Вимоги до проведення уроку на основі сучасних танцювальних стилів

На відміну від класичного та народно-сценічного танців, які мають давню історію, відпрацьовану методику та відносно чітку методологію, сучасні танцювальні стилі практичного досвіду мають значно менше. В силу історичних обставин вони не набули широкого розповсюдження на пострадянському просторі. На Україні керівники ще недостатньо воло­діють конкретними напрямами сучасної хореографії, які, через стрімку урбанізацію суспільства, слід постійно вивчати та удосконалювати.

У цьому є нагальна потреба через те, що це цікавить молодь, яка прагне йти в ногу з часом, і якщо цей процес не очолять та не скоор­динують хореографи-фахівці, його очолить «вулиця», що не принесе користі ані суспільству, ані державі.

Сучасне хореографічне мистецтво можна розглядати в трьох його основних напрямах розвитку: джаз, модерн танець і стріт денс (вуличні танці).

Перфоманс (від англ performance - виступ, гра, виконання) - вид та сукупність різних постмодерністичних авторських виконань в су­часній хореографії американо-європейського походження. На сього­дні основою перфомансу є експеримент. Перфоманс також містить певні техніки сучасного танцю й мистецтва - contraction & release, contactly improvisation, body art, пантоміму, рок- і поп-стилі. Серед сучасних представників перфомансів можна виділити роботи та тан­цювальну техніку Піни Бауш, Тріши Браун, Стіва Пекстона, студії - трупи Г.Абрамова, М.Огризкова, Н.Каспарової, Н.Агульник, Л.Венедіктової. Важливо додати, що усі представники виду перфо­манс постійно експериментують, створюючи нові авторські техніки, котрі поєднують, як професійні засоби танцю, так і аматорські.

Модерн джаз (від фр. modeme та англ. jazz) - вид і танцювальна система сучасної хореографії американо-європейського походження. Сьогодні можна виділити такі види джазу: степ, бродвей-джаз, класи­чний джаз, афро-джаз, флеш, стріт, соул (ліричний джаз), фанк. В чи­стому вигляді найбільше джаз виражений в стріт-джазі, який набув найменших змін.

Модерн (фрн. modeme — новітній, сучасний) як напрям виник у XX столітті, в дослівному перекладі модерн танець - сучасний танець. Та­нець модерн, перш за все танець ідеї і певної філософії. А рухи створю­ються в залежності від того, що хоче висловити виконавець.

У танці модерн виділяється явна спроба виконавця збудувати зв’язок між формою танцю і своїм внутрішнім станом. Більшість сти­лів танцю модерн сформувались під впливом певної чіткої філософ­ської думки і певного світосприйняття.

На сьогодні модерн-джаз як танцювальна система поєднує в собі певні сучасні техніки танцю: техніку М.Грехем - стиснення та роз­ширення (contraction & release), техніку Д.Хамфрі та ХЛімона - під­йоми та падіння (suspend — recovery), техніку М.Каннінгема — спіралі і та штопорні оберти (spiral, corkscrew turn), техніку К.Данхем, Дж.Коула, Г.Джордано, М.Метокса, Р.Одумса, Б.Феліксдала - вико­ристання пози «колапсу», ізоляція та поліцентрія, поліритмія, муль­типлікація, координація, імпульс і управління, побудова уроку з модерн-джазу, який складається з розігріву (warm-up), ізоляції (isolation), партеру (par terre), адажіо (adagio), кросу (cross- moverments, jumps, turn), комбінацій та імпровізацій (combination & improvisation). Термінологія англійська, французька. Отже, модерн-джаз активно застосовується як у сучасних балетних постановках (особливо у постнеокласиці, постмодерні, постмодернізмі та хіп- хопі), так і в системі професійної хореографічної освіти. На сьогодні вид модерн джаз широко використовується в сучасних балетах М.Каннінгема, М.Бежара, Б.Ейфмана, У.Форсайта, І.Кіліана, М.Екка, П.Бауш, П.Тейлора, Р.Брюса, А.Рехвіашвілі.

