Науково-методичний журнал

«« ш ^

м. Харкова зазначалось: «...Бруд, мільйони па­разитів, і через скупченість духота і сморід. Грудні діти знаходяться в ізопункті по декіль­ка днів і нічого не отримують, крім води, та й то в обмеженій кількості, ... окріп дається тільки раз на добу; діти залишені самі по собі і без всілякого догляду, валяються у бруді по дек­ілька днів замість того, щоб бути відправле­ними до евакоприймальників» [24].

Із доповідної записки про заходи бороть­би з голодом у Маріупольському повіті та се­ред робіт­ників Дон­басу: «...Як живуть діти робіт­ників Дон­басу пока­зує випа­док, коли в

одному руднику діти 8—10 років відрубали руку своє­му дворічному братику та почали її варити.

Бродячі діти, які запов­нили вулиці наших міст, пе­реповнили дитбудинки...»

[25].

Виникли і поширилися такі жахливі явища, як канібалізм та торгівля людським м'ясом. У своїй доповіді «До казуїстики людожерства» Одеській губернській комісії по боротьбі з на­слідками голоду лікар Л.Й Айхендавльд опи­сав 26 випадків людоїдства і 7 — торгівлі людським м'ясом. Він зазначав: «В.М.Коган та Б. В. Фавр визначають катастрофічне ста­новище голодуючих, коли люди стали прояв­ляти крайню ступінь дикунства: «Там, де з'їдені солом'яні дахи, собаки, коти,хомути, чоботи і навіть столи, відзначаються випадки некро- і антропофагства».

В газетах починають з'являтися жахливі описи людоїдства, де дорослі поїдали своїх та чужих дітей, не лише поїдали, але і пускали в продаж м'ясо...» [26].

Голод досяг свого максимуму навесні 1922 р. Скільки людей на Україні голодувало в той час? За даними Наркомату охорони здоров'я', у березні 1922 р. голодувало 1,4 млн. чоловік (15% нцифру — 3,2 млн. зареєстрованих голодуючих (34% населення), а до червня їх кількість збільшилась до 3,8 млн. Відпові­дальний праців­ник ВУЦВК М.Си­рота у доповідній записці про про­довольче стано­вище і боротьбу з голодом у За­порізькій і Мико­лаївській губерн­іях стверджує, що взимку 1922 р. голодувало від 30% до 80% на­селення, залежно від розміру неврожаю. На думку О.М.Мовчан, найбільше відповідали реальній чисельності голодуючих в Україні на початку 1922 р. дані М.Сироти, оскільки уряд зараховував до кате­горії голодуючих лише селянські господарства, які зазнали повного розорення внаслідок го­лоду. Як вважає дослідниця, незважаючи на деякі статистичні розходження, всі документи засвідчують одне — за інтенсивністю і розмі­рами голод в Україні нічим не відрізнявся від голоду у Поволжі [27].

Імунітет голодуючих був значно послабле­ний, і їх організм не міг опиратися багатьом хворобам і пошестям. За даними Наркомату здоров'я УСРР, тільки за сім місяців 1922 р. у неврожайних губерніях хворіло на холеру 24,4 тис. чоловік, на черевний тиф — близько 19,6 тис., на висипний — 136,6 тис. та на зворот­ний — 141,7 тис. чоловік.

Не встановлено точне число жертв голоду в Україні. На думку Петра Пантелеймоновича Панченка, в Україні від виснаження голодом та хвороб, за уточненими даними, померло більше мільйона чоловік, головним чином, зрозуміло, з числа сільського населення — особливо дітей та людей похилого віку [28]. В 1922 р. в Ук­раїні померло 70% немовлят. Близько 4/5 хво­ріли на туберкульоз. За 1922 р. кількість без­притульних дітей зросла майже в п'ять разів і становила 500 тис. осіб. Всього восени 1922 р. на півдні республіки голодувало близько 2 млн. дітей, з них 700 тис. загрожувала смерть від голоду.

-їШШйШ ~< -і* ■ ..

В 1922/23 рр. Україну охопила друга хвиля голодного лиха. Взимку ситуація на півдні Ук­раїни особливо загострилась. Тенденцію роз­витку голоду можна прослідкувати за тогочас­ною періодичною пресою. Зокрема газета «Більшовик» повідомляла у номері за 4 січня: «У Єлисаветградському повіті голод збільшуєть­ся. Голодує понад 200 тис. чоловік, з них 10 тис. дітей.»] за 12 січня: «Кількість голодуючих у Донбасі приблизно 400 тис. чоловік.»] за 27 січня: «За доповіддю губвиконкому на Кате- ринославщині... голодує 560 тис. чоловік. До­помогу одержує 150 тис.»] за 13 лютого: «В Херсонському та Дніпровському повітах про­довжується голод. У Херсонському повіті го­лодує 150 тис., 'з яких половина дітей.»; за 7 березня: «Із Запоріжжя повідомляють про важ­ке становище сільського учительства... Функ­ціонує 7% довоєнної шкільної сітки... В Гри- гор'ївській волості зареєстровано кілька го­лодних смертей. Худоба продається за безцінь, іноді за кілька фунтів муки»] за 17 бе­резня: «На засіданні Миколаївського повіт ви­конкому разом з наркомюстом Скрипником стверджено величезний голод, що охопив весь повіт. Ухвалено збільшити продовольчу пози­ку» [29].

Повідомленням за 17 березня перериваєть­ся хроніка голоду в газетах. Саме в цей час починається хлібний експорт, тому газети по­чали повідомляти лише про допомогу голоду­ючим.