Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси, регіональні особливості їх розвитку і розміщення

9.1. Промисловість України і форми її територіальної організації

9.2. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.

9.3. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку.

9.1. Промисловість України і форми її територіальної організації

Промисловість України виробляє понад 41% обсягу випуску продукції галузей економіки і налічує 9105 промислових підприємств (об'єднань). У промисловості виокремлюються 280 галузей і понад 500 окремих виробництв¹ Промисловість створює основну частину національного доходу і валового суспільного продукту.

Галузь промисловості — це сукупність підприємств (об'єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробленої продукції, однорідністю перероблюваної сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

До промисловості України належать 18 укрупнених галузей: електроенергетика, паливна промисловість, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова; промисловість будівельних матеріалів; скляна і фарфоро-фаянсова; легка; харчова; мікробіологічна; борошномельно-круп'яна і комбікормова; поліграфічна.

За характером виробництва і предметів праці промисловість поділяється на видобувну і обробну.

Видобувна промисловість: галузі, зайняті видобуванням сировини і палива з надр землі, вод і лісів (підприємства й організації з видобутку палива; видобутку і збагачення руд, нерудних корисних копалин і лісозаготівлі), виробництво електроенергії на ГЕС, вилов риби і морських продуктів.

Обробна промисловість - галузі, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали.

У загальному обсягу випуску промислової продукції переважають галузі, що виробляють засоби виробництва - група «А» (важка промисловість) – близько 70% виробництва. Надмірно розвинені видобувні галузі, чорна металургія, енерго- і матеріаломісткі виробництва, недостатньо – обробна промисловість, наукомісткі галузі. Галузі, що виробляють предмети споживання - група «Б» - близько 30%. Таке співвідношення (70:30) - диспропорція в структурі промисловості (надмірне переважання галузей групи «А» і недостатній розвиток - групи «Б») - «виробництво заради виробництва» ( в Україні ВВП у 2-3 рази більш енерго-, матеріаломісткий, ніж у технологічно розвинених країнах) → витратний характер виробництва. Сучасний етап економічного і соціального розвитку України передбачає створення соціально орієнтованої ринкової економіки: поворот всього виробництва до потреб споживача, оптимізацію галузевої структури економіки та шляхів її перетворення. Структурні зміни в промисловості — це зрушення у питомій вазі галузей та темпах їх розвитку.

Виробнича спеціалізація областей за особливостями виробництва товарів і надання послуг:

1) промислово-сільськогосподарсько-транспортно-рекреаційна (АРК);

2)промислово-сільськогосподарсько-транспортна(Івано-Франківська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська обл.);

3) промислово-транспортна (Дніпропетровська, Запорізька, Донецька обл.);

4) сільськогосподарсько-промислово-транспортна (Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Чернівецька, Чернігівська обл.);

5) промислово-транспортно-сільськогосподарська (Київська, Харківська обл.);

6) транспортно-сільськогосподарсько-промислова (Черкаська обл.);

7) промислово-сільськогосподарська (Хмельницька обл.);

8) транспортно-промислово-сільськогосподарська (Одеська обл.);

9) сільськогосподарсько-транспортно-промислова (Закарпатська, Кіровоградська і Херсонська обл.).

Різко диференційованим є виробництво промислової продукції на душу населення (показник Вінницької області у 4,5 раза перевищує відповідний показник Закарпатської області).

Основними елементами територіальної організації промисловості України є: промислові райони, вузли, центри і пункти.

Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації (Донбас, Придніпров'я та ін.). В Україні виділяються також галузеві промислові райони, поєднані виробничими взаємозв'язками підприємства однієї або кількох галузей промисловості (вугільно-металургійний, металургійний, залізорудний, нафтогазоносний та ін.).

Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств (вони об'єднані економічними і виробничими зв'язками, виробничою і соціальною інфраструктурою) → фективне використання економічних і природних ресурсів. В Україні формуються понад 70 промислових вузлів. Найбільші: Донецько-Макіївський, Київський, Запорізький, Харківський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський.

Промисловий центр — місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств основної містоутворюючої галузі. В Україні з 447 міст переважно промислові функції мали понад 240 (1996 p.).

Промисловий пункт — промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому.