Тема 2 Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Під зовнішньоекономічною діяльністю (далі - ЗЕД) розуміють - дія­льність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Основним законода­вчим актом, який закріплює правові засади здійснення зовнішньоекономі­чної діяльності є Закон України від 16.04.1991р. №959-ХІІ «Про зовніш­ньоекономічну діяльність». Цей Закон визначає основні правові та органі­заційні засади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання всіх видів ЗЕД.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою широкого кола інструментів, кількість яких постійно зростає. Однією з найпошире­ніших у застосуванні виступає класифікація методів (інструментів) регу­лювання ЗЕД відповідно до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та її правонаступниці - Світової організації торгівлі (СОТ). Зважаючи на це, методи регулювання ЗЕД доцільно буде класифікувати на:

Економічні методи (інструменти) - це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес суб'єктів ЗЕД. За звичай такі методи передбачають встановлення мита, акцизних податків, інших зборів, політику встановлення банківської облікової ставки, курсу валюти тощо).

Адміністративні методи (інструменти) - це такі способи впливу дер­жави, за яких необхідний суспільству результат досягається шляхом пря­мого наказу (обов'язкового припису) компетентного органу, який підлягає виконанню суб'єктом ЗЕД незалежно від того, вигідне це виконання йому, чи ні (заборона окремих видів експорту та імпорту, ліцензування та квоту­вання зовнішньоекономічних операцій, застосування технічних, санітар­них, фітосанітарних, ветеринарних, екологічних стандартів та вимог, встановлення державної монополії на експорт/імпорт окремих товарів то­що).

Функціональні характеристики та економічна природа методів впливу держави на суб'єктів ЗЕД поділяють їх на митно-тарифні та нетарифні.

Нетарифні інструменти регулювання ЗЕД - це комплекс заходів об- межувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішні ринки та стимулюють розвиток експорт­ного потенціалу держави як суб'єкта світових господарських зв'язків.

Метою цих заходів є перш за все захист національної промисловості, охорона життя і здоров'я населення, навколишнього середовища, моралі, релігії і національної безпеки. Крім того, нетарифні методи використову­ються і стосовно експортних операцій, також для захисту національних ринків. Використання нетарифного інструментарію регулювання ЗЕД здійснюється державою як правило у випадку, коли застосування митно- тарифних засобів себе вичерпало або є мало ефективним.

Основні методи нетарифного регулювання ЗЕД можна розділити на дві основні групи: прямі (кількісні) заходи нетарифного регулювання, не­прямі (приховані) заходи нетарифного регулювання («методи побічного протекціонізму»).

Кількісні обмеження — це адміністративна форма нетарифного дер­жавного регулювання торговельного обороту, що визначає кількість та номенклатуру товарів, дозволених для експорту або імпорту. Основними видами кількісних обмежень є квотування, ліцензування і добровільне об­меження експорту.