Вітчизняні та іноземні рятівники

Виникнення в Росії і на Україні голоду вик­ликало стурбованість і занепокоєння різних верств населення. Перші спроби створення незалежної від радянської влади організації по боротьбі з голодом зробив VII Всеросійський з'їзд з дослідної сільськогосподарської спра­ви, який проходив в другій половині червня 1921 р. Видатні вчені виступали з доповідями про боротьбу з наслідками посухи. На цьому фо­румі було піддано критиці уряд Радянської держави і, зокрема, його продовольчу політи­ку. На спільному засіданні делегатів з'їзду з Московським товариством сільського госпо­дарства С.Н.Прокопович в своїй програмній промові наголосив на банкрутстві політики більшовиків в галузі сільського господарства, на масштабах катастрофи і закликав вирази­ти недовіру Радянському уряду. На завершен­ня було прийнято рішення відправити деле­гацію в Кремль для зустрічі з більшовицьки­ми керівниками. Проте вже на наступному за­сіданні делегати відзначали митарства по приймальням Наркомзему, надмірну бюрокра­тизацію радянських установ [41].

Через певний час Політбюро вирішило пи­тання про створення змішаного комітету допо­моги голодуючим з участю представників Ра­дянського уряду та групи дореволюційної інте­лігенції. Ініціативна група, утворена на сільсько­господарському з'їзді, поповнилася новими особами. Головну роль в ній стали відігравати кадетські активісти —С.Н.Прокопович, Е.Д.Кус­кова, Н.М. Кишкин та інші, що дуже непокоїло радянських керівників. Але останні розуміли, що уряд самостійно, без іноземної допомоги, не в змозі вирішити проблему голоду. Враховуючи міжнародний авторитет і готовність значної частини старої інтелігенції брати учать в бо­ротьбі з голодом і співробітничати таким чи­ном з радянською владою, Радянський уряд, щоб реабілітувати себе в очах міжнародного суспільства і отримати його допомогу, пішов

Науково-методичний журнал

на створення Всеросійського комітету допо­моги голодуючим.

23 липня 1921 р. у газеті «Известия» була опублікована постанова ВЦВК про Всеросійсь­кий комітет допомоги голодуючим (ВКДГ— «Допгол»), а невдовзі були утворені його філіа­ли в багатьох містах, навіть великих селищах і селах, у тому числі й на Україні. В комітеті працювали видатні діячі науки, літератури, ми­стецтва, активні діячі дореволюційних гро­мадських організацій. Серед них — А.Луна- чарський, М.Горький, К.Станіславський, прези­дент Академії наук А.Карпінський та інші. Го­ловою комітету призначається голова Мосра- ди Л.Каменєв, а почесною головою обираєть­ся відомий письменник і громадський діяч В.Короленко. Колишній царський генерал О.О.Брусилов через одноденну газету «Селя­нину Поволжя» закликав чесних громадян віддати всі свої сили на боротьбу з голодом і відкинути політичні суперечки[42].

Чому В.І.Ленін погодився на залучення до боротьби з голодом колишніх учасників контр­революційної боротьби Прокоповича, Кускової, Кишкіна? В записці до А.Н. Семашко на засі­данні Політбюро 21 липня В.І.Ленін писав: «Мила моя Семашко! Не капризуй, серденько! Квакерів залишимо за Вами, тільки за Вами. Не ревнуйте до Кускової.

Директива сьогодні в Політбюро: суворо знешкодити Кускову. Ви в «осередку комуністів» і не ловіть гав, додержуйте цього суворо.

Від Кускової візьмемо ім'я, підпис; пару ва­гонів від тих хто їй (і отаким) співчуває. Більше ні-чо-го».

Комітет розгорнув винятково кипучу, справді бурхливу діяльність з подання допомоги голо­дуючим. Буквально кількох днів виявилось цілком достатньо, щоб в голодуючі губернії були відправлені поїзди картоплі, тонни зерна та борошна пшениці, жита, вози овочів [43]. На засіданнях Комітету обговорювались важливі буденні і перспективні питання. Створена ним агрономічна комісія зробила запит до уряду стосовно відомостей по заготівлі насіння і ро­боті посівних комітетів. ВКДГ брав участь в ева­куації дітей, закликав жертвувати речі і про­дукти. Йому було присвоєно знак Червоного Хреста, що підкреслювало його філантропіч­ний та аполітичний характер.

Комітет згуртував навколо себе сили різних соціальних верств, увійшов у контакти з пред­ставниками зарубіжних організацій. За кордо­ном почали засновуватись еміграційні комі-

VI,"'' - і