13. Бюджетні обмеження споживача – 12 б.

Бюджетна лінія – це геометричне місце точок, які представляють собою набори благ, купівля яких потребує однакових витрат. Бюджетна лінія показує всі можливі комбінації двох продуктів, що можуть бути придбані при даному рівні цін і доходу.

При даних цінах товарів Х і Y бюджетне обмеження, яке відображає бюджетна лінія, може бути виражене в аналітичному вигляді.

B = Q_xP_x + Q_yP_y, де

В – бюджет, який повністю витрачається на продукти Х і Y;

Q_y, Q_x – кількість Х і Y відповідно;

P_x, P_y – ціни продуктів Х і Y.

В даному рівнянні відомими є В, P_x, P_y, а Q_y, Q_x – змінні.

Властивості бюджетної лінії:

- має негативний нахил, кут нахилу залежить від співвідношення цін товарів і показує від якої кількості одного блага треба відмовитись, щоб придбати певну кількість іншого блага;

- при зміні доходу споживача, бюджетна лінія зрушується у відповідний бік, але паралельно початковому положенню

- зміна ціни одного з товарів призводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії;

14. Рівновага споживача в контексті ординалістського підходу до корисності та раціональної поведінки споживача

  Рівновага споживача – це ситуація, при якій споживач витрачає весь свій бюджет на придбання таких товарів, комбінація, яких дозволяє максимально задовольнити його потреби при даному рівні цін та доходу.

Уподобання споживача, його смаки демонструє карта кривих байдужості.

Можливості споживача в придбанні тої, чи іншої комбінації товарів показує бюджетна лінія.

Об’єднаємо ці графіки. Точка перетину бюджетної лінії з одною з кривих байдужості – це точка рівноваги. В ній бажання споживача збігаються з його бюджетними можливостями.

Рівноважний набір з двох благ – це такий набір 2-х товарів, який принесе споживачу максимальну корисність, і при цьому бюджет споживача повинен бути повністю витрачений на придбання цього набору 2-х благ.

Рівняння, що відображає стан рівноваги:

 , де MU_X  та MU_Y – граничні корисності від споживання товарів X та Y відповідно, P_X та P_Y– ціни товарів X та Y.

За ординалістським підходом оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні „моделі бажаного” та „моделі можливого” і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але в той же час найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості. Досягнувши рівноваги, споживач не має стимулів до зміни свого стану, – за інших рівних умов у нього не існує жодної можливості покращити його добробут. Будь-який інший набір товарів або недосяжний, або лежить на поверхні кривої байдужості нижчого рівня і є нераціональним.

15. Фактори виробництва та їх класифікація

Виробництво – діяльність людини, що націлена на створення корисності, виготовлення благ чи надання послуг.

Фактори виробництва — це ті блага, які фірма повинна придбати, щоб мати змогу здійснювати процес виробництва.

Усі фактори виробництва поділяються на 2 великі категорії: матеріальні ресурси та людські ресурси.

До матеріальних ресурсів відносяться земля та капітал.

До людських ресурсів відноситься праця та підприємницька здібність.

Земля - це особливий матеріальний ресурс. До поняття "земля" відносяться всі природні ресурси - це всі блага природи, які прийнятні у виробничому процесі. У цю широку категорію входять орні землі, ліси, родовища мінералів і нафти, водні ресурси.

Капітал (як чинник виробництва) — це сукупність матеріальних благ, які використовуються при виробництві товарів та послуг. Це інструменти, машини та механізми, обладнання, складські приміщення, транспортні комунікації, засоби зв’язку, тощо.

Праця - це доцільна, свідома діяльність людей, яка застосовується у виробництві і реалізації товарів і послуг. Будь-які роботи, що виконуються людьми різних професій з метою виготовлення товарів чи надання послуг, в широкому сенсі - це праця.

Підприємницьку здібність прийнято виділяти в якості окремого фактору виробництва, через її особливу роль в економічному розвитку суспільства. Підприємницький фактор — особливий людський ресурс, що володіє підприємницькими здібностями.

Роль фактору «підприємницька здібність» в економічному розвитку суспільства полягає в тому, що підприємець об’єднує землю, працю і капітал в єдиний процес виробництва товарів та послуг, приймає рішення про кількість та якість виготовленої продукції, а також вирішує, що саме він буде виготовляти чи які саме послуги надавати. Підприємець постійно шукає нові ідеї, найновіші передові технології виробництва, тим самим підвищуючи розвиток продуктивних сил суспільства.