6. Організація страхової справи

Страховий ринок – це особливе соціально-економічне середовище, частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит та пропозиція на неї. Страховий ринок можна розглядати також як форму організації грошових відносин по формуванню і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства, як сукупність страхових організацій, що беруть участь у наданні відповідних послуг. Функціонуючий страховий ринок являє собою складну інтегровану систему, що включає різні ланки.

У широкому розумінні страховий ринок являє собою всю сукупність економічних відносин із приводу купівлі-продажу страхового продукту. Ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиком і страхувальником. Тут здійснюється суспільне визнання страхової послуги. Першорядними економічними законами функціонування страхового ринку є закон вартості і закон попиту та пропозиції. Одним з основних параметрів страхового ринку є його ємкість, чи принципово можливий обсяг збуту страхових послуг. Ємкість страхового ринку визначається обсягом (у фізичних чи одиницях у вартісному вираженні) реалізованих на ньому страхових послуг звичайно протягом року. При визначенні страхового ринку аналізують національний дохід, рівень доходів населення, заробітну плату, споживчі витрати і т.п. Знаючи ємкість страхового ринку і тенденцію його зміни, страхова компанія одержує можливість правильно оцінити свої перспективи. Також оцінюється кон’юнктура страхового ринку, що характеризується співвідношенням попиту та пропозиції на страхові послуги, динамікою цінової і нецінової конкуренції між окремими страховиками, загальною політикою страхових компаній-конкурентів, відзначається вплив держави на регулювання ринкових відносин в області страхування. З урахуванням отриманої інформації складається кон’юнктурний прогноз, у якому дається розгорнута картина ймовірного майбутнього страхової компанії: визначення можливостей, якими варто скористатися і небезпек, які варто уникнути.

У країнах з розвинутою ринковою економікою вважається найбільш безпечною з погляду конкуренції й ефективності така ситуація, коли на страховому ринку діє 10 чи трохи більше страховиків. Частка найбільш великого з них на ринку не повинна перевищувати 31%, двох – 44%, трьох – 54%, чотирьох 64% і т.д.

Структура страхового ринку може бути охарактеризована в інституціональному і територіальному аспектах. В інституціональному аспекті вона представлена акціонерними, корпоративними, взаємними і державними страховими компаніями. У територіальному аспекті можна виділити місцевий (регіональний) страховий ринок, національний і світовий страхові ринки.

По галузевій ознаці виділяють ринки особистого страхування, майнового страхування відповідальності й економічного страхування ризиків.

Учасниками страхового ринку виступають продавці, покупці страхових послуг, посередники, а також їхньої асоціації. Специфічний товар, пропонований на страховому ринку – страхова послуга, що має свою ціну – страховий тариф. Акт купівлі-продажу страхової послуги оформляється висновком договору страхування, у підтвердження чого страхувальнику видається страхове свідчення. Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, являє собою асортимент страхового ринку.

Держава може брати участь у діяльності страхового ринку прямо – як чи страховик страхувальник і робити весь зростаючий вплив на діяльність страхового ринку різними правовими встановленнями.

Страховий ринок являє собою діалектичну єдність двох систем: внутрішньої системи і зовнішнього оточення. До внутрішньої системи відносяться змінні, що піддаються управлінню, складове ядро ринкової системи компанії. Наприклад, страхові продукти, система організації продажів страхових полісів і формування попиту, гнучка система тарифів, власна інфраструктура страховика. Зовнішнє оточення складається з елементів, на які страховик може робити вплив, а також з елементів, які не піддаються управлінню з боку страховика. Сюди відносяться, наприклад, ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страховика, державно-політичне оточення, соціально-етичне оточення, сезонні міграції, купівельна спроможність населення, кон’юнктура світового страхового ринку.