Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.1_ф....doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
5.05 Mб
Скачать

Глава 19

товарно-ринкового господарства. Особливо показовими в цьому відношенні були погляди одного з видатних учених С. С. Алексєєва.

У своїй полемічній, загалом прогресивній праці "Собственность — право — социализм" автор переконливо розкрив існуючі недоліки у формуванні відносин соціалістичної і особистої власності, в їх правовому регулюванні, а також висло­вив своє бачення реформування таких відносин. На жаль, С. С. Алексєєву, як і багатьом іншим авторам, не вдалося уникнути тенет фетишизму соціалістичних цінностей. На його думку, в країні виникла унікальна ситуація, за якої створення соціалістичного товарно-ринкового господарства може відбутися без участі при­ватної власності. Щодо особистої власності, то як компромісний варіант автор запропонував законодавчо передбачити її особливу різновидність — "виробни­чу", яка б охоплювала певні засоби виробництва, а запровадження приватної власності розглядав як найгірший варіант розвитку суспільних відносин в СРСР1.

Судженням С. С. Алексєєва щодо сутності особистої власності та перспектив її існування властиві невпевненість і невизначеність, оскільки невизначеність бу­ла притаманна всій соціально-економічній і політичній ситуації в країні. Пропо­зиції автора про запровадження "виробничої власності" не належали до категорії абсолютно нових. Подібна точка зору (стосовно власності громадян на особисте підсобне господарство) вже висловлювалася в літературі2, хоч не дістала широ­кої підтримки.

Власність громадян, зайнятих індивідуально-трудовою діяльністю (ІТД) Є. О. Суханов визнав дрібною приватною і водночас "індивідуально-трудовою" (така думка висловлена ним після прийняття Закону СРСР "Про власність в СРСР"). На його думку, юридична наука змушена була ототожнювати таку влас­ність з особистою власністю, оскільки цивільне законодавство не передбачало іншої правової форми індивідуального привласнення, крім права особистої влас­ності громадян3. Пояснення автором даної ситуації є абсолютно вірним, але воно аж ніяк не може виправдати тих авторів, які, відзначаючи наявність у власності громадян, зайнятих ІТД (у т. ч., кустарів і селян-одноосібників), ознак, не при­таманних особистій власності, все-таки визнають її особистою.

На наш погляд, власність кустарів, селян-одноосібників, а згодом і власність громадян, зайнятих ІТД (якщо така діяльність була головним джерелом їхніх прибутків), містила всі необхідні економічні ознаки, достатні для визнання її особливим різновидом приватної власності, а саме — індивідуально-трудовою дрібною приватною власністю. Індивідуально-трудовою вона є тому, що дже­релом її утворення могла бути особиста праця, яка виключала можливість вико­ристання найманої праці, а дрібною — тому, що вона не могла досягти значних розмірів внаслідок особисто-трудового характеру праці і встановлених обмежень її предметного складу. Однак у законодавстві 1961—1989 pp. індивідуально-тру­дова (дрібна) приватна власність не дістала свого юридичного визнання у зв'язку з існуючою у цей період ідеологічною і політичною системою. Тому на таку влас­ність були поширені правила про особисту власність громадян.

1 Алексеев С. С. Собственность — право — социализм. — М., 1989. — С. 159—162.

п

Козьірь М. Й. Правовеє регулирование личного подсобного хозяйства граждан. — М., 1981.

о

Суханов Е. А. Лекции о праве собственности. — М., 1991. — С. 150—155.

Загальна характеристика інституту права власності...

293

З прийняттям Закону СРСР "Про індивідуальну трудову діяльність" у країні почався бурхливий розвиток дрібного індивідуального товарного виробництва, поширилися процеси перетворення особистих підсобних господарств на дрібно­товарні, які давали його власникам основні прибутки.

Поширення нових суспільно-економічних відносин призводило до різкого майнового розшарування серед населення. З одного боку, в ряді галузей еконо­міки зберігалася так звана зрівнялівка, з другого — поглиблювалися диспропор­ції в оплаті праці як різних, так і однакових категорій трудящих.

Накопичилося багато негативних явищ безпосередньо в народногосподар­ському комплексі. Управління економікою ставало все менш ефективним, пору­шувалися договірні зв'язки між господарюючими суб'єктами, тривав спад вироб­ництва, що в свою чергу породжувало некерованість суспільних відносин. Ці та інші обставини вимагали негайного прийняття ґрунтовного комплексного зако­нодавства щодо відносин власності, яке мало нормалізувати розвиток цих відно­син, сприяти зародженню справжньої ринкової економіки, не обтяженої ідеоло­гічними догмами. На це був спрямований Закон СРСР "Про власність в СРСР", прийнятий 6 березня 1990 р. і введений в дію з 1 липня 1990 р.1. Однак реальне становлення в Україні нового інституту права власності було пов'язано з полі­тичними подіями, зокрема з розпадом СРСР, прийняттям Декларації про держав­ний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та іншими процесами, спрямова­ними на утвердження незалежності України, та переходом до засад ринкової економіки.