24. Пояснити закон взаємного переходу кількісних змін у якісні

Закон переходу кількісних змін у якісних, основні категорії закону: 1. якість – характеристика предмету, яка коливається в межах міри, що визн. Кількістю. 2. к-сть – зовнішня визначеність об*акта відносно байдуже його конкретного змісту і якісної природи. 3. міра- межі рамки у якій кількість і характер. Об*акта без зміни мною. 4. якісний стрибок – порушення поява нової якості. Висновок: з. гарантує що нагромадження дрібних, спочатку не помітних кількісних змін на певному етапі неминуче призводить до корінних якісних змін. В результаті чого одна якість поступається місцем іншій.

25 Дати характеристику стоїцизму,епікуреїзму,скептицизму.

. Стоїци́зм — вчення однієї з найбільш впливових філософських шкіл античності, заснованої близько 300 р. до н.е. Своє ім'я школа отримала від назви портика Стоя Пойкиле(грец. στοά ποικίλη, букв. «розписний портик»), де засновник стоїцизму, Зенон із Кітіона, вперше виступив в якості самостійного вчителя. Стоїки вважали логіку, фізику і етикучастинами філософії. Відоме їх порівняння філософії з фруктовим садом, де логіка – садова огорожа, фізика – фруктове (фруктові) дерево(а), а етика – плоди дерева, тобто результат, що базується на певних (зумовлено-визначених) принципах і обмежений певними рамками.

Стоїцизм був впливовим філософським напрямком від епохи раннього еллінізму аж до кінця античного світу. Свій вплив ця школа залишала і на подальші філософські епохи.

Епікуреїзм - філософське вчення, що виходить з ідей Епікура і йогопослідовників. Епікуреїзм був одним з найбільш впливових філософських течій вАнтичності. Епікур засновує свою школу в 310 р. до н. е.. спочатку в Колофон, а потім, в 306р. до н.е., переносить її в Афінах. Школа знаходилася в саду філософа, з цієїпричини вона отримала назву «Сад», а послідовники Епікура стали іменуватися«філософами з садів». До школи приймалися жінки і раби, причомувідмовлятися від свого майна не було потрібно. На воротах школи був напис:«Гість, тобі тут буде добре; тут задоволення - вище благо». Школу епікуреїзму застав апостол Павло, під час подорожі до Афін (Деян.17:18).

Скептицизм (від др.-греч. Σκεπτικός - розглядає, досліджує) - філософський напрямок, що висуває сумнів як принцип мислення, особливо сумнів у надійності істини. Помірний скептицизм обмежується пізнанням фактів, виявляючи стриманість по відношенню до всіх гіпотез і теорій. У повсякденному сенсі скептицизм - психологічний стан невпевненості, сумніви в чому-небудь, що змушує утримуватися від висловлення категоричних суджень. Секст Емпірика в роботі «Три книги Пірронових положень» зазначав, що скептицизм не розглядає сумнів як принцип, а використовує сумнів як полемічне зброю проти догматиків, принцип скептицизму - явище. Слід розрізняти буденний скептицизм, науковий і філософський скептицизм. У повсякденному сенсі скептицизм - утримання від суджень, обумовлене сумнівами. Науковий скептицизм - послідовна опозиція навчань, які не мають емпіричних доказів. Філософський скептицизм - напрям у філософії, що виражає сумнів у можливості достовірного знання [1]. Філософський скептицизм розглядає філософію, в тому числі і скептичну, як рід наукоподібної поезії, але не науки. Відмітна ознака [джерело не вказано 383 дні] філософського скептицизму - твердження «Філософія - не наука!».