Методика проведення занять з дітьми віком 4-5 років

У дітей чотирьох - п’яти років нервова система ще дуже слабка, емоційна сфера нестійка - вони то дуже активні, то сором’язливі. Діти цього віку енергійні, люблять галасувати, ставити запитання, бігати, разом гратися, але й сваритись теж. Увага у них теж нестійка, тому свої бажання вони часто змінюють, не люблять в заняттях одноманіт­ності. Добре розуміють і засвоюють зміст ігор, завдань, етюдів, тан­ців. Дуже люблять слухати казки, зображати тварин і казкових персо­нажів. Психологічні процеси розвиваються в ході предметної діяльності. Діти проявляють інтерес до результатів своєї роботи.

Поводитись з ними треба дуже обережно й чуйно. Застосовувати непотрібну суворість, покарання не слід. Говорити тоном наказу: “Виконай зараз же цей рух!” - недопустимо, оскільки діти швидко виконати вказівок педагога не можуть; їм треба спокійно, терпляче пояснити як і чому саме зараз треба виконати той чи інший рух; їх треба зацікавити. При вияві впертості з боку дитини педагог повинен проявити не твердість, а гнучкість, відвернути увагу дитини, а пізні­ше знову спрямувати її на виконання потрібного завдання.

Складність процесу виховання для педагога полягає в тому, що він здійснює його мистецтвом хореографії, вплив якого на ще не зо­всім стійку емоційну сферу дитини дуже сильний. Спрямовувати, ви­ховувати й керувати емоціями дітей, запобігати хаотичному їх про­яву, що шкідливо впливає на нервову систему, педагог може двома шляхами.

Старанно продуманою до найдрібніших деталей підготовкою до уроку, на якому повинна бути детально розроблена лінія емоційного навантаження; від змісту, логіки побудови уроку, послідовності мате­ріалу залежить оптимальний, глибоко виховний вплив на психіку ди­тини.

Педагог повинен так подавати навчальний матеріал, щоб, перш за все, спонукати дітей до розумової діяльності і викликати свідоме ставлення до навчання. Якщо хореограф, починаючи вивчення з най­простішого першого руху, скаже дітям: “Давайте, діти, походимо, по­чинаючи крок з носка”, - обмежуючись при цьому тільки технічним показом, як це треба робити, не підкріплюючи його змістом і обра­зом, які необхідно вкладати в кожен рух, тобто не дасть сюжетно-ігрового завдання, то діти довгий час не зможуть правильно виконати ці рухи. Сухий, беззмістовний механічний процес їм швидко набрид­не і вони почнуть відволікатися. Педагогу треба знайти таке ігрове завдання, в якому рухи, що їх треба вивчити, набудуть яскравості та змістовності.

Захоплено розповісти, образно показати, збудити в дітях бажан­ня самим добре виконати рух - ось до чого він повинен кожного разу прагнути. Наприклад, починаючи вивчення руху “кроки з носка”, пе­дагог показує ходу й пояснює при показі: “Так крадькома ходить ко­тик за мишкою. Іде тихо, легко, ступаючи з носочка, щоб мишка не почула. Зробивши кілька кроків, котик робить стрибок на двох ногах - ловить мишку. Щоб стрибок був теж тихим, котик, готуючись до нього, злегка присідає на двох ногах, потім стрибає обома ногами, пі­сля стрибка присідає і схоплює мишку. Мишка не чує стрибка і не встигає втекти”.

Слово педагога повинно співпадати з показом, тоді, сприймаючи показ рухів з усіма їхніми технологічними деталями, що забезпечу­ють правильне виконання, діти швидко засвоюють їх. Якщо ж сказати дитині: “Присядь до стрибка, стрибни і потім знову присядь”, - не давши при цьому змістовного завдання, то жодна дитина правильно не зрозуміє, як це їй зробити, і, присівши до стрибка чи після стрибка, може навіть травмувати собі ногу або руку.

Можна запропонувати й інші варіанти цього завдання, примі­ром: “лисичка підкрадається до зайчика” . Але усі ці варіанти повинні мати точну, яскраву сюжетну лінію і її вирішення - обов’язково спій­мати “мишку” чи “зайчика”. Тільки тоді діти будуть вірити в те, що ро­блять, і зможуть правильно, змістовно, образно виконати задані рухи.

