- •Питання №1 Світогляд:історичні типи, сутність, структура, функції.
- •Питання №3 Філософія: предмет, основні проблеми і зв’язок із світоглядом.
- •Питання №6 Функції філософії. Місце філософії в системі культури та наук.
- •Питання№14 Основне філософське питання. Сторони та їх рішення.
- •Питання №19 Матеріалізм і ідеалізм – основні напрямки розвитку філософії.
- •?Питання 13 Проблема методу у філософії. Діалектика та метафізика.
- •?Питання №7 Філософія Стародавньої Індії. Основні етапи.
- •Питання №9 Філософія Стародавнього Китаю. Основні школи (даосизм, конфуціанство, легизм.
- •Питання №11 Філософія античності, її особливості і характерні риси.
- •Питання №17 Філософські школи в античному світі у досократичний період.
- •Сутність апорій
- •Сутність світоглядної концепції Анаксагора
- •Сутність теорії Демокріта
- •Сутність світоглядної концепції Сократа
- •Питання №23 Філософія стоїцизму
- •Сутність вчення Арістотеля про пізнання
- •Питання №15 Виникнення і основні етапи розвитку середньовічної схоластичної філософії
- •Питання №15 Фома Аквінський – систематизатор середньовічної схоластики.
- •Питання №17 Боротьба номіналізму та раціоналізму в середньовічній філософії.
- •Питання №36 Філософія Просвітництва. Основні напрямки.
- •Питання №40 Філософія епохи Відродження та її антропогенний характер.
- •Питання №46 Реформізм та утопічний соціалізм в філософії Відродження.
- •Питання №50 Емпірізм філософії Нового часу. Ф.Бекон, д.Локк, т.Гоббс.
- •Питання №45 Сенсуалізм і агностицизм філософії Нового часу. Берклі, Юм.
- •Питання №56 Раціоналізм Нового часу. Декарт, Спіноза.
- •Питання №59 Німецька класична філософія: основні риси та напрямки.
- •Питання №62 Філософська система і.Канта
- •?Питання №27 Німецька класична філософія – апріорізм та агностицизм Канта
- •?Питання №28 Ідеалістична діалектика Гегеля
- •Питання №60 Система абсолютної ідеї Гегеля
- •Три стадії розвитку Абсолютного духу:
- •Питання №76 Антропологізм Фейєрбаха
- •Основні філософські ідеї л. Фейєрбаха
- •Суть вчень
- •Питання №81 Філософські, соціальні та наукові передумови виникнення марксиської філософії.
- •Основні особливості субстанції-волі:
- •Питання №53 Основні періоди в розвитку української філософії
- •Питання №51 Філософія в Україні XIX-XX ст.
- •Суть філософських поглядів п. Юркевича
- •Суть філософських ідей п. Куліша
- •Основні засади світоглядної концепції Драгоманова
- •Суспільно-політичні погляди і позиції і.Я.Франка, які мають філософське осмислення
- •Питання №57 г.Сковорода – засновник класичної української філософії.
- •Основні філософські погляди г.С.Сковороди:
- •?Питання №38 Філософія науки. Основні етапи розвитку.
- •Основні питання, які осмислювалися екзистенціоналістами
- •Сутність концепції неопозитивізму
- •Питання №2 Екзистенціальна тенденція в сучасній світовій філософіі.
- •Основні питання, які осмислювалися екзистенціоналістами
- •Питання №82 Позитивістські тенденції в сучасній філософії
- •Питання №22 Сучасні релігійно-філософські вчення. Неотомізм.
- •Простір і час – форми буття матерії
- •Питання №12 Категрії матерії, рівні матерії. Філософське розуміння матерії, її світоглядне і методологічне значення.
- •?Питання №47 Зміст понять «рух». Форми руху матерії та їх взаємозв’язок.
- •Питання №21 Сутність свідомості та його структура. Свідоме і несвідоме. Функції свідомості.
- •Причини і наслідки антропосоціогенезу:
- •Питання №31 Соціально-діяльнісна сутність людини. Загальне поняття людини.
- •Питання №55 Поняття діалектики. Структура діалектики як теоретичної системи. Співвідношення діалектики, логікі та теорії пізнання.
- •Питання №52 Діалектичний прицип всезагального зв’язку і розвитку. Дві концепції розвитку.
- •?Питання №62 Вчення про джерело розвитку: протилежність, їх єдність і боротьба; суперечність як джерело розвитку; основні типи суперечності.
- •Питання №58 Вчення про характер розвитку: якість, кількість, міра. Взаємний перехід кількісних і якісних змін.
- •Питання №61 Вчення про направленість розвитку; діалектичне заперечення; зв’язок етапів розвитку; прогресс і регресс; заперечення заперечення.
