302 Тема 10

рекомендаційний характер і зводиться до розробки планів-прогнозів;

2. державне пряме планування розповсюджується головним чином на використання об'єктів державної власності і про­ являється першочергово у розробці та здійсненні держав­ них і регіональних програм;

3. формою непрямого державного планування є державні замовлення і державний вплив на економіку шляхом ви­ користання економічних важелів;

4. переважаючою формою державного планування є фінан­ сове та бюджетне планування;

5. планування на рівні підприємств, фірм різних форм влас­ ності являє собою переважно саме планування, що пере­ буває в одночас під впливом державного регулювання та фінансування замовлень.

У межах цих загальних засад в кожній країні існують специ­фічні форми і способи економічного планування.

10.4. Формування стратегічних програм національної економіки

З поняттям «план» тісно пов'язане поняття «програма». По суті програма являє собою також план, але одноцільовий, тобто план дій, спрямованих на досягнення однієї, чітко визначеної цілі або розв'язання однієї, найбільш нагальної проблеми, в той час як звичайний план має в загальному випадку багатоцільо­вий характер, охоплює весь спектр запланованих дій на певний, чітко визначений час.

Програмно-цільова організація управління економікою реа­лізує системний підхід в управлінні. Програмність управління полягає в тому, що воно здійснюється за схемою «цілі - шляхи ресурси», тобто на основі цілей встановлюються шляхи, засо­би їх досягнення, а самі шляхи пов'язуються, узгоджуються з необхідними ресурсами. Єдність цілей, шляхів і ресурсів для їх досягнення втілюється в програмно-цільовому управлінні в про-

Програмування та прогнозування розвитку національної економіки 303

граму дій, які ведуть до намічених цілей. Наявність подібної програми дій, що показує, яким чином досягаються поставлені цілі, в які терміни і при яких затратах, становить головну ознаку програмно-цільового управління.

Термін «програма» широко розповсюджений у різних сферах людської діяльності і залежно від конкретної сфери має різне змістовне навантаження: навчальні, виробничі, комп'ютерні програми тощо. В даному випадку мова йде про інші, економічні за своїм змістом і характером дії програми, а саме «комплексні програми» або «цільові програми».

Слово «комплексна» в назві «комплексна програма» підкрес­лює, що програма охоплює широку сукупність різних заходів, дій, об'єднаних у єдине ціле, а слово «цільова» - цільову спря­мованість такої програми на досягнення визначеної цілі. Тому «цільова, комплексна програма» - це система, сукупність зорієнтованих в просторі і в часі, узгоджених за змістом, термі­нами, виконавцями, забезпечених ресурсами заходів певного характеру, спрямованих на розв'язання єдиної проблеми, до­сягнення єдиної цілі.

Розробка комплексних програм розвитку національної еко­номіки або її секторів становить макроекономічне програ­мування.

В радянській економічній науці прийнято вважати, що пер­шою офіційно прийнятою та документально оформленою ці­льовою, комплексною програмою був розроблений в 1922 році державний план електрифікації Росії (ГОЕЛРО), який містив і цільову установку, і заходи щодо її реалізації. Наступні за цим планом п'ятирічні плани містили заходи програмного характе­ру, які стосовно періоду 30-х років характеризують як програму індустріалізації країни.

Визнається, що в період «великої депресії» 30-х років СШАта інші капіталістичні країни формували програми виходу із еко­номічної кризи. Потім зародилися науково-технічні, інноваційні програми створення радіолокаційної, комп'ютерної, ракетної, ядерної техніки переважно військового призначення.

60-ті роки XX ст. характеризувалися розмахом програмно-цільового планування та управління і не лише у військових га­лузях, але й розширенням масштабів прийняття економічних програм. Це стосувалося й Радянського Союзу, де існуюча сис-

304