2.1. Призначення Балансу та його структура

За П(С)БО 1, Баланс представляє собою звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до визначення і розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 „Баланс”

Норми цього положення (стандарту) застосовуються до Балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ.

Метою складання Балансу є надання користувачам правдивої, повної і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату для прийняття рішень.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про господарські засоби (ресурси), що ним контролюються, його структуру, рівень ліквідності, платоспроможності та здатність адаптування до змін середовища в якому воно функціонує.

Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому є:

• активи (господарські засоби);

• власний капітал;

• зобов’язання.

Активи і зобов’язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими Положеннями (стандартами).

Підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу, тобто підсумку пасиву Балансу.

За своїми класифікаційними ознаками відрізняють баланси: початковий (сальдовий), розподільчий, ліквідаційний, санаційний, оборотно-сальдовий і Баланс як складова фінансової звітності підприємства.

З метою задоволення інформаційних потреб користувачів, Баланс характеризує фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність.

Загальновідомими принципами будови Балансу є: баланс - нетто; ліквідності, терміновості погашення зобов'язань.

Баланс – нетто. За цим принципом активи і пасиви відображуються в балансі за чистою вартістю (залишкової, теперішньої, чистої вартості реалізації) з метою унеможливлення штучного завищення вартості активів ,і відповідно, зменшення вартості зобов'язань підприємства.

Ліквідність. Це означає, що активи розташовані в Балансі в порядку зростання їх ліквідності, тобто здатності ресурсів швидко перетворитися в грошові кошти.

Терміновість погашення зобов'язань. Пасиви: зобов’язання і власний капітал, розташовані в пасиві Балансу у порядку зростання терміновості погашення зобов'язань.

2.2. Визнання, оцінка та класифікація активів Балансу

Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результати минулих подій, використання яких, як очікується призведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Наприклад, придбанні сировина й матеріали, використані в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, реалізація якої призведе до отримання доходу. При цьому сума одержаного (очікуваного) доходу повинна бути більшою за здійсненні витрати, а саме, на суму непрямих податків і запланованого рівня прибутку.

Актив відображується в Балансі за умови, що:

1. оцінка його може бути достовірно визначена;

2. очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, які не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат періоду у звіті про фінансові результати. Наприклад, вартість придбаних фінансових інвестицій з метою отримання доходу, у разі оголошення емітента банкрутом, не можуть визнаватися активом. А показуються у звіті про фінансові результати, як інші витрати (втрати) від інвестиційної діяльності.

Активи мають визнаватися і відображатися в Балансі у вартісному виразі з використанням певної бази, а саме: історичної собівартості, залишкової (балансової) вартості, чистої вартості реалізації, теперішньої вартості.

Історична собівартість. Активи відображуються в Балансі за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент купівлі. Цей метод оцінки превалює над іншими, виходячи з вимоги принципу „історична (фактична) собівартість.

Залишкова (балансова) вартість визначається шляхом вирахування із первісної (фактичної, історичної) вартості суми нарахованого зносу (амортизації) на дату балансу. Застосовується для оцінки і відображення в Балансі необоротних матеріальних та нематеріальних активів.

Теперішня вартість. Активи відображуються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства. За цією оцінкою в Балансі відображаються довгострокові необоротні активи, на які нараховуються доходи (відсотки, проценти).

Чиста вартість реалізації. Очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Наприклад, відпускна ціна матеріалів становить 20 грн. за одиницю. Витрати пов’язані з їх продажем – 5 грн. Тоді, чиста вартість реалізації матеріалів дорівнюватиме 15 грн. (20 грн.-5грн.). Застосовується для оцінці і відображення в Балансі залишків запасів.

Запаси відображуються в Балансі за меншою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. Припустимо, що загальна сума дебіторської заборгованості становить 245000 грн., створеного резерву сумнівних боргів – 45000 грн. У цьому випадку, чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості дорівнюватиме 200000 грн.

Поточна дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) відображується у балансі за чистою реалізаційною вартістю.

Згідно П(С)БО 2 „Баланс”, п.4, активи Балансу класифікуються на необоротні і оборотні.

Оборотними активами вважаються грошові кошти і їх еквіваленти, необмежені у використанні та інші активи, призначені для реалізації чи використанні (споживанні) протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати Балансу.

Оборотні активи представляють собою грошові кошти (готівкові й безготівкові) та їх еквіваленти, залишки незавершеного виробництва, виробничих запасів, готової продукції, товарів, поточних біологічних активів, короткострокові фінансові інвестиції, дебіторську заборгованість за реалізовану готову продукцію (товари, роботи, послуги) тощо.

Усі інші активи, що не є оборотними класифікуються як необоротні.

В загальному вигляді актив Балансу має таку структуру: чотири розділи, в т.ч.: розділ1 „Необоротні активи”; розділ 2 „Оборотні активи”; розділ 3 „Витрати майбутніх періодів”; розділ 4 „Необоротні активи і групи вибуття”(табл. 2.1).