• копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Інформація, надана декларантом і визнана такою, що становить коме­рційну таємницю чи є конфіденційною, може використовуватися митними органами виключно для митних цілей і не може розголошуватися, переда­ватися третім особам, виключаючи інші органи державної влади, без спе­ціального дозволу декларанта, за винятком випадків, передбачених зако­ном.