- •1.Розрийте поняття «філософія» .Місце філософії в самопізнанні людини
- •3 Охарактеризувати основні джерела філософії
- •4. Показати взаємодію природного і соціального в людині
- •5. Показати світогляд як духовно-практичне засвоєння світу
- •6. Поянити відмінність істини від заблудження
- •7 Визначити предмет та функції філософії
- •8. Пояснити сутність людини та сенс її життя
- •9. Яке місце займає філософія в системі культури?
- •10 Проаналізувати філософське значення суспільства
- •11 Охарактеризувати філософські системи давньої Індії
- •12 Розрізнити поняття «метод,методика,методологія»Методи наукового пізнання
- •13. .Охарактеризувати філософські школи давнього Китаю
- •14. Виокремити та проаналізувати рівні і форми пізнання
- •15 Дайте загальну характеристику античній філософії
- •16. Пояснити,що таке наука про пізнання. Види пізнання
- •17. Охарактеризувати Досократичний період в антич.Філос.
- •18. Перелічити та охарактеризувати категорії матеріалистичної діалектики
- •19. .Проаналізувати філософські погляди Сократа
- •20. .Пояснити закон заперечення заперечення
- •21. Проаналізувати філософські погляди Платона
- •22. Пояснити закон єдності і боротьби протилежностей
- •23.Проаналізувати філософські погляди Аристотеля
- •24. Пояснити закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •25 Дати характеристику стоїцизму,епікуреїзму,скептицизму.
- •26. Розрити поняття діалектики ,її основні принципи
- •27. Які зміни відбулися у світоогляді при преході від античності до середньовіччя
- •28.Описати ф-цї свідомості
- •29 Охарактеризувати етапи розвитку середньовічної філос..
- •30. Показати структуру свідомості
- •31.Виокремити особливості розвитку філос. Нового часу
- •32 Показати зв'язок свідомості та мови
- •33.Пояснити метод продукування знань ф.Бекона
- •34.Показати сутність свідомості, основні концепції їїпоходження
- •35.Розглянути філософські погляди одного з представників Німецької класичної філософії(на вибір)
- •36.Охарактерезувати категорії онтології простір, час.
- •38.Охаракт-ти категорії онтології: субстанція, причинність.
- •39.Пояснити суть «філософії життя» Фрідріха Ніцще.
- •40.Показати яким чином світ ділиться на сфери буття.
- •41.Охарактеризувати некласичну філософію та її напрямки (позитивізм, марксизм)
- •42.Сутність духовного життя суспільства.Поняття культура.
- •43.Коротко охарактеризувати напрями у філософії хХст.
- •44.Політична система суспільства.
- •46.Проаналізувати філософські погляди Дмитра Донцова
- •47. Проаналізувати філософські погляди представників Києво – Могилянської академії. Г. Сковорода.
- •48.Ідеалістичний та метерріалістичний підходи до розуміння суспільства.
- •49. Проаналізувати світоглядні орієнтири Острозьких просвітників.І.Вишенський.
- •50. Порівняйте філософські концепції Пвлв Русина та Юрія Дрогобича
- •51.Охарак-ти Сократичний період розвитку античної філософії.
- •52..Розрізнити поняття «свідомість», «підсвідоме», «несвідоме».
- •57. Що таке схоластика і містика? Зазначте їхні відомості.
- •58. Показати роль географічного природного середовища у житті суспільства
- •59.Проаналізувати філософські погляди Декарта та Гоббса.
- •60.Показати демографічні чинники у розвитку суспільства.
- •62.Розрізнити поняття «особистість», «індивід», «індивідуальність»
- •63. Проаналізувати філософські погляди Юма та Берклі.
- •64.Пояснити різницю між предметами та суб’єктними цінностями.
42.Сутність духовного життя суспільства.Поняття культура.