Імпровізація (від лат. improvisus - раптовість; англ. improvisation - імпровізація) — вид і танцювальна система сучасно! хореографії аме­риканського походження. На сьогодні імпровізація в сучасній хорео­графії є творчим актом митця в момент виконанні, без попередньої підготовки, танцювальна фантазія на тему. Це головний чинник для всієї сучасної хореографії (модерп-джаз, перфоманс, хіп-хоп, контем­порарі, постмодернізм, постмодерн. джаз, pen). Містить певні сучасні танцювальні техніки - традиційну (tradition); дунканівську (Dunkan) - імпровізація від внутрішнього настрою; постмодерністинну (postmodemistic) - імпровізація Форсайта з деконструктивними екс­периментами; контактну імпровізацію (coniactly improvisation) — ім­провізація з партнером Пекстона; імпровізацію звільнення (deliverence) - імпровізація, вільна від законів та обмежень, яка пе­редбачає миттєве застосування будь-якої танцювальної техніки чи пластики (модерну, джазу, йогм, акробатики тощо). Термінологія анг­лійська. імпровізація та контактна імпровізація активно застосову­ються в сучасному балеті, а також у системі професійної хореографі­чної освіти. На сьогодні імпровізація широко використовується у сучасних балетах М.Каннінгема. М.Бежара, Б.Ейфмана, У .Форсайта, І. Кіліана, М.Екка. П.Бауш. П.Тейлора. Р.Брюса, А.Рехвіашвілі.

Контемпорарі (від англ. contemporary - сучасний та фр. contemporain) - вид сучасної хореографії неокласичного спрямуванні європейського походження. Саме причетність цього виду до неокла­сики і відповідає його другій назві - контампорен. На сьогодні кон­темпорарі (контампорен) є сукупністю синтезованих авторських тех­нік неокласичного спрямування (танцювальні лабораторії, студії, авторські та академічні театри Франції, Люксембурга. Великої Брита­нії. Німеччини, Нідерландів. Данії), які містять фундамент класично­го танцю (системи), неокласичні балетні прийоми, а також техніки модерн-джазу, імпровізації. Термінологія - головним чином, францу­зька. а також - англійська. Урок складається з розігріву (warm-up), вправ біля станка (exercises sur la bаrrе), вправ на середині (exercises dance lе centre), швидкої частини та стрибків (allegro & sautes), комбі­націй (combinations). Важливим чинником у цьому виді є часте поєд­нання вправ на дрібну техніку та велику амплітуду, поєднання рухів par terre зі стрибками (petit et grand saute). На сьогодні вид контемпо­рарі широко використовується у сучасних балетах М.Каннінгема, М.Бежара Б.Ейфмана У.Форсайта, І.Кіліана М.Екка, П.Бауш, П.Тейлора. Р.Брюса А.Рехвіашвілі. Отже, контемпорарі (контампорен) c сучасним видом та сукупністю авторських технік європейсько­го походження, орієнтованих на класичний танець при застосуванні новітніх технологій сучасної хореографії. Представниками даного ви­ду є New-York City Ballet. English National Ballet, Grand D’Opera, І.Кіліан. Б.Ейфман, Д. Багуе та ін.

Охарактеризувати напрям вуличних танців (стріт-денс) можна через два основних напрями - диско і хіп-хоп, хоча вони й не єдині та найбільш яскраві й набули певного історичного розвитку.

Термін “диско” (анг. disco) - стиль популярної танцювальної му­шки другої половини 70 років XX століття.

Для танцю диско характерні певні па, вони можуть бути досить одноманітні, які повторюються в певний проміжок часу і танцювати може будь-хто, а можуть бути досить складними для координації і ритмічного виконання, вимагають певної професійної підготовки. У цьому танці немає жорстких правил та обмежень у застосуванні хо­реографічної лексики. Щодо виконання — це різноманітні повороти, скачки, кидки ногами, піруети, ковзання, переступання, пружинисті згинання колін, швидка зміна напрямку виконання рухів. Велике зна­чення має робота рук. Корпус під час танцю не залишається статич­ним - виконуються нахили, хвилеподібні рухи. В середині 70-х років XX століття в СПІД здобули популярність дискотеки, де панувала музика диско. Танцювальні ритми, прості мелодії, доступні тексти, забезпечували дискотекам комерційний успіх.

Не всім верствам населення такий відпочинок був по кишені й тому цілком закономірно, що з'явилась нова музична культура, а з нею і танцювальна, яка влаштовувала всіх, незалежно від матеріаль­ного статусу. Поступово вона отримала свою аудиторію шанувальни­ків, назвали цю музику “РЕП” (одна із версій розшифровки абревіа­тури РЕП - “ритмічна американська поезія”).

