246 Тема 8

ра вад ринку, але й неспроможність державного регулювання.

Неспроможність державної влади означає її нездатність за­безпечити оптимальне розміщення ресурсів, яке виникає вна­слідок неспроможностей ринку та невідповідності політики роз­поділу доходів тим уявленням щодо справедливості, які прийняті в суспільстві. Основними причинами такої неспроможності є (табл. 8.2).

Асиметрична інформація- викликана неможливістю вчасного отримання необхідної інформації як через технічні причини, так і через незацікавленість певних груп інтересів у її постачанні.

Таблиця 8.2

Основні причини неспроможності ринку і неспроможності державної влади

Неспроможність ринку	Неспроможність держав­ної влади
1 . Неспроможність конкурен­ції	1 . Асиметрична інформація
2. Недосконалість інформації	2. Недосконалість політичних процесів
3. Зовнішні ефекти (екстерна-лії)	3. Обмеженість можливостей контролю
4. Існування суспільних благ	4. Нездатність передбачати всі наслідки прийнятих рішень
5. Нестабільність розвитку
6. Досягнення суспільного до­бробуту і соціальної справед­ливості

Недосконалість політичних процесів, зокрема при ухвален­ні політичних рішень, відбувається через ігнорування виборів з боку виборців, пошук окремими політиками власної вигоди, маніпулювання голосами, лобіювання політичних рішень.

Обмеженість можливостей суспільства щодо контролю над владними структурами.

Роль держави в регулюванні розвитку національної економіки 247

Нездатність державних структур повністю передбачити наслідки прийнятих політичних рішень, особливо віддалених

у часі.

Тобто, неспроможність ринку ще не означає, що оптимальне розв'язання тієї чи іншої проблеми гарантується в результаті втручання держави чи навпаки. Кожне суспільство робить для себе компромісний вибір між двома групами неспроможностей. Іншими словами, стратегія взаємодії ринку і держави вимагає визначення меж і форм державного впливу на процес розви­тку ринкових відносин, визначення необхідності і своєчаснос­ті здійснення послідовної лібералізації у тій чи іншій галузі з комплексом заходів, здатних компенсувати супутні їй соціальні

ущемлення.

Тут доречно навести думку лауреата Нобелівської премії 1973 р.В. Леонтьєва, який ще в часи перетворень у радян­ській економіці періоду горбачовської перебудови наголошував на складності пошуку правильного співвідношення ринку та держави. Він стверджував, що важливо домагатися такої ком­бінації: частину відповідальності за прийняття рішень та їх здійснення залишити в руках держави, а частину - в окремих підприємств, колективів³⁰. Щодо конкретного інструментарію, то в 1976 р. В. Леонтьєв попереджував, що не можна виправдати практично виняткове положення монетарних та фіскальних інструментів державної економічної політики, для утримання економіки на правильному курсі повинні використовуватися й інші засоби. Для підтвердження цих думок автор наводив при­клад Японії, де є приватна ініціатива, але й держава відіграє зна­чну роль, впливаючи на розвиток економіки в кращому напрямі. Ідеальним кінцевим результатом, вважав В. Леонтьєв, було б установлення змішаних систем європейського типу, при яких ринковий механізм функціонує під строгим контролем держави, а різні суспільні та соціальні служби поглинають більшу частину загального національного доходу. До речі, в 1996 р. В. Леонтьєв підписався під відкритим листом найвидатніших російських та американських економістів про необхідність посилення ролі держави при переході до ринкової економіки.

³⁰ Леонтьєв В.В. Зкономические зссе: Теория, исследования, фактьі й по-литика. ~М.: Политиздат, 1990.-С. 15-17.