- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- •Визначення предмету курсу
- •1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- •1.3 Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- •1.5. Завдання курсу "Регіональна економіка"
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів
- •2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- •2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил
- •2.3. Принципи розміщення продуктивних сил
- •2.4. Фактори розміщення виробництва
- •2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації господарства
- •3.2. Районоутворюючі фактори
- •3.4. Типи економічних районів
- •3.5. Економічне районування і його практичне значення
- •3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- •Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці
- •4.1. Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки.
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання державної регіональної політики
- •5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •5.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики
- •5.3. Основні цілі державної економічної політики
- •5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •6.1. Сутність механізму і основні важелі реалізації державної регіональної економічної політики
- •6.2. Принципи державної регіональної економічної політики:
- •6.3. Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •7.1. Економіка України як єдиний господарський комплекс
- •7.2. Структура економіки, її сутність
- •7.3. Особливості структурних співвідношень економіки України і напрямки їх удосконалення
- •7.4. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •7.5. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- •Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України
- •8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- •8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів
- •8.3. Характеристика природноресурсного потенціалу економічних районів
- •8.4. Населення і трудовий потенціал України
- •8.4.1. Роль населення у розвитку господарства України
- •8.4.2. Чисельність і розміщення населення України
- •8.4.3. Регіональні особливості відтворення населення
- •8.4.4. Міграції та їх види
- •8.4.5. Особливості формування та розселення населення
- •8.4.6. Трудові ресурси Державна політика зайнятості працездатного аселення
- •Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси, регіональні особливості їх розвитку і розміщення
- •9.1. Промисловість України і форми її територіальної організації
- •9.2. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.
- •9.3. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку
- •9.3.1. Паливно - енергетичний комплекс (пек)
- •9.3.2. Металургійний комплекс
- •Металургійні бази України (чорна металургія)
- •2 Донецька 3 Приазовська
- •9.3.3. Хімічний комплекс
- •9.3.4. Лісовий комплекс (лк)
- •9.3.5. Будівельний комплекс
- •9.3.6. Машинобудівний комплекс ( мбк )
- •9.3.7. Агропромисловий комплекс (апк)
- •Структура апк
- •Тваринництво
- •6. Приміський тип господарства (?):
- •Розміщення основних галузей харчової промисловості
- •9 .3.8. Розміщення галузей виробництва товарів народного споживання (тнс) та галузей соціальної сфери
- •9.3.9. Розміщення галузей транспортного комплексу (тк)
- •Автомобільний
- •Тема 10. Економіка України як єдність регіональних систем
- •10.1. Сутність регіональної економіки
- •10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •Тема 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку
- •Донецький регіон
- •1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Придніпровський економічний район
- •1. Місце і роль Придніпровського економічного регіону в економіці країни
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Східний регіон
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3 Територіальна /галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Центрального регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Поліського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна /галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Подільського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •16.3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Карпатський регіон
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Економіка Причорноморського регіону
- •2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •3. Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •18.4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція у світові структури
- •12.1. Зез , їхні основні форми
- •12.2. Спеціалізація України в системі мтпп
- •12.3. Проблеми і перспективи розвитку зез
- •Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил України та її регіонів
- •13.1. Проблеми розміщення продуктивних сил України та її регіонів
- •13.2. Стратегічні напрямки розвитку та вдосконалення розміщення продуктивних сил України:
- •13.4. Шляхи підвищення ефективності розміщення продуктивних сил України та її регіонів
- •Модуль 2. Екологія
- •Тема 1. Наукові засади раціонального природокористування
- •Екологія як наука
- •1.2.Стадії взаємодії суспільства і природи. Еволюція принципів природокористування
- •1.3. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- •1.4. Перспективні напрями раціонального природокористування
- •Тема 2. Екологічний моніторинг та система екологічної інформації
- •2.1. Стан довкілля в Україні
- •2.2.Стандарти і нормативи якості навколишнього середовища
- •2.3. Екологічна експертиза
- •2.4. Екологічний моніторинг
- •2.5. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •2.6. Організація служб охорони довкілля і система екологічної інформації
- •Тема 3. Економічний механізм природокористування та охорони довкілля
- •3.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •3.2. Економічний механізм охорони довкілля
- •3.3.Економічна оцінка господарської діяльності як інструмент екополітики.
- •Тема 4. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- •4.1. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва
- •4.2. Основні напрямки державної екологічної політики України.
- •4.3. Стратегія розвитку галузей господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- •4.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 5. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
- •5.1. Міжнародні ресурси і міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля
- •5.2. Міжнародні природоохоронні організації
- •5.3. Напрями участі України в міжнародному співробітництві у сфері охорони довкілля:
- •Література Модуль 1.
- •Модуль 2.
Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України
8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.
8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів
8.3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів.
8.4. Населення і трудовий потенціал України.
8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
Природні ресурси - це природні компоненти та сили природи, що можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення потреб суспільства.
Складові природно-ресурсного потенціалу:
- мінеральні - паливні, рудні і нерудні, будівельна сировина;
- земельні — типи ґрунтів, рілля, сінокоси, пасовища, ліси, чагарники, малопродуктивні землі;
- водні: води Світового океану, суходолу (річки, озера, ставки, водосховища, болота, льодовики, підземні води);
- лісові — всі види лісів та лісовкриті площі;
- біологічні ресурси - рослинний і тваринний світ;
- ресурси Світового океану, що перебувають у розчиненому стані, на морському дні й під ним у товщі земної кори;
- рекреаційні - природно-кліматичні, бальнеологічні й заповідні;
- кліматичні й космічні - сонячна енергія, енергія вітру, енергія хвиль, внутрішнє тепло землі, освітленість.
За вичерпностю природні ресурси поділяються на: невичерпні, вичерпні її невідновлювані.
Невичерпні: сонячна енергія, внутрішнє тепло Землі, енергія вітру, води.
Вичерпні:ґрунтовий покрив, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, прісна воду, лікувальні грязі тощо.
Невідновлювані - мінеральна сировина.
Економічна класифікація природних ресурсів: ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового й багатоцільового призначення.
Значна частина природних умов сьогодні перетворюється на природні ресурси: сонячне тепло, внутрішнє тепло Землі, опади, клімат і рельєф частіше розглядаються як природний ресурс, ніж природні умови життєдіяльності.
Земельні ресурси мають багатоцільове призначення. Земля - головний засіб виробництва і предмет праці в сільському господарстві, промисловості, джерело продовольства тощо.
Загальний земельний фонд України становить 60354,8 тис. га. Переважно це землі сільськогосподарського призначення (71,3 % площі території країни).
Переважання родючих земель, висока густота населення та історичні особливості обумовили високий рівень освоєності земель. Використання земель дозволяє формувати в Україні 95 % продовольчого обсягу, 2/3 фонду товарів споживання.
Розміщення і структура сільгоспугідь визначається природно-кліматичними та екологічними умовами: питома вага сільгоспугідь у Поліссі - 35 %, на південному сході України - 74 %. Останнім часом зменшується частка орних земель завдяки створенню багаторічних насаджень, пасовищ, перелогів і сіножатей. Особливо низький рівень землезабезпечення в Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській областях, де на душу населення землі удвічі менше ніж у середньому в Україні.
Водні ресурси. Рівень водозабезпечення України низький, а рівень використання води високий. Водні ресурси України формуються за рахунок припливу транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод. Територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщенню водомістких галузей господарства. До водогосподарського комплексу входять: 63119 річок, у тому числі 9 великих (площа водозабору понад 50 тис. км2), 81 середніх (від 2 до 50 тис. км2 ) і 65029 малих (менше 2 тис. км2), загальна довжина річок становить 206,6 тис. км, з них 90 % припадає на малі річки; 1160 водосховищ (загальним об'ємом біля 53 км3); понад 28 тис. ставків; 7 великих каналів (загальною довжиною 1192 км) пропускною здатністю 1000 м3/с; 10 великих водогонів, якими вода подається у маловодні райони обсягом понад 22 млрд м3у рік; пробурено понад 110 тис. свердловин, які щорічно постачають майже 5 млрд м3 підземних вод, в основному для потреб населення. В системі водогосподарського комплексу діють понад 105 великих водозаборів з водоводами для водопостачання обласних міст і промислових центрів, 25 великих міжобласних зрошувальних систем, які зfбезпечують полив 2,5 млн. га посушливих земель, водопостачання населення, промисловості та сільського господарства. На Україні діє понад 37 великих міжобласних осушувальних систем, які забезпечують необхідний водоповітряний режим на площі понад 3 млн га, понад 2000 км3 захисних дамб із гідротехнічними спорудами, дренажними системами, насосними станціями, що захищають територію близько 1 млн. га [44.57]. Водосховища Дніпровського каскаду з корисним об'ємом 18,7 км3 забезпечують більше половини обсягу водоспоживання.
Потенційні ресурси річкових вод становлять близько 210 км3, з яких лише 25 % формуються в межах України, решта надходить з Російської Федерації, Білорусії, Румунії. Прогнозні ресурси підземних вод становлять 21 км3.
На частку весняного стоку припадає 60-70 % на півночі і північному сході і до 80-90 % на півдні. Україна є однією з найменш забезпечених водою країн у Європі, з запасами місцевих водних ресурсів у 1 тис. м3 на 1 людину, тоді як Швеція — 2,5 тис. м3, Велика Британія - 5 тис. м3, Франція - 3,5 тис. м3, Німеччина - 2,5 тис. м3, Європейська частина колишнього СРСР - 5,4 тис. м3.
