11. Визначте основні положення християнської філософії, проаналізувавши соціальні погляди Августина Блаженного.

Християнська філософія-філ., заснована на христ. релігії. З усіх "отців церкви" найбільший вплив на розвиток філософії мав Августин Блаженний Аврелій. Він доводив, що Бог - найвище буття. В ньому перебувають вічні ідеї, які зумовлюють існуючий у світі порядок. Бог створив світ із нічого з доброї волі, а не з необхідності. Душа людини, за Августином, є безсмертною. Реальне життя - лише підготовка до загробного. Чим швидше людина звільниться від пут земного життя, тим швидше досягне "блаженства". Віра в Бога - вихідний момент пізнання. Творцем усіх ідей і понять він вважає Бога. Мислитель стверджував єдність віри і пізнання, первинність віри над розумом. Церква - єдина, безгрішна, остання інстанція будь-якої істини. У вченні Августина Блаженного виявилась одна з основних тенденцій феодального світосприймання - ідея лицемірного аскетизму, зневаги до плоті, до матерії. "Гріховному" та "тимчасовому" земному життю він протиставляв вічне й "блаженне" "потойбічне" існування. Августин різко протиставляє державу і церкву. Держава заснована на любові до самої себе, на егоїзмі, а церква - на любові людини до Бога.

12. Проаналізувавши онтологічні погляди Томи Аквінського, обґрунтуйте його роль як систематизатора схоластичної філософії.

Середньовіччя в ЗхЄвропі пройшло під неподільним впливом теологічних доктрин, серед яких виділялася доктрина Фоми Аквінського. Йому вдалося створити цілісну, логічно побудовану систему релігійних положень і висновків стосовно природи і суспільства, які хоч і мали відтінок релігійного мислення, але стосувалися цілком реальних процесів тодішньої епохи. Мета: показати, що розум і віра відрізняються один від одного.Оскільки у "Божому натхненні" не може бути нічого помилкового, то можна стверджувати, що помиляється розум, а не віра, філософія, а не богослов'я. Він стверджував: якщо людський розум виявляє нездатність раціонально осягнути зміст тих або інших "божественних" істин, то він повинен "упокорено" схилитися перед вірою. Фома Аквінський визнає відмінність філософії від релігії, що полягає в методах досягнення результатів. Філософія настільки нижча від теології, наскільки людський розум нижчий від божественного. Згідно з Фомою, ніщо матеріальне не може існувати незалежно від вищих форм, тобто Бога, а Бог - чисто духовна сутність. Вчення Фоми Аквінського отримало назву томізму. Таким чином, у середні віки онтологія як вчення про буття теологізується..

Оскільки саме божественне виступає в якості першопочатку, то теологія спирається на абсолютну достовірність, що походить від Бога, надаючи достовірності і іншим наукам.

13. Використовуючи роботу Піко делла Мірандоли «Речь о достоинстве человека», проаналізуйте, чим відрізняється уява про людину в епоху Відродження від традиційних уявлень Середньовіччя.

В основі середньовічних уявлень про людину були релігійні установки про те, що Бог - початок усього сущого . Найбільш ємко філософсько-антропологічні погляди Середньовіччя представлені в працях Августина Блаженного. Людина - це душа, яку вдихнув у нього Бог. Людина повністю і цілком залежить від Бога, вона не вільна ні в чому. Людина була створена Богом як вільна істота, але, зробивши гріхопадіння, сама вибрала зло і пішла проти волі Бога. Головна мета людини - порятунок перед Страшним Судом, спокутування гріховності роду людського, беззаперечна покора церкві як "граду Божому". Фома Акв. стверджував, що Бог - діюча і кінцева причина світу, світ створений Богом «з нічого»; сама людина теж творіння Боже, а за своїм становищем - проміжна істота між тваринами та янголами. У середньовіч. філософії панує теоцентристське розуміння людини, суть якого полягає в тому, що походження, природа, цільове призначення і все життя людини визначені Богом. Теоцентрист. установки поступово долалися в філософії Відродж. З'явилися деїстичні і пантеїстичні концепції створення світу і людини. У роботі «Речь о достоинстве человека» Піко делла Мирандоле стверджує, що людина займає центральне місце у всесвіті. Це відбувається тому, що вона причетна до всього земного та небесного. Він заперечує вплив Бога на долю людини на користь свободи волі людини. Свобода вибору і творчі здібності обумовлюють те, що кожен сам є творцем свого щастя чи нещастя і здатний дійти як до тваринного стану, так і піднятися до богоподібної істоти. Небувалого розквіту досягає розвиток мистецтва. Саме мовою мистецтва, у формі художніх образів, були виражені всі основні антропологічні ідеї епохи Відродження, які істотно відрізнялися від відповідних ідей Середньовіччя/