Практичне заняття № 1-2 тема. Прислівник як частина мови

МЕТА: закріпити знання студентів про прислівник як повнозначну частину мови, його граматичні ознаки; вивчити основні форми і способи творення прислівників; закріпити практично знання студентів про правопис прислівників.

Основні знання, які повинні набути студенти під час вивчення теми:

а) знати визначення прислівника, його морфологічні та синтаксичні ознаки;

б) вивчити класифікації прислівників за значенням;

в) знати особливості творення прислівників, історичне пояснення деяких прислівників;

г) засвоїти основні правила правопису прислівників та прислівникових сполук.

Основні вміння, які повинні набути студенти під час вивчення теми:

а) уміти визначати прислівники в тексті;

б) уміти розподіляти прислівники за значенням;

в) уміти утворювати форми ступенів порівняння прислівників;

г) уміти виконувати морфологічний, морфемний та словотвірний аналіз прислівників;

г) уміти правильно писати прислівники та прислівникові сполуки, з’ясовувати орфографічні правила;

д) уміти добирати власні приклади для ілюстрації теоретичних положень із творів художньої літератури.

ПЛАН

1. Значення прислівника як частини мови, його морфологічні та синтаксичні ознаки.

2. Розряди прислівників за значенням. Як це питання розглядається у науковій літературі?

3. Ступені порівняння прислівників, їх творення та правопис.

4. Способи творення прислівників, їх правопис.

5. Перехід інших частин мови у прислівники ( адвербіалізація).

6. Перехід прислівників у службові частини мови.

Література

а

Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія.- К.: Вища школа, 1983.- С.241-246.

Горпинич В.О.Морфологія української мови.- Дніпропетровськ, 1999.- С.80-88.

Чапля І.К. Прислівник в українській мові.- Харків: ХДУ, 1960.- С.3-27.

в) додаткова

Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови. Морфологія.- К.: КДУ, 1961.- Ч.ІІ.- С.152-157.

Русанівський В.М. Означальні, предикативні і модальні прислівники // УМЛШ.- 1967.- № 4.- С.22-26 ( законспектувати ).

Андерш Й.Ф. Особливості адвербіалізації іменників //Мовознавство.- 1999.-№1. С.3-6(законспектувати).

Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекти К.:Наук. думка, 1983.- С.17-18, 153-156, 185-222.

Довга Т.М. Сполучення іменників з прийменником та однозвучні з ними прислівники // УМЛШ.- 1974.-№ 7.

Ощипко І.Й. Українські відприкметникові прислівники на –о, мотивовані складними твірними основами // Мовознавство.- 1973.- № 2.

Уздиган І.М. Прислівники на –ому, -и в українській мові // УМЛШ.- 1975.- № 10.

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови.- К.: Либідь, 1993.- С.243-274.

Український правопис.- К.: Наук. думка, 1993.- С.37- 40.

Ніколашина Т.І. Адвербіалізовані форми орудного відмінка із порівняльним значенням // Проблеми української мови та методики. Міжвузівський збірник наукових праць.- Слов’янськ,1997.- С.27-34.

Ніколашина Т.І. Семантико-функціональна характеристика каузальних прислівників української мови // Проблеми української мови та методики. Міжвузівський збірник наукових праць. – Слов’янськ, 1997.- С.34-40.

Ніколашина Т.І. Адвербіальні лексеми на позначення безвідносного часу // Наукові записки. Серія філологічна. Випуск 2.- Полтава, 1998.- С.17-21.

Ніколашина Т.І. Прислівники інтенціальної семантики в сучасній українській мові // Збірник наукових праць: Вісник Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка.- Випуск 2(6).- Полтава, 1999.-С.173-176.