Галузева структура водокористування така:
- промисловість - до 35 %;
- сільське господарство споживає до 18 %;
- комунальне господарство - 24 %.
Водні ресурси України використовуються нераціонально: на технологічні потреби йде близько половини питної води, до 20 %. втрачається при її транспортуванні за останні роки збільшується частка оборотного та повторно-послідовного водопостачання у виробничих процесах. Значна частина вод забруднюється, особливо стоками житлово-комунального господарства, нафтохімічної та інших галузей промисловості. Сільське населення не забезпечене якісною водою.
На території України зосереджені екологічно небезпечні виробництва із застарілими водомісткими технологіями, накопичено понад 15 млрд. т промислових відходів. Найбільш водомісткі: металургійний і паливно-енергетичний комплекси, хімічна, нафтохімічна і целюлозно-паперова (для виготовлення 1 т паперу витрачається до 1000 м3 води, сталі - 300 м3, синтетичного каучуку - 2800 м3, нікелю - 4000 м3, 1 т чавуну - до 200 м3. Теплова електростанція потужністю 1 млн. кВт/год потребує 1,5 км3 води протягом року, а атомна - 3 км3 води.
Лісові ресурси. Ліси виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, продукують кисень, ліс - джерело деревини, будівельних матеріалів, сировини для деревообробки, меблевої, целюлозно-паперової та інших галузей промисловості. Ліси в Україні розміщені нерівномірно. Найбільші їх площі зосереджені в Карпатах та Поліссі, відповідно 40 % і 29 %, в лісостепу - 14 %, Криму - 10%, в степовій частині України - близько 5 %, а вся територія, вкрита лісами, становить 15, 6%. Це значно нижче оптимального показника (22 %), необхідного для балансу між запасами лісосировини та обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами. Вікова структура лісів: молодняк - 32 %, середньовікові - 44 %, достигаючі - 14 %, стиглі і перестиглі - тільки 10 %.
За властивостями і цілями використання ліси поділені на дві групи:
- ліси першої категорії (санітарно-гігієнічного, оздоровчого та природоохоронного призначення) - близько 60 %;
- ліси другої категорії (в основному експлуатаційного призначення) - до 40 % лісового фонду,
Сьогодні ліси перебувають у різних формах власності: Держлісгоспі, Мінагропромполітики, Міноборони тощо. Це негативно впливає на збереження і збільшення лісонасаджень.
Загальний стан лісів не відповідає екологічно-економічним вимогам. Всі ліси перебувають у зоні промислового забруднення. Значної шкоди завдають пожежі, що почастішали внаслідок кліматичних коливань, порушення правил поведінки населення в природі.
Мінеральні ресурси невідновні, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки мільйонів років. Вони поділяються на три групи: паливно-енергетичні, рудні і нерудні.
Паливні ресурси України представленні в основному кам'яним і бурим вугіллям. Кам'яне вугілля: Донецький (98 %) і Львівсько-Волинському (2 %) басейни. Більше третини цих запасів - коксівне вугілля. Враховуючи в виробітки видобутку вугілля, умови його видобування постійно ускладнюються: глибина залягання близько 1200 м, товщина пластів - 0,5 - 2,0 м, спостерігається висока крутизна пластів. Все це надзвичайно ускладнює видобуток вугілля і призводить до постійного зростання його собівартості.
Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні менш складне, товщина пластів тут досягає 2,0 м.
Буре вугілля - Придніпровський басейн. Найбільшими родовищами є Коростишівське (Житомирська обл.), Звенигородське (Черкаська обл.) та Олександрійське (Кіровоградська обл.), запаси оцінюються до 6 млрд. т, в тому числі 0,5 млрд. т придатні для відкритого способу добування. Буровугільні запаси є у Донбасі, Поділлі, Закарпатті та в Івано-Франківській обл.
Родовища нафти і газу зосереджені в трьох регіонах: Прикарпатському, Придніпровському, Причорноморському. Основні запаси містяться на північному сході України та в шельфах Чорноморського узбережжя. Найбільші нафтові родовища - Прилуцьке і Леляківське (Чернігівське обл.), Рибальське і Качанівське (Сумська обл.), Зачепилівське, Радченківське, Сагайдацьке (Полтавська обл.), Бориславське, Битківське і Долинське (на Прикарпатті) тощо.
Найбільші родовища природного газу - Шебелинське, Єфремівське, Кегичівське (Харківська обл.), Перещепинське (Дніпропетровська обл.), Малишівське і Диканське (Полтавська обл.), Качанівське (Сумська обл.). У Прикарпатті - Дашавське, Вільче-Волицьке, Угерське та ін.
На межі Кіровоградської і Черкаської областей є горючі сланці (3,7 млн. т), значні запаси менілітових сланців є у Карпатах.
