1.3. Еколого-економічні засади раціонального природокористування

Економічний розвиток країни - це динамічний процес, який має тенденцію постійного розвитку з метою найбільш повного задоволення потреб населення. База для задоволення цих потреб - ефективне використання природних ресурсів, найбільш сприятливий режим їх відтворення при одночасному забезпеченні здоров'я людей - раціональне природокористування (РПК) – збалансована взаємодія між суспільством і природою, що забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами людей і можливостями природи задовольняти їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування. Це високоефективне господарювання, що не призводить до різких порушень довкілля, які можуть завдати шкоди здоров'ю людей і загрожувати їх існуванню. Теоретично - це гранична кількість природних ресурсів, яка може бути використана людством для задоволення своїх потреб.

У біосфері існує динамічна рівновага в екосистемах, що ґрунтується на колообігу речовин та енергії. Із зростанням використання природних ресурсів зростають відходи, їх поділяють на дві групи: відходи виробництва та відходи споживання.

Відходи виробництва — залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворюються під час виробництва і частково або повністю втратили свої початкові споживчі властивості. Відходи споживання - це продукція і вироби, що вже споживалися і втратили свої споживчі якості. Виходячи із можливості утилізації, розрізняють утилізовані (для них існує технологія переробки) і неутилізовані (їх необхідно захоронювати) відходи.

З метою зменшення кількості відходів та раціонального використання сировини впроваджувати ресурсозберігаючі технології. Основні напрями ресурсозбереження:

- застосування безвідходних та маловідходних технологій з комплексною переробкою сировини;

- комплексна переробка викидів у атмосферу та стічних вод з повторним використанням продуктів газо- і водоочищення;

- рекуперацію та утилізацію відходів виробництва;

- застосування замкнутих водооборотних циклів;

- раціональне використання енергоресурсів та енергозбереження: зниження ресурсомісткості продукції:

- розробка ефективних технологічних процесів, у тому числі й мікробіологічних

Безвідходна технологія - практичне застосування знань, методів і коштів для раціонального використання природних ресурсів та захист довкілля.

Маловідходна технологія - спосіб виробництва продукції, за якого частина сировини і матеріалів переходить у відходи, однак шкідливий вплив на довкілля не перевищує допустимих санітарних норм. У сфері споживання ця технологія передбачає, щоб вироби можуть бути відновлені (відремонтовані), а після закінчення терміну служби поверталися в ресурсний цикл після відповідної переробки або знешкоджувалися та захоронятись як неутилізовані відходи.

Абсолютно безвідходне виробництво неможливе, поняття «безвідходна технологія» є умовним і наповнюється змістом залежно від розвитку техніки на певному історичному етапі. Відходи виробництва використовують як вторинні ресурси, що надходять у виробництво як вторинна сировина:

- залишки сировини і матеріалів, що утворюються у процесі виробництва;

- продукти фізико-хімічної переробки сировини;

- продукти, отримані у результаті видобування й збагачення корисних копалин;

- продукти очищення газо-димових викидів і стічних вод;

- вироби й предмети, що вийшли з ужитку або морально застаріли;

- відпрацьована та побічна теплота, яку можна використати в інших процесах.

- створення територіально-виробничих комплексів (ТВК)

Рекуперація відходів - основа раціонального використання сировини. (виробництво паперу з макулатури потребує енергії на 60 % менше, зменшує забруднення повітря на 15 % і води на 60 %. Сталь, виготовлена з металобрухту, дешевша на 70 %: на кожній тонні сталі економиться 1,5 т руди і 0,2 т коксу, зменшується величезна кількість відходів).

Істотний напрям зменшення витрат сировини, енергії і розсіюваних відходів є створення територіально-виробничих комплексів (ТВК) з метою організації комплексної переробки сировини. У ТВК здійснюється кооперування окремих підприємств, відходи одного з них є сировиною для іншого. Наприклад, золо-шлакові відходи теплових електростанцій використовуються для виробництва будівельних матеріалів (ніздрюватих стінових блоків, шлако-портланд цементу, наповнювачів для бетону, будівництва шляхів). Металургійні заводи «Азовсталь», Дніпропетровський ім. Петровського повністю використовують шлаки.

Значної економії енергоресурсів можна досягти, використовуючи відновні джерела енергії Сонця, вітру, геотермальної, енергії Світового океану - течій, морських припливів і хвиль, попутних газів, водневу енергію, біогаз тощо.