Глава 35

му розмірі понад відшкодування збитків (п. 1 ст. 613 ЦК України). У зобов'язан­нях з участю суб'єктів підприємництва, замість обмеженої, запроваджується, як правило, повна майнова відповідальність. Так, якщо за ЦК УРСР за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором на капітальне будівництво від­повідальна сторона сплачувала за це встановлену неустойку (пеню), а також від­шкодовувала в сумі, не покритій неустойкою, збитки, що виявилися у зроблених другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна (ч. 1 ст. 356 ЦК УРСР), то за новим ЦК України за порушення обов'язків за договором будівель­ного підряду замовник і підрядник сплачують передбачену договором або зако­ном неустойку та відшкодовують у повному обсязі збитки (п. 2 ст. 940, ст. 902 ЦК України).

З окремих видів зобов'язань закон чи інші правові акти можуть встановлю­вати підвищену (зокрема, кратну) відповідальність за порушення цивільних прав та обов'язків. Так, за Законом України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" від 27 січня 1995 р. користувачі бібліотечних послуг мають право одержувати в ко­ристування книги, документи та інші носії інформації з бібліотечних фондів від­повідно до правил користування бібліотекою, користуватися послугами довідко­во-інформаційного, бібліографічного характеру та одержувати інші послуги (в тому числі і платні). Правила користування бібліотечним фондом можуть перед­бачати кратне відшкодування шкоди у зв'язку з втратою, знищенням, пошко­дженням або крадіжкою книг, документів, інших носіїв інформації, у тому числі окремих одиниць бібліотечного фонду (статті 20 і 23 закону).

§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність є негативним для порушника наслідком вчиненого ним правопорушення. Юридичною підставою такої відповідальності є закон, а фактичною — склад цивільного правопорушення. Вона настає за наяв­ності таких умов:

— протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

— шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

— причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;

— вини особи, яка заподіяла шкоду.

Перші три умови — протиправність, шкода та причинний зв'язок — є об'єк­тивними, а четверта — вина — є суб'єктивною підставою цивільно-правової від­повідальності.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи за­кону чи іншого нормативного акта або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання.

Протиправність поведінки боржника або кредитора полягає в порушенні до­говірного зобов'язання. Відповідно до ст. 612 ЦК України порушенням зобов'я­зання є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення боржника або кредитора. Судити про прострочення боржника або кредитора можна тоді, коли порівняти встановлені законом чи договором

Відповідальність за порушення зобов'язань

701

послідовність і строки виконання сторонами своїх обов'язків і фактичну наяв­ність (або відсутність) такого виконання у визначений час.

Простроченням боржника є невиконання ним зобов'язання в обумовлений строк (термін). Боржник не визнається таким, що прострочив, поки зобов'язан­ня не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. З ст. 214 ЦК УРСР, ст. 614 ЦК України). Кредитор вважається таким, що прострочив, як­що він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання (ч. 1 ст. 215 ЦК УРСР, п. 1 ст. 615 ЦК України).

Шкода є другою неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (за­гибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопору­шення розрізняють майнову або немайнову (наприклад, моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди називають ще збитками. В ЦК УРСР про відшкодування збитків як спосіб захисту цивільних прав йдеться у ч. 1 ст. 6, але питання про структуру збитків, умови та порядок стягнення їх вирішуються в нормах зобов'язального права. Зокрема, в ч. 2 ст. 203 ЦК УРСР під збитками ро­зуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які б він одержав, якби боржник виконав зобов'язання. Проте проблема відшкодування збитків виникає не лише при не­виконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, а й при порушенні інших прав та обов'язків (особистих немайнових, інтелектуальної власності тощо). Ось чому правила про відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди вміщені се­ред основних положень книги 1 (загальна частина) ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті по­рушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками вважа­ються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена ви­года). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшко­довуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням доходів, не може бути мен­ший від доходів, що їх одержав порушник права.

Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і роз­мір. Відповідно до ст. 625 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зо­бов'язань, доводить кредитор. Якщо інше не передбачено законом, іншими, пра­вовими актами або договором, під час визначення збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора, у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не буде задоволена добровільно — у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодо відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухва­лення рішення. Під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) вра­ховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування.

702