- •?Питання №65 Категорія діалектики як всезагальні норми відображення світу і ступеню пізнання.
- •?Питання №66 Категорії: «необхідність» і «випадковість», «можливість», «дійсність».
- •Питання №67 Категорії «частина» і «ціле», «система», «структура», «елемент».
- •?Питання №68 Категорії «одиничне», «особливе», «загальне». Методи наукового пізнання.
- •Питання №49 Гіпотеза та теорія як форми наукового пізнання.
- •Питання №71 Методологія економічної науки.
- •Питання №84 Соціальна структура суспільства. Історичні форми спільності.
- •Питання №73 Політична структура суспільства. Держава, її ознаки.
- •?Питання №85 Людина і особистість. Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність»
Питання №62 Філософська система і.Канта
І. Кант (1724-1804) - родоначальник німецького класичного ідеалізму. В перший (докритичний) етап своє діяльності створив космогонічну гіпотезу, за якою виникнення і еволюція планетної системи виводится з первинної «туманності». Філософ вважав, що існує великий Всесвіт галактик поза нашої галактики. Він розвинув вчення про відносність руху і спокою, ввів поняття про заперечні величини. Його теорія відіграла вагому роль у розвитку діалектики.
У 1770 р. здійснився перехід його до поглядів «критичного» періоду (роботи «Критика чистого розуму» «Критика практичного розуму» «Критика здібності судження»), який ґрунтуються на наступних засадах:
1) природа речей (річ в собі) принципово недоступна нашому пізнанню;
2) пізнання можливе тільки відносно «явищ», тобто способу, за яким речі розкриваються у нашому досвіді;
3) достовірне теоретичне знання можна отримати тільки в математиці і природознавстві;
4) в нашому знанні існують апріорні знання, які незалежні від нашого досвіду і апостеріорні, які отримуються із досвіду;
5) розум спрямуваний до безумовного знання, яке витікає з вищих етичних запитів (тобто людський розсудок намагається вирішити питання про межі і безмежність світу в просторі і часі, про можливість існування неподільних елементів світу, про характер процесів, про бога як безумовно необхідної істоти);
6) розум за природою має антиномію, тобто подвоюється у протиріччях (теза і антитеза), але ці протиріччя тільки здаються. Розрішити цю проблему можна тільки в обмеженні знання на користь віри, в розрізненні «речей в собі» і явищ як непізнаваними. Так, з рівною доказовістю можуть бути доведені протилежні рішення: світ і кінцевий, і безмежний; існують неподільні частки (атоми) - таких часток немає; усі процеси причинно обумовлені, але можуть здійснюються довільно. Всі тези і антитези можна довести досить успішно, таким чином, розум роздвоюється у суперечностях.
Види антиномій
Теза |
Світ є кінцевим у просторі і часі |
Все в світі є простим і неподільним |
В світі існує свобода |
Існує Бог як першопричина світу |
Антитеза |
Світ є безкінечним у просторі і часі |
Все в світі є складним і все можна поділити |
В світі немає свободи, все здійснюється з необхідності |
Не існує ніякої першопричини світу |
7) крім природного розуму є практичний –це основа волі, необхідність дії поза залежності від наслідків;
8) простір, час, причинність, закони природи – це не властивості природи, а властивості людської здібності до пізнання (апріорні – незалежні від досвіду, трансцендентальні) тобто пізнання відокремлює, а не поєднує людину і природу;
9) уся картина природи – це суб’єктивна конструкція розуму, тому єдність природи утворюється не матеріальністю природи, а єдністю суб’єкту, який пізнає («Я»). Спроби розуму вийти за межі суб’єктивного досвіду завжди приводять його до нерозрішимих протиріч.
Види трансцендентальних ідей
-світ психологічних ідей, де досліджується абсолютна єдність мислячого суб’екта; -мікросвіт людського «Я»
|
-світ космологічних ідей, де вибудовується абсолютна єдність зовнішнього світу; -це макрокосмос: природа, космічна цілісність, людина в природі |
-світ теологічних ідей, де фіксується абсолютна єдність усіх предметів взагалі, виводиться людина у світ віри, а центральне місце відводится Богу і безсмертю душі |
За Кантом, кінець всього сущого може бути потрійного роду:
1) природній, який відповідає моральним цілям божественної мудрості;
2)позаприродній – під впливом причин, які недосяжні нашому розумінню;
3)протиприродній, який ми викличемо самі внаслідок неправильного розуміння кінцевої мети.
Саме з вчення Е. Канта починається поступовий розвиток філософії Новітнього часу. Як говорив І.В. Гьоте: «Не один вчений не зміг безкаранно ігнорувати той великий філософський рух, початок якому заклав Кант».