- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- •Визначення предмету курсу
- •1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- •1.3 Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- •1.5. Завдання курсу "Регіональна економіка"
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів
- •2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- •2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил
- •2.4. Фактори розміщення виробництва
- •2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації господарства
- •3.2. Районоутворюючі фактори
- •3.4. Типи економічних районів
- •3.5. Економічне районування і його практичне значення
- •3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- •Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці
- •4.1. Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки.
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання державної регіональної політики
- •5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •5.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •5.3. Основні цілі державної економічної політики
- •5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •6.1. Сутність механізму і основні важелі реалізації державної регіональної економічної політики
- •6.2. Принципи державної регіональної економічної політики:
- •6.3. Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •7.1. Економіка України як єдиний господарський комплекс
- •7.2. Структура економіки, її сутність
- •7.3. Особливості структурних співвідношень економіки України і напрямки їх удосконалення
- •7.4. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •7.5. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- •Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України
- •8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- •8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів
- •8.3. Характеристика природноресурсного потенціалу економічних районів
- •8.4. Населення і трудовий потенціал України
- •8.4.1. Роль населення у розвитку господарства України
- •8.4.2. Чисельність і розміщення населення України
- •8.4.3. Регіональні особливості відтворення населення
- •8.4.4. Міграції та їх види
- •8.4.5. Особливості формування та розселення населення
- •8.4.6. Трудові ресурси Державна політика зайнятості працездатного аселення
- •Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси, регіональні особливості їх розвитку і розміщення
- •9.1. Промисловість України і форми її територіальної організації
- •9.2. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.
- •9.3. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку
- •9.3.1. Паливно - енергетичний комплекс (пек)
- •9.3.2. Металургійний комплекс
- •Металургійні бази України (чорна металургія)
- •2 Донецька 3 Приазовська
- •9.3.3. Хімічний комплекс
- •9.3.4. Лісовий комплекс (лк)
- •9.3.5. Будівельний комплекс
- •9.3.6. Машинобудівний комплекс ( мбк )
- •9.3.7. Агропромисловий комплекс (апк)
- •Структура апк
- •Тваринництво
- •6. Приміський тип господарства (?):
- •Розміщення основних галузей харчової промисловості
- •9 .3.8. Розміщення галузей виробництва товарів народного споживання (тнс) та галузей соціальної сфери
- •9.3.9. Розміщення галузей транспортного комплексу (тк)
- •Автомобільний
- •Тема 10. Економіка України як єдність регіональних систем
- •10.1. Сутність регіональної економіки
- •10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •Тема 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку
- •Донецький регіон
- •1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Придніпровський економічний район
- •1. Місце і роль Придніпровського економічного регіону в економіці країни
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Східний регіон
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3 Територіальна /галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Центрального регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Поліського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна /галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Подільського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •16.3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Карпатський регіон
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Причорноморського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •18.4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція у світові структури
- •12.1. Зез , їхні основні форми
- •12.2. Спеціалізація України в системі мтпп
- •12.3. Проблеми і перспективи розвитку зез
- •Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил України та її регіонів
- •13.1. Проблеми розміщення продуктивних сил України та її регіонів
- •13.2. Стратегічні напрямки розвитку та вдосконалення розміщення продуктивних сил України:
- •13.4. Шляхи підвищення ефективності розміщення продуктивних сил України та її регіонів
- •Модуль 2. Екологія
- •Тема 1. Наукові засади раціонального природокористування
- •Екологія як наука
- •1.2.Стадії взаємодії суспільства і природи. Еволюція принципів природокористування
- •1.3. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- •1.4. Перспективні напрями раціонального природокористування
- •Тема 2. Екологічний моніторинг та система екологічної інформації
- •2.1. Стан довкілля в Україні
- •2.2.Стандарти і нормативи якості навколишнього середовища
- •2.3. Екологічна експертиза
- •2.4. Екологічний моніторинг
- •2.5. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •2.6. Організація служб охорони довкілля і система екологічної інформації
- •Тема 3. Економічний механізм природокористування та охорони довкілля
- •3.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •3.2. Економічний механізм охорони довкілля
- •3.3.Економічна оцінка господарської діяльності як інструмент екополітики.
- •Тема 4. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- •4.1. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва
- •4.2. Основні напрямки державної екологічної політики України.
