14. Аналіз формування і використання витрат та доходів підприємства

Метою діяльності ПОСП «Нива» є отримання прибутку. На превеликий жаль для всіх, хто займається підприємницькою діяльністю, неможливо отримати прибуток, не витрачаючи ні копійки.

Щоб забезпечувати зниження вартості реалізованої продукції, необхідно постійно здійснювати управління витратами на її виробництво, домагатися відносного зниження як прямих, так і накладних витрат.

Кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства та основним джерелом, за рахунок якого підприємство в процесі діяльності розвиває свою матеріальну базу, стимулює працю, виплачує дивіденди засновникам, є прибуток. Тому оподаткування прибутку займає найважливіше місце у діяльності будь-якого підприємства. Адже від правильності визначення оподаткованого прибутку, повноти та своєчасності перерахування до бюджету відповідних коштів залежить діяльність того чи іншого підприємства у майбутньому.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено дещо іншу ніж раніше методику визначення суми прибутку, що оподатковують. Вона значно відрізняється і від методики визначення прибутку у фінансовому обліку. Методику формування прибутку за різними системами обліку і звітності, зокрема податковою та фінансовою.

Як відомо, в податковому обліку використовують поняття “валові доходи”, “валові витрати” та “амортизаційні відрахування”.

Валові витрати – це сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюють як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які купують для використання у власній господарській діяльності.

Між валовими витратами та витратами виробництва (діяльності) є певні відмінності та взаємозв’язок.

Відмінності валових витрат виробництва (діяльності) у наступному:

Валові витрати – об’єкт податкового обліку, а витрати виробництва (діяльності) – об’єкт фінансового обліку.

До валових включають будь-які витрати, пов’язані з придбанням сировини, матеріалів (робіт, послуг). На витрати виробництва (діяльності) вартість придбаних товаро-матеріальних цінностей не відносять, а лише списують їх витрачання. У фінансовому обліку вартість отриманої сировини, матеріалів обліковують у складі виробничих запасів.

До валових витрат включають попередню оплату постачальникам за товарно-матеріальні цінності.

Грошові кошти, перераховані як попередня оплата, у фінансовому обліку витратами виробництва (діяльності) не вважають, а зараховують до складу дебіторської заборгованості.

Амортизацію основних засобів у валові витрати не включають, а відносять до витрат виробництва (діяльності) та обліковують у складі виробничої собівартості продукції виробничих накладних, адміністративних та збитових витрат.

Валові витрати обліковують, щоб визначити оподатковуваний прибуток.

Витрати виробництва (діяльності) обліковують для визначення собівартості виробленої продукції (робіт. послуг) і обчислення фінансового результату діяльності підприємства.

Витрати на сплату штрафів, неустойки, пені за порушення умов господарських договорів на користь інших осіб не включають до складу валових витрат. У фінансовому обліку визнані штрафи, пені, неустойки включають до витрат виробництва (діяльності) і обліковують у складі інших витрат операційної діяльності.

Спільним в обліку валових витрат і витрат виробництва (діяльності) є наступне:

Валові витрати і витрати виробництва (діяльності) базуються на основі первинних документів;

Традиційні витрати виробництва (діяльності), зокрема витрати на оплату праці, на соціальні заходи, на обов’язковий аудит тощо є одночасно й валовими витратами.

Аналіз витрат та відрахувань на ПОСП «Нива» здійснюється за допомогою побудови таблиці.(Таблиця 14.1)

Таблиця 14.1

Аналіз структури витрат і відрахувань ПОСП «Нива»

Показники	2009р. сума	2009р. Питома вага,%	2010р. Сума	2010р. Питома вага,%	Відхилення, тис.грн	Відхилення, %
Податок на додану вартість	86	9,9	61	9,8	-25	71,8
Собівартість реалізованої продукції	676	77,4	517	82,7	-159	76,5
Адміністративні витрати	47	5,4	40	6,4	7	85,1
Інші операційні витрати	42	4,8	7	1,1	-35	16,7
Податок на прибуток від звичайної діяльності	2	0,2	-	-	-2	-
Надзвичайні витрати,відрах відрах	20	2,3	-	-	-20	-
Усього витрат і відрахувань	873	100	625	100	-248	-

Отже, собівартість реалізованої продукції зменшилась на 71,8 %. Найбільш питому вагу займає собівартість реалізованої продукції. В загальному витрати та відрахування зменшились на 248 тис. грн.

