Тема 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

Практична робота: Складання характеристики економічних районів України

План вивчення економічного району:

1. склад;

2. оцінка економіко-географічного положення: положення району відносно об'єктів, що знаходяться за його межами і мають економічне значення – в якій частині країни; відносно інших районів і країн (сусідське положення), значних сировинних, енергетичних і промислових баз, відносно транспортних шляхів (у т.ч. вихід до морів) та джерел водопостачання;

3. оцінка природних умов і ресурсів - наскільки рел‘єф, мінерально-сировинні ресурси, клімат, водні ресурси, грунти сприятливі для розвитку господарства;

4. населення (чисельність, середня густота, рівень урбанізації, особливості демографічної ситуації), трудові ресурси;

5. промисловість (галузі спеціалізації і центри) ;

6. сільське господарство (галузі спеціалізації);

7. транспорт (густота транспортної мережі, провідні види транспорту, найбільші транспортні вузли)

8. економічні зв'язки (ввіз , вивіз);

9. перспективи (економічний прогноз) розвитку.

Результати практичної роботи оформити у вигляді таблиці. Для характеристики кожного з районів відводиться окрема сторінка.

Донецький регіон

1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни

Донецький економічний регіон є одним з найпотужніших міжрегіональних територіально-виробничих комплексів. Він розташований на крайньому сході України, його площа - 53,2 тис. км² (8 % території України, об'єднує Донецьку і Луганську обл.) належить до районів з високим рівнем економічного розвитку. Його вигідне географічне положення, близькість джерел сировини і ринків збуту продукції, багатогалузева промисловість, розвинена мережа транспортних комунікацій, висока густота населення виділяють Донецький економічний район серед інших економічних районів країни. Він має складний комплекс виробництва, який представлений електроенер­гетикою, кам'яновугільною, металургійною, хімічною промисловістю, а також важким машинобудуванням, легкою та харчовою промисловістю та іншими галузями народного господарства. Тут розвинуте багатогалузеве сільське господарство, переважно приміського типу (овочівництво і молочне тваринництво). Північна і південна частини спеціалізуються на посівах зернових, соняшника, молочно-м'ясному скотарстві, свинарстві, птахівництві. Структура народногосподарського комплексу характеризується великою пере­вагою загального обсягу промислового виробництва над сільськогос­подарським. Економічний район має добре розвинуту транспортну систему, яка забезпечує внутрішні і міжнародні зв'язки.

В економічному районі найвища густота міського населення і найнижча - сільського. За рівнем техногенного навантаження на навко­лишнє середовище район посідає одне з перших місць у Європі і світі. Район має одну з найсучасніших в Україні мережу автомобіль­них і залізничних шляхів загальнодержавного значення. Через тери­торію проходять транзитні нафто- і газопроводи. Завдяки вигідному економічно-географічному положенню Донецький економічний рай­он активно залучений до розвитку міжрегіональних зв'язків, а також до торговельних виробничих та науково-технічних взаємовідносин України з іншими державами, насамперед з країнами СНД, державами Чорноморсько-Середземноморського регіону, Східної та Північної Європи. Район має великі потенціальні можливості для створення промислово-економічних зон, розвитку міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, сучасних ліній зв'язку. Донецький район -один із найбільш заселених районів України. Чисельність населення району - 7501,0 тис. чол і становить 15,2 % загальної чисельності населення України. Густота населення перевищує загальнодержав­ний показник майже в 1,7 рази (141,5 чол/км² порівняно з 77,8 чол/ км² по Україні). У Донецькій обл. щільність населення становить 185 чол/км², а в Луганській - 98 чол/км². Розселення населення терито­рією нерівномірне. Найбільше зосередження населення спостерігаєть­ся у середній частині Донецької і на півдні Луганської області. Тут виділяються міські агломерації: Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська, Лисичансько-Сєвєродонецька, Торезо-Сніжнянська та інші. У Донецькій обл.. найбільша питома вага міського населення (близько 90 %) у країні. Найменша густота населення у степових сільських районах півночі і південного заходу регіону.