18. Виробнича функція з одним змінним фактором

Виробнича функція вказує максимальний обсяг продукту, який може виробити фірма при кожному окремому сполученні чинників виробництва. Виробнича функція може бути одно-, дво-, три- та багатофакторною.

Сукупний (загальний) продукт ТР (Q) – це загальний обсяг продукції в натуральній формі, яку фірма виготовляє протягом певного періоду часу шляхом використання певного набору ресурсів.

Середній продукт AP = = – це сукупний продукт у розрахунку на одиницю змінного фактору. Це мірило середньої продуктивності змінного фактору.

Граничний продукт MP = – це додатковий продукт, отриманий внаслідок приросту змінного фактору на одну додаткову одиницю. МР надає можливість максимізувати обсяг виробництва.

При даному рівні технології та виробництва і збереженні на постійному рівні інших факторів, кожна додаткова одиниця змінного фактору спочатку може привести до зростання граничної продуктивності, тобто діє закон зростаючої граничної продуктивності. Однак, починаючи з деякого моменту граничний продукт послідовно доданих одиниць змінного фактору починає спадати і прямувати до «0» - діє закон спадної віддачі. Подальше збільшення одиниць змінного фактору призводить до того, що граничний продукт (МР) стає від’ємним, а сукупний продукт (ТР) починає зменшуватися.

Середня продуктивність зростає до того часу, поки граничний продукт є більшим за середній продукт. Як тільки граничний продукт починає зменшуватись і стає меншим, ніж середній продукт, середня продуктивність змінного фактору виробництва починає скорочуватись, але повільніше, ніж гранична продуктивність.

Закон спадної граничної продуктивності: якщо один з факторів виробництва являється змінним, а всі інші постійними, то починаючи з деякого моменту гранична продуктивність кожної послідовно доданої одиниці змінного фактору починає спадати і прямує до «0».

19. Ізокванта виробника

Ізокванта — це крива, на якій розташовані всі сполучення виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Властивості ізоквант:

• мають від’ємний нахил, тому що зростання одного фактору при певному обсязі продукції завжди супроводжується зменшенням кількості іншого;

• найбільш віддалені від початку координат ізокванти свідчать про привабливіші рівні виходу продукції;

• нахил ізоквант вимірює граничну норму технологічного заміщення ресурсів;

• кількість їх безмежна, оскільки через кожну точку виробничого простору можна провести ізокванту;

• ізокванти не перетинаються.

Карта ізоквант — набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний обсяг випуску продукції, що досягається при використанні певних сполучень чинників виробництва.

Кут нахилу ізокванти, який вимірюється співвідношенням , показує, яким чином проходить заміщення одного фактора іншим, якщо зберігається постійним фізичний обсяг випуску продукції. Абсолютне значення кутового коефіцієнта називається граничною нормою технологічного заміщення.

Гранична норма заміщення MRTS_K,L – це коефіцієнт, який показує, від якої кількості одного фактору виробництва слід відмовитись, щоб додати одну одиницю другого фактору для того, щоб обсяг виробництва залишився незмінним. MRTS_K,L = - .

Зона технічного заміщення між факторами виробництва – це сегмент ізокванти, за межами якого заміщення одного фактору виробництва іншим неможливо, так як це суперечить основним принципам теорії виробництва фірми.