Джерела, рекомендовані до заняття:

Спеціальна література

Основна: 1,2, 7, 12, 14.

Додаткова: 3, 6, 13, 15.

Тема 9. Документальна ревізія як форма фінансово-економічного контролю Семінарське заняття – 2 години.

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

10. Поняття документальної ревізії, її види.

11. Особливості ревізії, їх місце в юридичній практиці.

12. Права, обов’язки і відповідальність ревізорів.

13. Документальне оформлення результатів ревізії.

14. Особливості ревізії, яка проводиться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1. Основні етапи контрольно-ревізійного процесу.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.

Методичні вказівки до вивчення питань теми

Документальна ревізія є одним із найефективніших інструментів документального контролю за фінансово-гос­подарською діяльністю підприємств, установ, організацій, дотриманням законодавства з фінансових питань, достові­рності обліку і звітності. З її допомогою здійснюється також виявлення нестач, розтрат, привласнень і розкрадань коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансо­вих зловживань (Закон України « Про державну контрольну ревізійну службу України»).

Мета ревізії полягає в перевірці первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерської і статистичної звітності, матеріалів інвентаризації коштів і товарно-матеріальних цінностей, розкритті й попередженні розкрадань, порушень державної і фінансової дисципліни, а також виявленні та мобілізації внутрішньогосподарських резервів.

Ревізія — це перевірка на вимогу ревізійних, слідчих або судових органів законності, доцільності фінансово-госпо­дарської діяльності об'єкта щодо вирішуваних завдань. Втім, не варто відокремлювати ревізію від інших видів кон­тролю, тим більше, що під час її проведення використову­ються також методи фактичного контролю, економічного аналізу тощо.

У процесі розслідування слідчим доводиться вдаватися до призначення ревізій у більшості справ про злочини, вчи­нені у сфері виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій.

Потреба у проведенні ревізії може виникнути на різних етапах розслідування, але дуже важливе значення має вчасність її призначення, оскільки здійснення ревізії процес досить тривалий, тож будь-яка затримка тягне за собою продовження термінів розслідування.

Крім того, внаслідок ревізії можуть бути виявлені нові факти розкрадань та інших злочинів, що потребують додат­кової перевірки слідчим шляхом. Залежно від ходу й наслідків розслідування коло завдань ревізії може розши­рюватись або змінюватись.

З допомогою ревізії досліджуються тільки обставини ви­робничої та фінансово-господарської діяльності підприєм­ства, установи, організації або службової діяльності окре­мих посадових осіб.

Ревізія — тільки одна з форм адміністративно-госпо­дарського контролю, за якої предмет і обсяг перевірки ха­рактеризується тим, що, по-перше, перевіряється цілком або частково діяльність організації чи окремих посадових осіб; по-друге, перевіркою охоплюється визначений період (плановою ревізією — один-два роки, позаплановою, зокре­ма й призначеною на вимогу слідства, — більш або менш тривалий період, що встановлюється залежно від конкрет­них обставин).

У разі іншого характеру перевірки застосовуються інші форми адміністративно-господарського контролю.

Мета ревізії (перевірки) підприємства, організації недер­жавного сектора економіки (приватного, колективного, спільного підприємства, кооперативного, комерційного бан­ку, довірчого товариства чи іншого фінансового посередни­ка) встановлюється органом, який призначив її. У такому разі, як правило, складається перелік питань (програма), що забезпечують вирішення головного завдання ревізії або перевірки (Інструкція про порядок проведення ревізій і пе­ревірок Державною контрольно-ревізійною службою в Ук­раїні).

Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від фор­ми власності ревізуються органами КРУ за постановою про­курора або слідчого у разі порушення кримінальної спра­ви, а також за письмовим зверненням керівництва право­охоронних органів за фактами розкрадань або зловживань, інших порушень фінансово-господарської діяльності на підприємствах, в об'єднаннях, організаціях усіх форм влас­ності з переліком конкретних питань у постанові або зверненні та обґрунтуванням необхідності здійснення ревізуван­ня. Звернення слідчого про проведення ревізії виноситься у формі постанови, яка складається з описової та резолютив­ної частин і адресується керівникові організації вищого рівня щодо тієї, де буде здійснюватися ревізія, який правомочний її призначати. Якщо слідчий має підстави вважати, що цей керівник причетний до злочину, постанова направляється у ще вищу інстанцію відповідного відомства. Якщо слідчий звертається до інших органів, його звернення не має харак­теру вимоги. Виносячи Постанову про необхідність ревізії, слідчий не має права конкретно називати особи, яким нале­жить проводити ревізію, оскільки ревізорів призначає кері­вник відповідної організації, у постанові зазначається лише конкретний перелік питань, що цікавлять слідчого.

