- •Голоп 1921-1923 років на україні
- •Науково-методичний журнал
- •Неврожайний 1922 р. Та хлібний експорт 1923 р.
- •Науково-методичний журнал
- •Науково-методичний журнал
- •Неврожайний 1922 р. Та хлібний експорт 1923 р.
- •Науково-методичний журнал
- •Неврожайний 1922 р. Та хлібний експорт 1923 р.
- •Науково-методичний журнал
- •Науково-методичний журнал
- •Радянський уряд та голод
- •Вітчизняні та іноземні рятівники
- •Науково-методичний журнал
Вітчизняні та іноземні рятівники
Виникнення в Росії і на Україні голоду викликало стурбованість і занепокоєння різних верств населення. Перші спроби створення незалежної від радянської влади організації по боротьбі з голодом зробив VII Всеросійський з'їзд з дослідної сільськогосподарської справи, який проходив в другій половині червня 1921 р. Видатні вчені виступали з доповідями про боротьбу з наслідками посухи. На цьому форумі було піддано критиці уряд Радянської держави і, зокрема, його продовольчу політику. На спільному засіданні делегатів з'їзду з Московським товариством сільського господарства С.Н.Прокопович в своїй програмній промові наголосив на банкрутстві політики більшовиків в галузі сільського господарства, на масштабах катастрофи і закликав виразити недовіру Радянському уряду. На завершення було прийнято рішення відправити делегацію в Кремль для зустрічі з більшовицькими керівниками. Проте вже на наступному засіданні делегати відзначали митарства по приймальням Наркомзему, надмірну бюрократизацію радянських установ [41].
Через певний час Політбюро вирішило питання про створення змішаного комітету допомоги голодуючим з участю представників Радянського уряду та групи дореволюційної інтелігенції. Ініціативна група, утворена на сільськогосподарському з'їзді, поповнилася новими особами. Головну роль в ній стали відігравати кадетські активісти —С.Н.Прокопович, Е.Д.Кускова, Н.М. Кишкин та інші, що дуже непокоїло радянських керівників. Але останні розуміли, що уряд самостійно, без іноземної допомоги, не в змозі вирішити проблему голоду. Враховуючи міжнародний авторитет і готовність значної частини старої інтелігенції брати учать в боротьбі з голодом і співробітничати таким чином з радянською владою, Радянський уряд, щоб реабілітувати себе в очах міжнародного суспільства і отримати його допомогу, пішов
Науково-методичний журнал
на створення Всеросійського комітету допомоги голодуючим.
23 липня 1921 р. у газеті «Известия» була опублікована постанова ВЦВК про Всеросійський комітет допомоги голодуючим (ВКДГ— «Допгол»), а невдовзі були утворені його філіали в багатьох містах, навіть великих селищах і селах, у тому числі й на Україні. В комітеті працювали видатні діячі науки, літератури, мистецтва, активні діячі дореволюційних громадських організацій. Серед них — А.Луна- чарський, М.Горький, К.Станіславський, президент Академії наук А.Карпінський та інші. Головою комітету призначається голова Мосра- ди Л.Каменєв, а почесною головою обирається відомий письменник і громадський діяч В.Короленко. Колишній царський генерал О.О.Брусилов через одноденну газету «Селянину Поволжя» закликав чесних громадян віддати всі свої сили на боротьбу з голодом і відкинути політичні суперечки[42].
Чому В.І.Ленін погодився на залучення до боротьби з голодом колишніх учасників контрреволюційної боротьби Прокоповича, Кускової, Кишкіна? В записці до А.Н. Семашко на засіданні Політбюро 21 липня В.І.Ленін писав: «Мила моя Семашко! Не капризуй, серденько! Квакерів залишимо за Вами, тільки за Вами. Не ревнуйте до Кускової.
Директива сьогодні в Політбюро: суворо знешкодити Кускову. Ви в «осередку комуністів» і не ловіть гав, додержуйте цього суворо.
Від Кускової візьмемо ім'я, підпис; пару вагонів від тих хто їй (і отаким) співчуває. Більше ні-чо-го».
Комітет розгорнув винятково кипучу, справді бурхливу діяльність з подання допомоги голодуючим. Буквально кількох днів виявилось цілком достатньо, щоб в голодуючі губернії були відправлені поїзди картоплі, тонни зерна та борошна пшениці, жита, вози овочів [43]. На засіданнях Комітету обговорювались важливі буденні і перспективні питання. Створена ним агрономічна комісія зробила запит до уряду стосовно відомостей по заготівлі насіння і роботі посівних комітетів. ВКДГ брав участь в евакуації дітей, закликав жертвувати речі і продукти. Йому було присвоєно знак Червоного Хреста, що підкреслювало його філантропічний та аполітичний характер.
Комітет згуртував навколо себе сили різних соціальних верств, увійшов у контакти з представниками зарубіжних організацій. За кордоном почали засновуватись еміграційні комі-
VI,"'' - і