Відповідь № 31

Російська революція 1905-1907гг. була першою народною революцією епохи імперіалізму. Вона була буржуазно-демократичною революцією нового типу.

При керівної ролі робітничого класу в роки революції складався союз робітничого класу і селянства, союз з іншими непролетарськими верствами трудящих. Разом з російським робітничим класом у революції взяли участі робітники і селяни багатьох національних районів країни.

Революційні події похитнули збройну опору царизму - армію і флот. Так, у липні 1905 року відбулося повстання на броненосці "Потьомкін", пізніше спалахнув ряд повстань матросів і Солдатов в Кронштадті, Свеаборг, Владивостоці і на Чорному морі.

Російська буржуазія не тільки не очолювала революційну боротьбу за буржуазно-демократичні перетворення, а й прагнула не допустити подальшого розвитку революції.

Буржуазію не задовольняли збереження його станового нерівноправності з дворянством, а також відсутність доступу до вищих посад у державному апараті. Вона хотіла ліквідації станових обмежень, скасування всіх перешкод розвитку торгівлі і промисловості, вдосконалювали законодавство. Але, тісно пов'язана з царизмом і налякана революцією, буржуазія готова була йти на угоду з самодержавством, була згодна тільки на реформи.

Революційні події почалися з так званого "кривавої неділі" - 9 (22) січня 1905года, коли була розстріляна мирна демонстрація петербурзьких робітників, які йшли з петицією до царя. Найбільшого підйому революція досягла в кінці 1905 року, коли була організована загальний політичний страйк (у жовтні) і спалахнули збройні повстання (у Москві та деяких інших містах).

У ході революції були створені нові органи політичної боротьби - Ради робітничих депутатів. Один з перших рад - Івано-Вознесенський Рада уповноважених (весна 1905года) .13 жовтня 1905года була створена Рада робітничих депутатів Петербурга. У листопаді - Рада робітничих депутатів Москви. Ради робітничих депутатів виникли у багатьох містах - Нижньому Новгороді, Твері, Харкові, Ростові та ін Крім Рад робітничих депутатів виникали Ради солдатських і матроських депутатів, Ради селянських депутатів.

Ради були створені революційною творчістю народних мас. У перший час вони являли собою страйкові комітети, поступово перетворювалися в органи політичної боротьби.

Однаковості організації та порядку виборів до Рад не було. Але тим не менш визначилися деякі важливі спільні принципи: представницький характер Рад; демократичні вибори шляхом таємного або відкритого голосування; включення до їх складу жінок; створення виконавчих комітетів (або президій) і комісій; звіти депутатів перед виборцями; заміна депутатів, які не виправдали довіру, новими; накази виборців; широке залучення робітників до засідань Рад.

У процесі своєї діяльності Поради протиставляли себе як бойові політичні органи революційної боротьби робітників урядовим органом влади. Ради перетворилися на зародкові форми народної державної влади. Вони здійснювали заходи революційно-демократичного характеру - створювали бойові дружини, робочу міліцію, захоплювали друкарні, мали свої видання, вводили фактичну свободу друку та інші демократичні права (свободу слова, друку, мітингів, демонстрацій).

Московський Рада (як і деякі інші) став органом керівництва повстанням. Досвід Рад був узагальнений В.І. Леніним, який побачив у них зачатки нової революційної влади.

"У політичному відношенні, - писав він, - Рада робітничих депутатів слід розглядати як тимчасового революційного уряду". 1

Більшовицька партія передавала велике значення посиленню свого керівництва Радами. ЦК партії рекомендував створити в Радах більшовицькі фракції, через які здійснювати свій вплив або керувати роботою Ради.

Більшість з існуючих тоді Рад (44 з 55) виявилися під впливом більшовиків і діяли як зародкові органи нової революційної влади. 2

Революція 1905-1907гг. мала величезне значення не тільки для народів Росії, а й для всесвітньої історії. Це була перша в історії людства буржуазно-демократична революція, гегемоном якої був пролетаріат, що діяв у союзі з селянством. Вона справила величезний вплив на революційне і національно-визвольний рух у багатьох країнах. Так революційні події відбулися в Німеччині, Австро-Угорщини, Франції, Англії. Розгорнувся широкий рух солідарності. Революція1905-1907гг. справила величезний вплив на народи Азії - Китай, Індію, країни ближнього Сходу та ін

Висновок

Перша російська революція змусила царський уряд піти на деякі зміни державного ладу. Певним підсумком змін у державному ладі були затверджені імператором в новій редакції Основні закони Російської імперії. З Основних законів була усунена характеристика влади імператора як влада "необмеженої". Але становище верховної самодержавної влади імператора збереглося.

Перша російська революція з усією своєю очевидністю продемонструвала, що колишня форма самодержавства зживала себе і перехід до представницьким установам у всеросійському масштабі став необхідністю під впливом розвитку капіталізму в результаті зростання революційного руху, для боротьби з яким царизм змушений був організувати союз помісного дворянства і верхів буржуазії.

Перша російська революція, незважаючи на її поразка, мала величезне значення для політичного змужніння робітничого класу, зміцнення партій більшовиків, складання союзу робітничого класу і селян.

Революція 1905 - 1907 рр.. показала неспроможність ставки самодержавства на патріархальність, царські ілюзії селянства. Селянство взяло активну участь у революційній боротьбі. Дворянство зберегло більшість привілеїв. У руках дворянства були зосереджені величезні кошти, гігантські земельні фонди, що визначали переважання кріпосників - поміщиків у землеробському ладі Росії, а "отже, в російській державі взагалі й у всій російського життя".

Підводячи підсумки можна сказати, що революція в цілому зазнала поразки, але революційні маси домоглися значних результатів. Революція носила буржуазно - демократичний характер, вона являла собою рух широких народних мас, які боролися, в тому числі, за встановлення демократичних порядків. Але головні питання революції не були вирішені так, як цього вимагали народні маси.

Суспільний лад і державний устрій не були радикально змінені. Класи та групування, що правили раніше, залишалися при владі. Як показав досвід революції, поступок від самодержавства можна було домогтися лише шляхом широкого революційного руху, в тому числі з масовим застосуванням насильницьких методів.