Духовне життя суспільства — це надзвичайно широке по-няття, що включає в себе багатогранні процеси, явища, пов’язані з духовною сферою життєдіяльності людей; це сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їх виробництва, роз-повсюдження, перетворення суспільних, індивідуальних ідей у внутрішній світ людини. Духовне життя суспільства охоплює світ ідеального (сукупність ідей, поглядів, гіпотез, теорій) разом з його носіями — соціальними суб’єктами — індивідами, соціаль-ними групами, народами, етносами. Культура— сукупність матеріальних, духовних і нематеріальних цінностей, створенихлюдством протягом його історії. Це поняття може вживатися в таких значеннях:Рівень розвитку суспільства у певну епоху.Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.Освіченість, вихованість.Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.Алгоритми людської поведінки і символічних структур, які надають цій поведінці сенсу і значимості
43.Коротко охарактеризувати напрями у філософії хХст.
44.Політична система суспільства.
У політичній системі суспільства розрізняють чотири основних групи елементів: політичні інститути, політичні відносини, політичні норми, політичну свідомість і політичну культуру.[1] Відповідно до цих елементів виділяють організаційно-інституціональну,регулятивну, функціональну і комуникативну підсистеми політичної системи.
Інституціональну підсистему складають політичні інститути: держава та її структурні елементи, такі як парламент, уряд, політичні партії, громадсько-політичні організації, церква, органи місцевого самоврядування. У своїй сукупності ці взаємозв'язані політичні інститути утворюють політичну організацію суспільства, організаційну основу політичної системи. До політичної системи як її інститути входять не всі наявні в суспільстві громадські організації, а лише ті, що пов'язані з функціонуванням політичної влади.
45. Загальні особливості української філософії Українська філософія є своєрідною за своїм характером, хоча від самих початків розвивалась в руслі загальних філософських процесів. Один із кращих дослідників української філософії Д. Чижевський стверджував, що національна самобутність нашої філософської культури детермінована як чинниками суспільно-історичного розвитку, так і деякими особливостями національного характеру українців. До найтиповіших рис українського національного характеру належать: а) емоційність і чутливість, які зумовили перевагу ірраціонального типу філософування над раціональним; б) сентиментальність й естетизм, що проявились у відчутті краси, її пошуку в усьому, схильності до пишної декоративності й орнаментальності у мистецтві і побуті; в) психічна рухливість, яка давала змогу швидко адаптуватись до складних життєвих ситуацій, але водночас зумовлює певну психічну нестабільність і надмірне панікування; г) шанування індивідуальної свободи, що виявлялось в опорі іноземному пануванню, але також у схильності до розбрату і внутрішніх протистоянь; д) особливо шанобливе ставлення до Землі й природи (антеїзм). Означуючи специфіку української філософії, більшість дослідників звертає увагу на її несхильності до побудови строгих раціонально-абстрактних систем: в ній “серце” домінує над “головою”. У вітчизняній філософії яскраво засвідчена етико-виховна тенденція, схильність до моральних повчань і практичних настанов. Істотною ознакою української філософії є також релігійність; щоправда, ця релігійність не позбавляла її можливості обґрунтовувати необхідність досягнення людиною земного щастя і суспільного блага. Підтвердженням цього є особливе зацікавлення історичною й історіософською проблематикою. Суспільно-політичні концепції українських мислителів в усі часи активно впливали на формування національної ідеї, сприяли зміцненню національної самосвідомості народу. Звичайно, зазначені вище найзагальнішіособливості української філософії не вичерпують детально тему її самобутнього характеру, але допомагають зорієнтуватись у спектрі тих найважливіших проблем, які становлять стрижень філософського дискурсу в Україні. Варто відзначити й те, що хронологічні межі деяких етапів розвитку європейської філософії в Україні є зміщеними. Так, з певним запізненням розвивається українська ренесансна і барокова філософія. Не так яскраво відтворена доба Просвітництва і класицизму, проте пліднішим для вітчизняної філософії став романтизм.