8.4.5. Особливості формування та розселення населення

Розселення — це розміщення населення по території країни і форми його територіальної організації у вигляді системи поселень Сучасне розселення в Україні склалося історично

- на шляхах і річкових перетинах (Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон, Черкаси);

- на узбережжі морів ( Одеса, Севастополь, Керч, Маріуполь, Іллічівськ);

- на сухопутних шляхах з інтенсивним товарообміном (Стрий, Івано-Франківськ, Коломия, Чернівці, Мукачево, Луцьк, Рівне, Житомир, Конотоп, Харків);

- у містах – центрах гірничовидобувної промисловості (Донецьк, Макіївка, Кривий Ріг, Марганець, Нововолинськ, Новий Розділ, Калуш, Борислав, Стебник та ін);

- у курортних центрах (Ялта, Євпаторія, Феодосія, Трускавець, Моршин та ін).

Отже, основні чинники розселення: історичні, соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил), природні та демографічні. Найважливіші - соціально-економічні: розміщення продуктивних сил ® виникнення міст, значний приплив до них сільського населення ®. постійне зростання міського населення і збільшення його питомої ваги в структурі розселення.

Середня густота населення = чисельність / площа території країни = 80 осіб/км².

Мax: індустріальний південний схід Донецька 185 осіб/км², Дніпропетровська 122,5; Київська 158,8; Харківська 101,7 та захід (Львівська обл. -124, Чернівецька - 118, Івано-Франківська- 100 ).

Min: Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська обл.- 43-50 чол. на км²; в Поліссі, Чернігівській обл. – 39 осіб/ км²

Чинники - природні, історичні, економічні умови (рівень розвитку продуктивних сил). На зміну густоти впливають внутрішні міграції: переміщення в промислові райони і центри, індустріалізація аграрних районів, розвиток міст, освоєння родовищ корисних копалин, створення великих промислових центрів, важкі умови життя в селі ® інтенсивні процеси урбанізації → зростання % міського населення.

Урбанізація (від лат. иrbапиs - місто) - зростання питомої ваги міського населення і соціально-економічної ролі міст у розвитку суспільства.

До революції 1917 року сільське населення - 80%. У 2001 р. міське населення - 67,2 %, сільське - 32,8 %. Найвищий рівень міського населення у Донецькій (90 %), Луганській (86 %) та Дніпропетровській (83 %) областях. Найменш урбанізовані (менше 45 %) - Вінницька, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Миколаївська, Херсонська та Закарпатської області.

Характерна риса урбанізації - прогресуюча субурбанізація, формування міст-супутників, прискорений розвиток малих міських поселень у зоні впливу великих міст. Навколо великих міст або у високоурбанізованих районах формуються міські агломерації - злиття міських поселень, об'єднаних інтенсивними господарськими, трудовими і культурно-побутовими зв'язками навколо великих міст (міста-супутники). В Україні понад два десятки міських агломерацій; найбільші: Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська, Київська, Харківська, Криворізька, Нікополь-Марганцівська, Запорізька та ін.

Наслідки урбанізації:

® зростання техногенного навантаження на довкілля, порушення рівноваги між потребами суспільства і можливостями природи® незворотні процеси ® якість життя;

® концентрація промислового виробництва і населення на обмеженій площі, заміна природних ландшафтів асфальтовим і бетонним покриттям, спорудами, підземними комунікаціями, залучення великої кількості води для задоволення питних, побутових і виробничих потреб міста.

На 1 січня 2006 р. В Україні 4 міста-мільйонери: Київ (2,7 млн. чол.), Харків (1,5 млн. чол.), Дніпропетровськ (1,1 млн. чол.), Одеса (1,0 млн. чол.), і 5 великих міст з населенням більше 500 тис. чол. - Донецьк (994 тис. чол.), Запоріжжя (795 тис. чол.), Львів (735 тис. чол.), Кривий Ріг (692 тис. чол) та Миколаїв (509 тис. чол.).

В Україні 454 міста. Місто - населений пункт з населенням > 10 тис. чол., що виконує промислові, транспортні, адміністративні функції. Понад 900 СМТ (проміжний між містом і селом) –формуються навколо промислових підприємств, курортів і ін.

Для багатьох міст України характерна складна екологічна ситуація, обумовлена концентрацією підприємств чорної та кольорової металургії, теплоенергетики, хімії, нафтохімії, гірничовидобувної промисловості, цементних заводів тощо.

Для поліпшення екологічної ситуації у високоурбанізованих регіонах необхідно: обмежувати надмірне зростання промисловості та чисельності населення великих міст, розвивати малі і середні міста.

Мережа сільських поселень: у Поліссі та Західній Україні переважають невеликі та середні села, розміщені по вододілах, вздовж річок. Села лісостепової та степової зони більші за розміром і зосереджені в балках та низинах. У гірських районах Карпат і Криму поширений гірсько-долинний тип сільського розселення вузькими смугами в долинах річок і водорозділів у вигляді сіл, хуторів, причілків, присілків. Наприклад, село Микуличин, що належать до м. Яремче у Карпатах, має 32 присілки і причілки (від 10 до 50 хат).

Сільське розселення - вкрай нерівномірно, найбільша його густота - Лісостеп Правобережжя і Західна Україна, найменша - Полісся і Степ. Регрес, деградація, важкі умови праці і побуту, помилкова соціальна політика у відношенні «безперспективних» сіл ® депопуляція сільського населення.