1.3. Мета та користувачі фінансової звітності

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів.

Користувачами фінансової звітності виступають як фізичні так і юридичні особи – суб’єкти економічної діяльності, у т. ч. керівництво підприємства, менеджери певних ланок управління підприємством, фінансово - кредитні установи, державна податкова адміністрація, статистичні органи, контрольно-ревізійна служба України, фірми-контрагенти та ін.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Загальні вимоги, що пред’являються до фінансової звітності викладені в положення (стандарті) бухгалтерського обліку1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”(далі П(С)БО), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 р. № 87. Цим положенням встановлено мету, склад, звітний період, якісні характеристики та принципи її складання.

Вимоги П(С)БО1 щодо складання фінансової звітності не стосуються фінансово-кредитних установ, суб’єктів малого бізнесу та бюджетних установ і організацій. а також не розглядають порядок складання консолідованої і зведеної звітності. Вони регламентуються іншими положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку зокрема фінансова звітність фінансово-кредитних установ регламентуються міжнародним стандартом фінансової звітності 1.

1.4. Склад та елементи фінансової звітності

Як вже зазначалось, фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан підприємства, рух грошових коштів та результати діяльності.

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень користувачами фінансової звітності необхідна докладна інформація про фінансово-майновий стан підприємства, наявності та руху грошових коштів за видами діяльності, джерелами надходження і напрями їх використання, результатів діяльності та зміни, які відбулися у власному капіталу, а також про події і операції, що сталися після дати балансу, якщо вони є суттєвими і можуть вплинути на прийняття рішень. Перелічені інформаційні потреби зумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО1 до неї відноситься: Баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів із додатками. Інші звіти не є фінансовою звітністю.

Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер підприємства.

Складові фінансової звітності відображують різнобічні аспекти одних і тих же подій, процесів та явищ за поточний звітний період, відповідну інформацію за попередній звітний період, розкривають облікову політику та зміни, які відбулися в ній. Це уможливлює здійснення як ретроспективного так і поточного та перспективного (стратегічного) аналізу діяльності підприємства.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються П(С)БО 2 – 6. При цьому підприємство заносить інформацію до відповідної статі певного фінансового звіту тільки за умови, що:

1. існує імовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;

2. оцінка статті може бути достовірно визначена.

Під майбутньою економічною вигодою слід розуміти надходження на підприємстві (вибуття) грошових коштів та їх еквівалентів або інший спосіб збільшення (зменшення) активів підприємства.

Друга умова допомагає визначитись з тим, чи будуть результати господарської діяльності відображені в фінансових звітах, чи тільки розкриті у примітках до них.

Процес аналізу фінансової інформації на відповідність визначенню певної статті фінансових звітів та описаним умовам (критеріям) називається визнанням.

Розглянемо його на прикладі.

Припустимо, що в результаті господарської операції на підприємстві надійшли від постачальника виробничі запаси. Підприємство має намір їх використовувати на виробництво продукції ( виконання робіт, надання послуг) та її реалізації. Отже, воно очікує отримати майбутні економічні вигоди шляхом їх використання разом з іншими активами у виробництві з подальшим продажем виробленої продукції і одержання відповідного доходу. Тому придбані виробничі запаси будуть відповідати критеріям визнання активів - елементів Балансу. Вартість придбаних виробничих запасів визначена договором з постачальником і документами на їх оплату. Це є підставою для оцінки статті Балансу „Виробничі запаси”.