4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки.

Серед галузей господарської діяльності, що формують комплекс економічного району, головна роль належить галузям спеціалізації. Ці галузі визначають господарський напрямок району і основні відмінності між районами. Основа спеціалізації господарства району - процес ТПП, який проявляється в закріпленні певних галузей виробництва за територіями.

Територіальна спеціалізація - виробничий напрямок господарської діяльності економічних районів, що формується залежно від масштабів територіального поділу праці та факторів розміщення окремих галузей.

Внутрігалузева спеціалізація - деталізація виробничого процесу (виділення самостійних виробництв всередині галузі, подетальна і технологічна спеціалізація виробництва), що створює економічний ефект розвитку галузі.

Для визначення рівня територіальної спеціалізації виробництва в районі використовують такі показники:

- коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі;

- коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення;

- коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі.

Коефіцієнт рівня районної спеціалізації – це співвідношення питомої ваги галузі у районі до питомої ваги тієї ж галузі в країні і визначається за формулою:

%;

де К_рс - коефіцієнт рівня районної спеціалізації;

В_ПВГР – питома вага галузі району у виробництві продукції;

В_ПВГК – питома вага галузі країни у виробництві цієї ж продукції;

Таким же чином визначається коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі.

З розвитком спеціалізації органічно пов`язане кооперування, що найбільше представлене в легкій, харчовій, деревообробній промисловості, машинобудуванні. Рівень кооперування визначається такими показниками:

- часткою комплектуючих і напівфабрикатів, одержаних за кооперативними поставками в загальному обсязі продукції, що виготовляється в районі;

- кількістю підприємств, що кооперуються з певними підприємствами інших районів;

- загальним обсягом, вартістю і середнім радіусом перевезень деталей, вузлів, напівфабрикатів, що отримуються в ході кооперування.

Коефіцієнт міжрайонної товарності продукції характеризує роль галузі у міжрайонному товарообміні. Критерії міжрайонного обміну:

- роль галузі району у міжрайонному поділі праці;

- товарність продукції і її роль у міжрайонному і внутрірайонному споживанні;

- роль галузі у виробництві даної продукції в районі.

Спеціалізація району економічно виправдана, якщо собівартість продукції і затрати на її перевезення з даного району будуть менші порівняно з собівартістю такої ж продукції в районах, що її споживають. Важливе значення має вартість перевезення продукції до споживача. Якщо продукція об'ємна, вона має свої межі доцільності і вартості перевезення. Наприклад, вартість перевезення на далекі відстані стінових будівельних матеріалів (цегла, блоки) буде вищою за собівартість, тому визначається межа доцільності таких перевезень. Визначення зон перевезення продукції необхідне для оптимального розвитку спеціалізації районів і міжрайонного обміну товарами.

Спеціалізація районів посилює роль територіального поділу праці, передбачає розвиток міжрайонних економічних зв'язків. Ефективність міжрайонних виробничих зв'язків залежить від правильного напрямку спеціалізації районів. Головне завдання - ліквідація нераціональних перевезень, зустрічних товаро-вантажних потоків, раціональне комплексне розміщення виробництв в економічних районах.