1.1.5.Екологія і сільське господарство

Екологія має важливе значення в науковому обґрунтуванні природоохоронних заходів. Екологія є теоретичною базою охорони природи. Спеціалісти аграрного сектору повинні бути озброєні екологічними знаннями, екологічними законами. Тому що, саме сільське господарство найбільше впливає на природні комплекси Землі, використовує найбільші площі земельних ресурсів, найбільше споживає прісної води, є великим забруднювачем ґрунту і водних ресурсів мінеральними добривами і отрутохімікатами. Також велике навантаження на природне середовище мають тваринницькі комплекси і ферми.

Екологія – це частина процесу виробництва сільськогосподарської продукції. Тому існує наука сільськогосподарська екологія(агроекологія), що

є одним із головних підрозділів прикладної екології.

Агроекологія - це комплексна наукова дисципліна, об’єктом вивчення якої є агросфера планети, а предметом – взаємозв’язки людини з довкіллям у процесі сільськогосподарського виробництва, що вивчає вплив сільського господарства на природні комплекси, взаємозв’язки між компонентами агросистем і специфіки колообігу в них речовин, енергії та інформації під впливом техногенних навантажень.

Головна мета агроекології – це забезпечення сталого виробництва якісної біологічної продукції, збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектора, ефективна екологізація всіх галузей сільськогосподарського виробництва.

Основним завданням агроекології є:

• одержання максимального врожаю при найменшому впливу на довкілля;

• забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування;

• створення агроекосистем, співжиття в агроекосистемах і фактори стабілізації в агроекосистемах;

• меліорація земель;

• інтенсифікація сільського господарства;

• розробка стратегії сільськогосподарського користування в ХХ1 столітті.

Екологічне прогнозування, як один із найактуальніших методів економічних досліджень, дає можливість передбачати негативний вплив діяльності людини на природні комплекси, запобігти небажаним змінам довкілля.

Питання для самоперевірки та контролю знань:

1. Що означає термін „екологія”?

2. Що вивчає екологія?

3. Яка історія виникнення екології?

4. Які підрозділи екології ви знаєте?

5. З якими науками екологія має зв’язок?

6. Які основні завдання екології?

7. Що є об’єктом і предметом вивчення екології?

8. Чому екологічні знання у наш час потрібні працівникам усіх галузей народного господарства?

9. Розкрийте основні завдання агроекології ?

10. Яке значення має екологічне прогнозування змін в природі під впливом діяльності людини?

11. Чому проблемі «суспільство – природа» сьогодні приділяється першочергова увага світової науки?

12. Чому екологію називають наукою лідером ХХІ століття?

1.2. БІОСФЕРА І ПЕРЕТВОРЮВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

План викладу і засвоєння матеріалу

1.2.1. Загальні властивості біосфери.

1.2.2. Роль В.І. Вернадського у вивченні біосфери. Склад і функціонування біосфери, глобальні процеси у біосфері.

1.2.3. Кругообіг речовин у біосфері.

1.2.4. Трансформація енергії у біосфері. Продуктивність біосфери.

1.2.5. Вплив антропогенного фактора на кругообіг речовин та енергії у біосфері.

1.2.6. Ноосфера. Природні ресурси біосфери та їх використання.

Ключові поняття та терміни:

• біосфера

• продуценти

• консументи

• редуценти

• ноосфера

• техносфера

• жива речовина

• генотип

• фенотип

• причини кругообігу

• біологічний кругообіг

• геологічний кругообіг

• біострома

• автотрофи

• гетеротрофи

• продуктивність біосфери

1.2.1. Загальні властивості біосфери

Простір нашої планети, в якому існує й "працює" жива речовина, називають біосферою. Перше уявлення про біосферу дав відомий французький природознавець Ж.Б. Ламарк, а термін "біосфера" ввів у науку австрійський біолог Е.Зюсс (1875р). Проте цілісне вчення про біосферу створив засновник і перший президент Академії наук України В І. Вернадський(1864 - 1945).

Біосфера охоплює нижню частину атмосфери, верхню частину літосфери та всю товщу гідросфери. Межі біосфери визначаються межами поширення живої речовини, яка, як підкреслював Вернадський, має властивість „розтікатися”, тобто розселятися, займати все нові й нові простори.

Верхня межа біосфери в атмосфері, проходить на висоті вершин Гімалаїв (10 км над рівнем моря ), на думку інших вчених, - досягає нижніх шарів тропосфери (30м ), де ще трапляється в досить великій кількості спори й навіть клітини бактерій, грибів і деяких водоростей, що активно вегетують. Іноді верхньою межею біосфери вважають озоновий шар ( 25-30 км ), вище якого все живе гине під дією космічного випромінювання.

Межа біосфери в літосфері також чітко не окреслена. Починаючи з глибин 0.5-2 м від земної поверхні кількість живої речовини зменшується в логарифмічній послідовності. На глибинах понад 10 м породи, як правило, вже стерильні. Та навіть у товщі стерильної породи іноді трапляються острівці життя. Найбільші глибини, де знайдено живу речовину, - 2-3 км У нафтових родовищах на цих глибинах виявлено "нафтову" мікрофлору. Нафта залягає також і на значно більших глибинах - до 5 - 7 км. Припускають, що й у таких глибинних родовищах можна знайти "нафтові" бактерії. Деякі дослідники нижньою межею біосфері вважають глибини, на яких температура літосфери починає перевищувати 100°С: близько 10 км на рівнинах і 7-8 км у горах.