- •4.3. Стратегія розвитку галузей господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- •4.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 5. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
- •5.1. Міжнародні ресурси і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
- •5.2. Міжнародні природоохоронні організації
- •5.3. Напрями участі України в міжнародному співробітництві у сфері охорони довкілля:
- •Література Модуль 1.
- •Модуль 2.
10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
Регіон необхідно розглядати як частину цілого, враховуючи поєднання інтересів окремих регіонів із загальнонаціональними. З географічного погляду регіон завжди є частиною якоїсь території, більшої за масштабами. Регіоналізація економіки - наслідок децентралізації господарської діяльності й управління та підвищення ролі місцевого самоврядування, поєднання інтересів регіонів із загальнонаціональними.
Економіка регіону - це ланка господарського комплексу країни. Економіці регіону властиві риси саморегуляції через попит і пропозицію, рівень конкуренції, форми власності. В економіці регіону взаємодіють усі суб'єкти господарювання. Одночасно регіон є основою для міжрегіональної взаємодії. Економіка окремого регіону є часткою економік інших регіонів і, таким чином, національної економіки країни в цілому. Регіон як низова ланка господарства реалізує соціально-економічну політику держави.
Отже, економіка регіону – це система взаємодій регіональних, субрегіональних (внутрішньорегіональних) і міжрегіональних елементів, що утворює єдиний економічний простір. Єдності цьому простору надає загальнонаціональне законодавство з економічних питань, єдина грошово-кредитна система, функціонування загальнонаціональних виробничих систем (енергетики, транспорту, зв'язку та ін.). Складовими єдиного економічного простору є ринкова інфраструктура, національні ринки товарів, послуг, праці, капіталів. Найважливішим гарантом цієї єдності є Конституція, якою передбачена територіальна єдність держави.
Через регіони здійснюється управління економікою країни з урахуванням місцевої специфіки, взаємодія економіки регіону з загальнонаціональною економікою.
10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
Регіони неоднакові за своїм економічним потенціалом: формуються регіони-донори і дотаційні регіони. У депресивних регіонах втрачається здатність відтворення економічних чи соціальних процесів. Вони не можуть самостійно вийти з цього стану, тоді держава шляхом перерозподілу ресурсів, а також створенням спеціальних економічних механізмів (податкових, фінансових) може сприяти активізації розвитку регіону. Держава з позицій єдиного господарського комплексу може впливати на бюджети окремих територій через трансферти, надання дотацій та інші економічні механізми. Механізм перерозподілу загальнонаціонального багатства з метою підтримки окремих регіонів свідчить про єдність господарського комплексу країни, в якому економіка кожного конкретного регіону виступає як окрема ланка
Продукція промисловості базових галузей: електроенергетика, чорна металургія, паливна, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування і металообробка в 2000 р. становила понад 70% від усієї виробленої промислової продукції. Тому регіони, де розміщені ці галузі, зберігають лідируючі позиції в економіці України. Ці галузі найбільш сприйнятливі для інновацій, впровадження прогресивних технологічних процесів, сучасного технологічного устаткування та засобів механізації.
Значна частина території України - в зоні дії депресивних процесів: Карпатський, Подільський, Поліський та Причорноморський ЕР. Частка цих районів у промисловому виробництві України знизилась: у 1996 р. обсяги промислової продукції у Карпатському районі становили 6,2 % загальнонаціонального виробництва, у 2000 р. — лише 5,6 %. У Подільському районі ці показники становили відповідно 5,2 та 4,7 %, а у Поліському районі за цей період — 6,0 % та 5,2 %. Зросла частка Східного, Придніпровського та Центрального районів.
Найвищі показники приросту продукції сільського господарства характерні для Придніпровського (1,2 %) та Причорноморського (1,1 %) ЕР. Частка Придніпровського району в Україні зросла з 11,7 % до 12,9 %, а Причорноморського — з 13,9 % до 15,0 %. Інші ЕР - зменшення частки у загальнонаціональному виробництві сільськогосподарської продукції. Особливо знизилась частка Поліського району. Найвищі показники виробництва доданої вартості характерні для високоіндустріальних регіонів (Придніпров'я, Донбас) і найнижчі — для агроіндустріальних (Закарпаття, Буковина).
Найбільш вагомим важелем регіонального регулювання є бюджетне регулювання. Регіональний розвиток продуктивних сил залежить від інвестиційної діяльності. Інвестиції в основний капітал (капіталовкладення) – це витрати на розширення і оновлення виробництва, на нове будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переозброєння діючих промислових, сільськогосподарських, транспортних, торгових та інших підприємств, витрати на будівництво об'єктів житлово-комунального та побутового призначення. Розподіл капіталовкладень між регіонами характеризує їх територіальну структуру.