Зниження прямих витрат потребує значних капітальних інвестицій для впровадження нових технологій, нової техніки, вдосконалення організації виробництва тощо. Це під силу не всім підприємствам. Тому важливим резервом зниження вартості виробів може бути відносна економія накладних витрат .

Проблема аналізу впливу витрат і шляхів їх зменшення є надзвичайно актуальною на даний час. У сучасних умовах господарювання вітчизняні товаровиробники зможуть забезпечити конкурентоспроможність продукції на тільки основі зниження витрат.

Реалізація цієї мети вимагає посиленої уваги керівництва до питань, пов'язаних із визначенням раціональності структури витрат та пошуком шляхів їх зниження.

Дохід – це надходження економічних вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства.

Для виникнення доходу необхідно:

– надходження активів або зменшення зобов’язання, що супроводжується збільшенням власного капіталу;

– доходи відносяться до складу об’єктів обліку на підставі принципів нарахування та відповідності.

Принцип нарахування передбачає відображення обліку доходів і витрат на момент їх винекнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Принцип відповідності передбачає визначення результату шляхом порівняння доходів, витрат, які були понесені для отримання цих доходів.

Важливим є проведення на ПОСП «Нива» аналізу структури доходів.(таблиця14.2).

Таблиця 14.2

Аналіз структури доходів, тис. грн.

Показники	2009р. сума	2009р. Питома вага, %	2010р. сума	2010р. Питома вага,%	Відхилення, Тис. грн	Відхилення, %
Дохід (виручка) від реалізації продукції	517	58,3	433	50,3	-84	83,8
Інші операційні доходи	370	41,7	427	49,7	-57	115,4
Усього доходів	887	100	860	100	-27	96,9

Отже, за 2010 рік дохід від реалізації продукції становить 50,3% у питомій вазі доходів, хоч і зменшився.

Основні складові доходів підприємства:

– дохід (виручка) від реалізації продукції

– операційні доходи

– дохід від участі у капіталі

– інші фінансові доходи

– інші доходи від звичайної діяльності

– надзвичайні доходи

Доходи від господарської діяльності складаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності за видами діяльності:

– доходи від звичайної діяльності

– доходи від операційної діяльності

– доходи від фінансових операцій

– доходи від іншої звичайної діяльності

– доходи від надзвичайної діяльності

Виходячи з наявних доходів і витрат визначають прибуток підприємства.

Прибуток – це грошовий дохід, який утворений в результаті виробничо-господарської діяльності, підприємницької діяльності за певний період часу.

Розрахуємо чистий прибуток ПОСП «Нива», виявимо відхилення та зробимо висновок.(Таблиця 14.3)

Таблиця14.3

Прибуток ПОСП «Нива», тис. грн.

Показник	2009 р.	2010 р.	Відхилення, +-
Валовий прибуток	37	235	-198
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	37	235	-198
Податок на прибуток	2	-	+2
Усього прибутку від звичайної діяльності	35	235	-200
Чистий прибуток	14	235	-221

Отже, прибуток від звичайної діяльності ПОСП «Нива» зменшився на 198 тис. грн.,що зумовило зменшення чистого прибутку на 221 тис. грн..

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний і для задоволення різноманітних потреб. Прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самого підприємства і використовується ним для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий ПОСП «Нива» прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з: учасників одержує свою частку прибутку.

Пропозиції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання.

Ця політика реалізується в: сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку; у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування; у порядку надання податкових пільг.

Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують в різних сферах економіки, можуть стягуватися за рахунок прибутку й інші штрафи. Отже, чистий прибуток – це частина прибутку, що залишається в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (фінансових санкцій).

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати шляхом попереднього формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

Як уже було сказано, за рахунок прибутку підприємство формує і ряд цільових фондів, кошти з яких спрямовуються на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється безпосередньо.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання.

Рис. 14.1. Структурно-логічна схема використання чистого прибутку підприємства

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається засновницькими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку.

Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал).