1.1.3. Історичний нарис виникнення, становлення

та розвитку екології як науки

Своїми коренями екологія сягає природничої історії. Як самостійна дисципліна вона виділилась лише з початку ХХ століття. Формування екології як науки почалося в ХХ ст. і триває й досі.

Довгий час екологія існувала, як розділ біології, як її складова частина.

Глобальність екологічної проблеми, екологічна криза деяких регіонів, призвела до необхідності дослідження середовища проживання людини. Це призвело до “екологізації” багатьох галузей сучасної науки. Питаннями охорони середовища проживання людини, раціонального природокористування нині активно переймаються такі науки, як географія, економіка, геологія, хімія, фізика, математика та інші.

Протягом останнього століття екологія тричі змінювала свій предмет і принцип досліджень. На цій основі в розвитку екології можна виділити три етапи.

На першому етапі (до 30-х років ХХ ст..) екологія спиралася на визначні праці Ч.Дарвіна, О.Гумбольдта, К.Ф.Рульє, Е.Геккеля і концентрувалася на дослідження впливу чинників довкілля на життєдіяльність окремої особини чи цілого виду (наприклад, вплив мінеральних добрив на ріст рослин і обсяги врожаю).

Екологи тих часів були малопомітними представниками “чистої науки”. Громадськість мало цікавилась їхніми дослідами. Екологи привернули увагу до себе, коли стали на захист природи, почали створювати заповідники та національні парки для порятунку рослин і тварин, яким загрожувало зникнення, Екологія тимчасово звузилась до аутекології – екології особини.

Другий етап був порівняно коротким і стосувався дослідження великих груп організмів під кутом аналізу взаємодії окремих особин і популяцій різних видів істот. Лідером стала популяційна екологія. (Наприклад, взаємовплив хижака і здобичі).

Третій етап розпочався після Другої світової війни, коли домінуючими стало уявлення про “пов’язаність усього з усім”. Стало зрозумілим, що зміна одного з компонентів природи призводить до змін комплексу, до змін природного середовища. На необхідність такої сфери досліджень вказував академік В.І.Вернадський.

Синекологія – вчення про взаємодію популяцій між собою і найближчим довкіллям – швидко поступалася першістю глобальній екології – вченню про всіх і про все. Почали швидко розвиватися розділи, підрозділи і галузі екології.

1.1.4. Сучасний стан, структура екології, її зв’язок з іншими науками

На сучасному етапі екологія стала лідером наук, наукою про тактику і стратегію виживання людства. Вона повинна стати способом мислення, нормою поведінки, сучасною філософією. Ми мусимо сьогодні усвідомити: людина – то є частина природи і вижити людство може лише за умови, що кожний дбатиме про захист й збереження природи.

Сучасна екологія – це нова комплексна наука про виживання в довкіллі, завдання якої – пізнання законів розвитку й функціонування біосфери, як цілісної системи під впливом природних і головне, антропогенних факторів, а також визначення шляхів ефективної коеволюції техносфери й біосфери.

Специфіка сучасної екології полягає в тому, що вона із суто біологічної науки перетворилась на цілий цикл знань, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фізики, соціології, економіки і навіть технології. Екологія – це соціально-природнича наука, тому що в центрі всіх змін природного середовища стоїть діяльність людини, суспільства.

Як міждисциплінарна наука екологія опинилася на перехресті біологічних і гуманітарних наук (Мал.1). Вона визначає місце людини в природі, формує її світогляд.