?Питання 13 Проблема методу у філософії. Діалектика та метафізика.

У філософії, метод – це система принципів, правил та прийомів, якими треба керуватися у процесі пізнання. Методи пізнання можуть бути різними: наукове, емпірічне, теоретичне. Їх проблематика полягає у виділенні найдоступнішого принципу для більш детального пізнання людини та довкілля.

В свою чергу виникають два таких поняття, як діалектика та метафізика, які є діаметрально протилежними.

Діалектика – це філософське вчення, яке розглядає усі предмети у тісному взаємозв’язку між собою, при одночасному розвитку та взаємодії.

Метафізика – це філософське вчення, яке розглядає предмети відірвано один від одного.

Висновок: Таким чином, метод у філософії має велике значення у досліді буття людини та розвитку світу та суспільства загалом.

?Питання №7 Філософія Стародавньої Індії. Основні етапи.

Наприкінці I тисячоліття до н.е. у Стародавній Індії починають виникати окремі філософські напрямки. При розвитку філософія Індії проходе три етапи:

1. Ведичний, який побудован на засадах Вед, та ведичних текстах, у яких простежуються філософські ідеї того часу.

2. Епічний, тобто коли філософські ідеї спочатку були висловлені у літературі того часу, але згодом отримують потрубну філософську обробку, у наслідку чого починають виникати перші школи індійської філософії.

3. Класичний, тобто час розвитку філософських методів.

Особливості індійської філософії:

1. Авторитет вчителя.

2. Тісний зв’язок із релігією. Тобто усі філософські школи були філософсько-релігіозної напрівленості.

Загалом, філ. Школи Індії поділялись на ортодоксальні (які спиралися на Веди), та не ортодоксальні.

Ортодоксальні школи:

1. Йога – надання великого значення дихальним вправам та підтримці фізичного та духовного здоров’я. Велика увага до праведного способу життя та медитації.

2. Сансара – коло перетворень, тілесних перероджень.

3. Міманса – велика увага до логіки.

4. Веданта – взаємодія душі та тіла, абсолюта та матеріальних речей.

Неортодоксальні школи:

1. Буддизм – вказує на шлях позбавлення від страждань.

2. Джайнізм – етичне вчення про шлях визволення душі від скверни.

3. Червака-локоята – заперечює існування іншого світу, окрім матеріального.

Висновок: Таким чином, починаючи з I тисячоліття до н.е., у Індії формуються власні школи філософствування, які заперечують, або навпаки, покладаються на тексти Вед, та тлумачать загальний розвиток світу.

Питання №9 Філософія Стародавнього Китаю. Основні школи (даосизм, конфуціанство, легизм.

Вперше філософські ідеї на теріторії Китаю виникають у VII ст. до н.е. у давньокитайських трактатах.

Основна ідея давньокитайської філософії – ідея Дао.

Дао – природний закон світу речей, від якого залежать усі зміни у світі. Він пронизує увесь світ та є світовою гармонією.

Головне призначення китайської філософії – зрозуміти світ та різноманітність людей у ньому.

Тому виникають такі основні релігійно-філософські школи, як даосиз, конфуціанство та легізм.

Конфуціанство – кожна людина повинна мати своє місце у суспільстві, яке визначається «небесною волею»

Даосизм – спирається на вчення про Дао, за яким людина не повинна втучатися у природний хід речей.

Легізм – суспільство повинно мати свої закони, яким буде підпорядковуватися, та які будуть вимірювати значення добрих та злих намірів людини.

Висновок: Таким чином, починаючи з VII ст. до н.е., у Китаї формуються власні школи філософствування, які спостерігають за зміною речей у світі, за наслідками людського втручання у природу та формують закони суспільної поведінки.