- •Сенчило василь валерійович
- •Керівник практики від господарства
- •Житомир – 2012
- •1. Загальна організаційна-економічна характеристика посп «Нива»
- •2. Організація нормативно – правового забезпечення бухгалтерського обліку, облікова політика та організація облікового процесу на підприємстві.
- •3. Організація первинного обліку та документообороту на підприємстві
- •4. Формування відносин посп «Нива» з постачальниками і покупцями
- •5. Організація інформаційного, технічного та економічного забезпечення обліку, контролю та аналізу на підприємстві
- •6. Формування фонду оплати праці та організація обліку розрахунків з персоналом підприємства
- •Рахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою»
- •7. Організація обліку зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •8. Організація праці та технічне забезпечення персоналу, зайнятого бухгалтерським, статистичним та податковим обліком
- •9. Методика закриття рахунків, формування собівартості об’єктів діяльності та фінансових результатів.
- •10. Методика складання фінансової звітності підприємства
- •11 Методика складання податкової звітності підприємства
- •12. Методика складання статистичної звітності підприємства
- •Аналіз і оцінка ефективності фінансових ресурсів господарської діяльності
- •14. Аналіз формування і використання витрат та доходів підприємства
- •15. Організація аудиту і ревізії діяльності підприємства та оформлення їх результатів.
- •16. Моделювання беззбиткової діяльності підприємства
- •17. Фінансовий план підприємства
- •18. Організація обліку інвестиційно – інноваційної діяльності підприємства
- •19.Обліково-аналітичне забезпечення конкурентоздатності та ефективності господарської діяльності.
- •20. Апробація матеріалів за темою бакалаврської роботи
- •Висновки і пропозиції
- •Список літератури
18. Організація обліку інвестиційно – інноваційної діяльності підприємства
Нажаль, ПОСП «Нива» не займається інвестиційно-інноваційною діяльністю.
Сьогодні при оцінці ефективності інвестиційних проектів використовуються велика кількість методик. Однак вони не в повній мірі підходять для оцінки ефективності інновацій. Це обумовлено тим, що в створенні та використанні інновацій, як правило, задіяне найбільш ширше коло учасників в порівнянні з інвестиційним проектом. В інноваційному процесі інвестори, науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектні організації, заводи виробники нової продукції та її споживачі. В здійсненні інноваційного проекту зацікавлені фінансуючі його інвестори та підприємства, які займаються реалізацією проекту. Це по-перше.
По-друге. Період, в межах якого здійснюються одночасні витрати та забезпечуються доходи, обумовлені виробництвом та експлуатацією інновацій, в багатьох випадках займає більший проміжок часу, ніж відповідний період реалізації (підготовки та експлуатації) інвестованого проекту. Це особливо виявляється при введенні нових конструкторських матеріалів, станків, сільськогосподарських машин і т.д.
Поряд з цим реалізація інновацій має кінцеву мету досягнення найкращих результатів в порівнянні з аналогом. В методичних рекомендаціях цьому питанню не приділяють належної уваги.
По-третє. Ціна на принципово нову продукцію повинна найти визнання серед споживачів, в той час як ціна на продукцію, випуск якої передбачений інвестиційним проектом, вже отримала своє підтвердження на ринку. Досягнення кінцевого результату інноваційного процесу пов'язано з найбільш високими ризиками в порівнянні з виконанням інвестиційного проекту.
Вплив перерахованих факторів обумовлює особливості виявлення економічної ефективності інновацій.
Для ефективного використання тимчасово вільних активів підприємства та організації здійснюють фінансові інвестиції.
Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 квітня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.
Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:
– одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;
– набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх діяльністю;
– майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій.
Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди. Дохід від інвестицій — це отримання процентів або дивідендів.
Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід — доступ до технології або гудвілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно привабливому економічному середовищі та т. ін. Інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, як, наприклад, зростання вартості акцій.
Придбання об’єктів основних засобів за плату являє собою капітальні інвестиції ПОСП «Нива», для обліку яких призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».