Питання №46 Реформізм та утопічний соціалізм в філософії Відродження.

Ідеолог французького реформаторства Жан Боден (1530-1596) виступав на захист віростерпності, вимагав сильної влади, яка б поважала закон, захищала свободу совісті. Згідно Ж. Бодену, лише монарх може бути наділений суверенітетом. Монарх виступає джерелом права і закону, повинен поважати власність громадян, не нищити її надмірними податками, не обмежувати свободу людей, оскільки вона дарована їм природою. Найкращою формою держави Ж. Боден вважав спадкову монархію, хоча для позначення держави взагалі він користувався терміном “республіка”. Метою держави є захист громадян, забезпечення порядку у державі. Ж. Боден пов’язував суспільний і державний розвиток з географічним середовищем, а здібності людей – з кліматичними поясами. Держава – це передусім правове управління, яке має справедливий характер, бо діє на основі права, законності. За допомогою концепції суверенітету філософ обгрунтував поняття держави як спільноти, котра має свою власну незалежну владу і не підпорядкована владі церкви, імперії, великим сеньйорам.

В епоху Відродження з’являються ідеї утопічного комунізму. Найяскравіше вони висвітлені у творах Томаса Мора (1478-1535), Томаса Мюнцера (1490-1525) та Томазо Кампанелли (1568-1639). Англійський мислитель Т. Мор є автором концепції ідеальної держави, яку він виклав у праці “Утопія”.

Т. Мор виступив одним з перших прихильників комуністичної організації суспільного організму. Змалювання комунізму як лише суспільного ідеалу, без обгрунтування реальних шляхів його досягнення, згодом стали називати “утопічним комунізмом”. Ідеалом суспільного устрою він бачить у повній відсутності приватної власності та у введенні суспільно-корисної праці та ручного виробництва усіх членів суспільства. За його думкою, держава повинна здійснювати облік і розподіл усіх продуктів, які виробляються населенням, а безпосередньою організацією суспільства займаються місцеві громади,то всі вони повинні бути рівні між собою на Землі. Т. Мюнцер обґрунтовував свою концепцію на засадах Біблії і прагнув практично втілити на Землі “царство Боже” – тобто такий суспільний устрій, в якому не буде майнової різниці, протистояння члена суспільства чужій для нього державній владі.

Питання №50 Емпірізм філософії Нового часу. Ф.Бекон, д.Локк, т.Гоббс.

Емпірізм – це напрямок у теорії пізнання, який вважає єдиним істоком знання чуттєвий досвід. До представників емпірізму належать Бекон, Локк, Юм. На протиставлення емпірізму постав раціоналізм.

Так, емперікі вважали, що в основі людського пізнання має лежати людський досвід, заснований на даних органів чуття.

Англійській філософ та державний діяч Бекон мріяв про «Веливе відтворення наук». Він вважав, що спершу треба позбавитись від перешкод на шляху до істини, які він називав Ідолами. Таких ідолів він розрізняв чотири типи:

-ідоли печери

-ідоли роду

-ідоли ринку

-ідоли театру

Також вчений вважав, що використовуючи метод індукції та аналізуючи його результати очищеним від «ідолів» розумом, ми отримаємо аксіоми, за допомогою яких зможемо повністю признати світ.

Інший англійський філософ-емпірик і громадський діяч Локк уславився своєю теорією первинних і вторинних якостей речей. Він вважав, що розум існує сам по собі.

Усі знання приходять з органів чуття.Хоча значна частина наших знань являє собою складні абстрактні «ідеї», насправді вони складаються із простих «ідей» про первинні і вторинні ознаки речей.

Історік, філософ, економіст Давід Юм обстоював теорію «асоціації ідей». Учений вважав, що усі без винятку ідеї створюються в розумі шляхом порівнення із попереднім досвідом. Таким чином, Юм займав скептетичну позицію щодо можливостей наукового пізнання.