Капітальні вкладення у економічний розвиток регіонів диференційовані: дві третини всіх інвестицій надходить у Центральний, Донецький, Придніпровський та Причорноморський райони. Найбільше (дві третини - 66, 6 %) введених основних фондів припадає на чотири економічні райони — Донецький, Придніпровський, Східний і Центральний. Зростає рівень розвитку продуктивних сил у Центральному і Донецькому районах, незначно зростає у Карпатському і Причорноморському і знижується у решті економічних районів.
У 1996 р. у Донецькому і Придніпровському районах було сконцентровано 36,3 % усіх інвестицій України в основний капітал. У Центральному (15,6 %) і Східному (14,0 %) районах зосереджувалось майже 30 % інвестицій. Таким чином, у чотирьох економічних районах (з восьми по Україні) було зосереджено дві третини всіх інвестицій. Найбільший спад інвестицій зафіксовано у Подільському (майже на 20 %) і Поліському (майже на 22 %) економічних районах.
Найбільш результативним було функціонування господарських комплексів у Донецькому і Придніпровському економічних районах, в яких виробляється понад третину валової доданої вартості України (33,6 %), тут зосереджено понад третина виробничих фондів. Вирізняються ці райони і найбільшими інвестиціями в основний капітал, які становили понад третину загальнодержавних. Тут зосереджено близько третини населення України. Експорт товарів з цих районів становить понад половину загальнодержавного експорту, що забезпечує основні валютні надходження в Україну. На другому місці за результативністю економічної діяльності були Причорноморський, Східний та Центральний економічні райони. У них вироблялась майже третина промислової, 40 % сільськогосподарської продукції та 43 % додаткової вартості. Ці райони дають майже 35 % експорту товарів України. На Карпатський, Подільський і Поліський райони припадає 23 % виробництва валової додаткової вартості, 15,5 % промислової і менше 40 % сільськогосподарської продукції країни. Незначна їх частка і в експорті товарів. Наведені дані свідчать про значну диференціацію регіонів України за рівнем розвитку та продуктивною господарською діяльністю.
Для української економіки характерні значні диспропорції. Загальним показником економічної діяльності є валова додана вартість. Найвищі її показники у високоіндустріальних регіонах (Донецька і Дніпропетровська, Запорізька, Луганська обл.), найнижчі в аграрно-індустріальних регіонах (Чернівецька, Тернопільська, Закарпатська, Херсонська обл..
На диференціацію економічного розвитку регіонів впливають соціально-демографічні чинники: чисельність населення, його динаміка, розміщення, структура (вікова, освітня) тощо. Найбільше населення зосереджено в Донецькому, Придніпровському районах (майже ЗО % загальної чисельності). Найменше - у Подільському і Поліському. Зменшується густота населення в Луганській, Донецькій і Дніпропетровській областях (5-6 чол.). Не змінилася густота населення лише у Івано-Франківській та Рівненській областях. В решті економічних районів густота населення зменшилась на 1-2 чол.
Відтворення кваліфікованих робітників зросло лише у трьох районах - Поліському (на 0,7 %), Східному (на 0,5%), Центральному (на 0,6 %). Значно зменшилось - у Причорноморському.
Інтелектуальне відтворення продуктивних сил: найбільше студентів, які закінчили вузи – у Центральному (19% випускників України) і Східному (16 %) районах. Найнижчі показники у Подільському і Поліському районах - 7,0- 7,5 %.
Результативність господарських комплексів: Найбільш результативні - Донецького і Придніпровського районів: понад третину валової доданої продукції України, більше третини виробничих фондів, така ж частка населення України, найбільш активна участь у зовнішньо-економічній діяльності. Їх експорт становить понад половину загальнодержавного експорту - основні валютні надходження в Україну. Виробництво валової доданої вартості на душу населення становить тут у 2,3 рази більше, ніж у регіонах з найменшими показниками (Закарпатська, Тернопільська, Чернівецька обл.).
Друге місце за результативністю економічної діяльності - Причорноморський, Східний та Центральний економічні райони: третина промислової продукції, 40 % сільськогосподарської продукції та 43 % експорту товарів України.
Найнижча результативність: Карпатський, Подільський і Поліський райони припадає 23 % виробництва валової доданої вартості, 15,5 % промислової і близько 40 % сільськогосподарської продукції країни.