Зміст і образ рухів підкажуть дитині їхню форму, а захоплена завданням, вона почне й сама її повторювати, підказувати іншим дітям, показуватиме вдома, як ходить котик або лисичка, як вони стри­бають, щоб спіймати мишку чи зайчика. В такий спосіб дитина непо­мітно, легко й швидко засвоюватиме рухи, а одночасно з цим процесом у неї пробуджуватимуться перші потреби творчості й самостійності. Педагогу треба підтримати ці ще несміливі паростки, обе­режно спрямовувати їх у правильне русло, не форсуючи, але й не га­льмуючи. Для вільного формування креативності дитини потрібна радісна й невимушена атмосфера, вона не повинна відчувати ніякого тиску з боку педагога. Педагог повинен уміти захопити дітей, захопи­ти ненав’язливо, м’яко. Це захоплення викликає у них бажання діяти, збуджує емоційну сферу, розумову діяльність, уяву, фантазію, ініціа­тиву, активність, діти навперебій намагаються виконати завдання. Свій порив вони проявляють гамірливо, радісно, і ні в якому разі не треба його стримувати, а слід лише уміло спрямовувати.

Жодне завдання, жоден етюд, танець, хоровод не повинні пода­ватися без глибокого змістовного наповнення, дітей одразу треба вчити все робити свідомо, включати в їхню діяльність якомога більше почуттів.

Головними завданнями, які вирішує педагог у роботі з дітьми чотирьох - п’яти років, є: виховання самостійності, активності, ініці­ативи, уяви, фантазії, креативності, музикальності. Діти повинні ово­лодіти першими навичками колективних шикувань в іграх і танцях, засвоїти основні рухи ходи, бігу, підстрибування і найпростіші тан­цювальні рухи. З перших днів занять дітям треба прищеплювати культуру рухів, робити це слід не поспішаючи, не перевантажуючи їх зайвими зауваженнями й нагадуваннями, вони повинні вміти:

• рівномірно ходити під музику, починаючи з носка, не ковзаю­чи по підлозі;

• уміти ходити відповідно до контрастного характеру музики, з динамічними відтінками (голосно, тихо). Це майбутній “танцюваль­ний крок”;

• плескати в долоні в різних ритмах; поєднувати оплески з кро­ками на місці;

• легко підстрибувати на обох ногах на місці з невеликим про­суванням вперед і обертаючись навколо себе, на кожну чверть і на дві чверті такту;

• легко бігати, ставлячи ногу з носка, на кожну чверть; коли діти добре засвоять рух - на кожну восьму;

• рухатись галопом вперед і вбік;

• притупувати однією ногою;

• притупувати поперемінно обома ногами;

• плескати в долоні, поєднуючи оплески з притупуванням;

• підстрибувати на одній нозі;

• виставляти ногу з притупуванням вперед на п’ятку і на носок;

• передавати найпростіші образні рухи тварин (зайчика, кицьки, лисички, ведмедя, птахів, курчат, каченят);

• оволодіти найпростішими елементами танцювальних рухів: перемінний крок і бічні кроки;

• кружляти по одному й парами, тримаючись за обидві руки;

• рухатися в простих побудовах під музику маршу (ноги ставити з носка): в одній шерензі, парами, по четверо, в колі;

• утворювати велике й мале кола. У танцях і хороводах переши­ковуватися врозсип з кола і навпаки;

• танцювати парами;

• грати в сюжетні ігри спочатку без супроводу, потім із супро­водом. Привчаючи дітей до організованої гри, педагог пропонує сю­жет; пізніше діти самі придумують його;

• водити хороводи, дотримуючись послідовності, самим вступа­ти в сольні уривки;

• виконувати короткі ігрові танці за завданням педагога, а піз­ніше — самим придумувати їх;

• у танцях рухи виконувати в дуже повільному темпі, чітко.

Примітка. Вік чотирьох-п’яти років завдяки зрушенням, що виникають у психічній діяльності, дозволяє дітям засвоїти пропоно­ваний обсяг знань і навичок. Навчання треба вести з поступовим пе­реходом до вимог довільної уваги і дій.

При доборі репертуару слід виходити з поставлених виховних завдань і психофізіологічних особливостей дітей. Він може включати такі теми.

Знайомство з природою.

Зима: танці “Сніжинки”, “Зустріч Діда Мороза і Снігуроньки» “Гра у сніжки” (ритмічно кидати уявні сніжки тощо).

Весна: танець-гра “Проліски і фіалки”, гра “Проводи Зими і зу­стріч Весни”, “Хоровод весняних квітів” (у кожної квітки свій соль­ний вихід).

Літо: гра-хоровод або танець-гра “Клумба” (соло різних квітів) - хоровод “Пшениця”, гра “Рибка, яка піймалася в сітку” тощо.

Осінь: танець-гра “Овочі”, танці “Листя, що опадає”, “Дощик”, гра “Збирання грибів” і т. ін.

Ігри і танці на теми улюблених казок.

Календарні свята.