Реп (анг. rap - удар, стук, вигукувати, викрикувати) - вокальна культура, при якій на тлі фанк-ритму під чіткий супровід комп’ютерної ритм-групи скоромовкою промовляється текст, що не завжди мас змістовне навантаження. Pen - музичний напрям, з пев­ними характеристиками, це такі як: циклічне відтворення певного звукового відрізку - лупінг (петля,) або семпла (зразок); різноманіт­них ритмічних малюнків і т.д.

У 70-х роках переважно в латиноамериканських і афро-американських кварталах, виникло явище, яке пізніше отримало назву культура хіп-хоп (hip-hop). Хіп-хоп (від англ. hip - стегно, hop — стрибок) танцювальний варіант музики pen) - вид і танцювальна система авто­рських студійних технік масово-популярного синтезованого танцю в су­часній хореографії американо-європейського походження. На сьогодні вид хіп-хоп поєднує різні стильові форми танцю - соул-фанк, джаз рок, хіп-хоп, диско, техно, хаус, брейк, чорний non, особливістю яких є емо­ційна передача настрою музики та співу, а також висока віртуозність та динамічна виразність. Термінологія англійська; урок містить розігрів (warm-up) та комбінації (combinations). Також хіп-хоп ж професійний вид сучасної хореографії, активно розвивається, збагачується різними вираз­ними засобами інших видів сучасної хореографії: модерн-джазу, імпрові­зації, сьогоденної молодіжно-побутової, вулично-танцювальної субкультури. Серед представників хіп-хопу - танцювальні групи поп-зірок і студії СІ11А, Великої Британії, Німеччини, Італії, Франції, танцювальна студія «А6»(Україна-Київ), а також російська група «Тодес» .

Хіп-хоп це ще й напрям у сучасній молодіжній культурі, який містить в себе: настінний розпис - графіти (анг. graffity - нашкрябу­вати); унікальний по своїй пластичності танець брейк-денс (break- dance); стиль одягу, манеру одягатись в спортивний одяг; музичний напрям pen. Йому притаманна африканська пластика, зустрічаються більш важкі стрибки (трюкові елементи). Хіп-хоп - контрастний та­нець на фоні візуального послаблення корпусу (або загальної розсла­бленості рухів) несподівано виникають силові, акробатичні або трю­кові елементи. Танцювальні рухи і саме їхнє виконання має характерну стрибкову дію, з типовими зіскоками, коливаннями кор­пусу, розкачуванням.

Брейк-денс (break-dance) або брейкінг, бі-боінг - сильно відрізняється від інших видів танцю, можна сказати, навіть, що це прогресивно альтернативний розвиток попередніх форм танцю. Брейк (анг. break - ламати, руйнувати) - дійсно багато рухів у цьому танці здаються ламаними, незакінченими. Коли «танцювальні битви» закріпили своє положення на той час і брейк став складовою частиною хіп-хоп культури («боротись за до­помогою творчості, а не за допомогою зброї»), він все більше змушував танцівників використовувати свої виразні засоби, щоб виконати найрізно­манітніші трюки на батлах (зібрання виконавців брейк-денсу для змагання у визначенні кращої команди). Головне завдання на батлах — «побити» противника більшою винахідливістю найрізноманітніших рухів, виконан­ням швидких і чітких підбіжок. На початку 80-х років брейк стає все більш популярним і модним, брейкери з’являються в комерційних проектах (ТВ-шоу, рекламах, відеокліпах тощо), брейк-денс стає частиною шоу бізнесу.

Часто буває, що навіть артисти з високопрофесійних класичних та народних колективів не володіють сучасною пластикою і це призводить до того, що традиційні напрями хореографії нерідко залишаються осто­ронь сучасних хореографічних процесів. Це спричиняє суттєві відтоки учасників з колективів, послабляє їхню конкурентоспроможність.

Враховуючи вище перераховане, вважаю конче необхідним зве­рнути особливу увагу керівників на цю проблему, прикласти макси­мум зусиль для вивчення та оволодіння ними сучасною танцюваль­ною пластикою. Буде надзвичайно доречним і актуальним, відводити певний час для вивчення сучасних танцювальних стилів в усіх хоре­ографічних колективах різних видів та жанрів. Це збагатить учасни­ків хореографічних колективів сучасною танцювальною пластикою, збільшить варіативність творчих підходів керівників, підвищить кон­курентоспроможність хореографічних колективів.