1. Омоніми у професійному мовленні.

Омоніми (грецьке – “однаковій” + “ім’я ”) – слова , що мають однаковий звуковий склад , але відмінні значення . Наприклад , боронити – захищати і боронити – перешкоджати

Деякі омоніми з’явилися внаслідок збігу в звучанні питомих та іншомовних слів : “міна” – вираз обличчя , вибуховий заряд , грошова одиниця Стародавньої Греції . Інші омоніми виникли як наслідок словотворчих процесів у мові . Наприклад , слово “корм” (їжа тварин ) буде омонімом до слова “корма”(задня частина судна ), якщо будуть використані у наступних випадках : кормові якості – кормові гармати .

Омоніми поділяються на дві групи. Повні (абсолютні) омоніми – слова, звуковий склад яких збігається в усіх граматичних формах : газ – стан речовини , газ – шовкова прозора тканина. Неповні (часткові) омоніми – слова, що збігаються звуковим складом лише в окремих граматичних формах: жаль , слід тощо .

Різновидами неповних омонімів є омоформи , омофони та омографи .

Омофони – слова , що збігаються в звучанні , але мають різне значення та написання . В українській мові омофони не дуже багато , що пов’язане перш за все з її фонетичним складом . Наприклад , гончар (професія) – Олесь Гончар (письменник).

Омографи – слова різні за значення та вимовою , що мають однакове написання . Наприклад , води – води .

Омоформи – слова , що мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі : віз (іменник) і віз (дієслово).

Омоніми є основою для створення каламбурів , проте частіше використовується у художній літературі. Наявна також міжмовна омонімія. Зокрема, українські та російські значення слів баня, луна, люлька, шар та ін. Люди, недостатньо обізнані з лексичними нормами тієї чи іншої мови, часто користуються цими омонімами неправильно .

2. Як готуватися до публічного виступу.

*Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збирається виступити

*З’ясувати тему і адресата мовлення: бажання проінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважати.

*Основа выступу – план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.

*Опрацювати потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята

композиція – вступ, основна частина, висновок ).

*Розвивати думку у своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати,

розповідати, доводити. Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.

*Прочитай свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст , знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію .

*Здатність постійно дбати про слухачів і вміння поставити себе на їх місце – одна з найважливіших умов успіху промовця.З цим тісно пов’язане і вміння стежити за реакцією в залі. Справжній промовець постійно спостерігає за реакцією в залі .

*Якщо в залі тиша, якщо слухачі сидять спокійно й уважно на вас дивляться, якщо дехто з них киває головою на знак згоди, то це означає, що ваш виступ проходить успішно. Якщо ж слухачі перешіптуються, крутяться на місцях, не дивляться на вас, позіхають, то це незаперечні ознаки втрати слухачами інтересу до виступ .

*Якщо хочете, щоб вам вірили, говоріть переконливо, використовуйте різні прийоми

(порівняння, протиставлення, аналогія, приклади з життя).

*Відкидайте все зайве, другорядне.

*Якщо вам потрібно заглянути в записи виступу, опустіть очі, але голови не нахиляйте.

*Завжди стежте за слухачами. Якщо вас перестали слухати, змініть тон мовлення, наведіть цікавий факт, ніколи не намагайтеся перекричати аудиторію.

*Не говоріть надто довго: це стомлює і вас, і слухачів. Уникайте слів -паразитів, не заповнюйте паузи різними звуками (на зразок „е-е..”, „ну”). Не вживайте надто довгих речень .

*Будьте тактовним: дякуйте за кожне зауваження навіть тоді, коли ви з ним не згодні .