Великі родовища торфу (2,2 млрд. т,) в Поліссі та Прикарпатті.
Рудні ресурси. Найбільші запаси залізних руд у Криворізкому басейні (19,5 млрд. т у 32 родовищах ), в Кременчуцькому (4,5 млрд. т) Полтавської обл., Білозерському районі (3,4 млрд. т) Запорізької обл.
За запасами марганцю (понад 2,4 млрд. т) Україна займає одне із перших місць у світі. Найбільші родовища: Великотокмацьке (Запорізька обл.) і Нікопольське (Дніпропетровська обл
Руди кольорових металів: руди титану - Іршанське родовище (Житомирська обл.), Самотканське (Дніпропетровська обл.), на узбережжі Чорного і Азовського морів.
Нікелеві руди - Побузьке (Кіровоградська обл.) і Придніпровське (Дніпропетровська обл.).
Алюмінієва сировина: боксити, нефеліни, алуніти. Боксити - Дніпропетровська, Черкаська обл, Призов`я, Донецький кряж. Алуніти - Беганське і Брегівське Закарпатської обл.
Поліметалічні руди: Закарпатська обл. (Брегівське та Беганське) - галеніт (основна руда свинцю), сфалерит (цинкова руда), халькопірит (мідна руда); свинцево-цинкові Донбас, Мідні руди, на Волині поблизу м. Дубно).
Ртутні руди Микитівка (Донецька обл.)
Уранові руди, графіт Кіровоградська обл., Приазов‘я
Руди благородних і рідкісних металів. Золото: Мужіївське, Саулякське родовища Закарпатській обл.: Центрально-Український, Придніпровський та Донецький райони. Сурське, Верховецьке і Чортомлинське
Нерудні ресурси.: сіль, фосфорити, каоліни, вогнетривкі глини, глини для будівельної кераміки, озокерит, графіт, сірка, вапняки та ін.
Гірничо-хімічна сировина:
Калійні солі Калуське, Тростянецьке, Голинське родовище (Івано-франківська обл..)) і. Стебниківське, Бориславське (Львівська обл).
Магнієві солі Калуське і Стебниківське.
Самородна сірка: Роздольське і Яворівське (Львівська) Загайпільське (Івано-Франківська обл.. родовища
Кухонна сіль – запаси світового значення: Донецька обл. Артемівське, Слов'янське, Закарпаття (Солотвино), Полтавська, Харківська, Сумська обл., в Прикарпатті - у Львівській та Івано-Франківській областях. Самородна сіль - в озерах і в лиманах Причорноморської низовини, зокрема в Сиваші. Вона містить цілий комплекс компонентів: кухонну сіль, солі сірчаного магнію і натрію, промитий магній тощо.
Фосфорити: Кролевецьке Чернігівської обл., Ізюмське - на межі Сумської і Харківської обл.), Стремигородське (Житомирська обл.), Придністров'я (Вінницька Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська обл.).
Озокерит: Борислав (Львівська обл.), Богородчанський район (Івано-Франківська обл.).
Каоліни: Глуховецьке і Турбівське (Вінницька обл.), Просянське і Славгородське (Дніпропетровська обл.), Білобалківське (Донецька обл.), Новоселицьке (Черкаська обл.), Майдан-Вилське (Хмельницька обл.), Пологівське (Запорізька обл.). Найбільш перспективне Великогадомцівське родовище високоякісних каолінів у Житомирській області.
Вогнетривкі глини: Часів'ярське, Дружківське, Новорайське, П'ятихатське, Пологівське, Затишнянське, Новопетрівському родовища (Донбас, Придніпров`я).
Цементна сировина – вапняки, крейда, мергелі – Донецька (Амвросіївське), Харківська, Рівненська, Львівська та ін.
Житомирська, Хмельницька, Черкаська, Дніпропетровська
Будівельні матеріали: гранодіорит - Вінницька,граніт - Житомирська Рівненська, Карпати Закарпаття, Крим; лабрадорити Житомирська Запорізька Черкаська Кіровоградська,; базальт – Полісся і Донбас
Пісковики дуже поширені: Придністров`я, Донбас, Крим Черкаська, Кіровоградська, Київська, Сумська обл..
Мармур Закарпаття, Крим; Житомирська, Дніпропетровська, Одеська, Івано-Франківська обл.
Крейда: Сумська, Чернігівська, Луганська, Черкаська, Київська, Львівська, Волинська та ін.
Гіпс: Донбас Закарпаття, Крим; , Чернігівська Івано-Франківська обл.
Дорогоцінне і кольорово-виробне каміння: топаз, кварц, гірський кришталь, родоніт, агат, опал, халцедон, гранат, яшма та інші. Основними районами його поширення є північно-західна частина Українського щита, Карпати, Криворіжжя, Приазовська височина.
Мінеральні води: Карпатський регіон, Полтавська, Харківська обл..