Особі, яка здійснює дізнання (слідчий, прокурор, суддя) у справі, що перебуває у провадженні, Кримінально-про­цесуальним кодексом встановлено право: викликати будь-яких осіб як свідків, потерпілих для допиту, а також залу­чати експертів для надання певних висновків; вимагати від підприємств, організацій, установ, посадових осіб і грома­дян надання предметів і документів, що можуть встанови­ти необхідні у справі фактичні дані; вимагати проведення ревізії (ч. 1 ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України від 1 квітня 196І р. зі змінами та доповненнями). Органи державної влади, зокрема судові, правоохоронні, контрольно-ревізійні, із метою попередження можливого розголошення державних таємниць мають передбачити спеціальний порядок здійснення своїх функцій щодо підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов'я­зана з державною таємницею (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну таємницю»).

Відомості про рахунки і внески громадян видаються, крім самих клієнтів і їхніх представників також судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податко­вої міліції у справах, що перебувають у їхньому провадженні (ч. З ст. 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

До початку ревізії керівник ревізійної групи обов'язко­во обговорює план проведення ревізії з членами ревізійної групи і співробітниками правоохоронних органів, узгоджує їхні спільні дії, вживає інших заходів для забезпечення про­ведення ревізії.

Ревізії, які проводяться за зверненням правоохоронних органів, мають здійснюватися у співробітництві з цими орга­нами.

Відповідно до завдань, що ставляться перед ревізією як засобом адміністративно-господарського контролю, реві­зор уповноважений виявляти розкрадання майна й інші злочини.

У кримінальному процесі виявлення і розслідування зло­чинів є обов'язком слідчого.

Під час перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності організацій або службової діяльності окремих посадових осіб ревізор особисто визначає необхідні матері­али, для чого здійснює огляди, інвентаризації, обмірюван­ня виконаних робіт, вимагає пояснень від посадових і мате­ріально-відповідальних осіб, діяльність яких ревізується, вилучає документи, здійснює зустрічні перевірки в інших організаціях тощо.

У процесі проведення ревізії слідчий зобов'язаний спря­мовувати роботу ревізора на об'єктивне вивчення усіх фактів і явищ фінансово-господарської діяльності, що пе­ревіряються.

Це забезпечується: правильним формулюванням питань; ознайомленням ревізора з усіма необхідними для роботи обвинувачуваними або виправдувальними документами; можливістю для обвинувачуваних або зацікавлених осіб усно або письмово давати пояснення ревізорам щодо доку­ментів і господарських операцій, які перевіряються, надан­ня у разі потреби вилучених документів оперативного, бух­галтерського і статистичного обліку, а також інших ма­теріалів, що стосуються справи.

Ревізорові даються конкретні завдання та коло питань, вичерпний перелік питань встановити практично неможли­во, оскільки вони залежать від тієї чи іншої проваджуваної справи.

Зміст завдання має передбачати швидке та якісне прове­дення ревізії і досягнення її головної мети — встановлення необхідних для розслідування доказових фактів.

Під час проведення ревізії необхідна присутність обви­нувачених, інших зацікавлених осіб, що сприяє правиль­ному і всебічному вирішенню поставлених завдань.

Слідчі органи мають право вимагати проведення первин­ної, повторної або додаткової ревізії. Воднораз нерідко ви­никає потреба в призначенні комплексної перевірки, до якої окрім бухгалтерів-ревізорів залучаються й інші фахівці: економісти, будівельники, товарознавці тощо. Підставою для первинної і повторної документальної ревізії є постано­ва слідчого, у якій зазначається, кому адресується постано­ва, коротко викладається зміст справи, перелічуються кон­кретні питання, вид, обсяг і терміни виконання ревізії.

Після одержання завдання на здійснення документаль­ної ревізії ревізор має встановити: чи належать поставлені перед ним завдання до його компетенції, який період діяль­ності підприємства необхідно перевірити; хто з матеріаль­но-відповідальних осіб зобов'язаний бути присутнім або бра­ти участь у проведенні ревізії. Після вивчення завдання ре­візор складає робочу програму і план дій, які затверджує керівник органу, що призначив перевірку.

Ревізор не зобов'язаний знайомити осіб, діяльність яких перевіряється, із завданнями ревізії або перевірки. У разі встановлення фактів порушень таким особам надається можливість звірити всі первинні документи та бухгал­терські записи, якими встановлено вчинені порушення.

Ревізія за постановою правоохоронних органів може про­водитися в будь-який час, незалежно від кількості раніше здійснених на цьому об'єкті ревізій і перевірок. Термін і правильність її визначається особою, яка призначила реві­зію, за погодженням із правоохоронними органами.

Обсяг ревізії, яка проводиться за дорученням слідчих органів, визначається цим органом.

Якщо слідчий має підстави вважати, що ревізія викона­на неякісне, або її висновки суперечать матеріалам справи, або має місце правопорушення в неперевіреному періоді, він має право призначити проведення додаткової або повторної ревізії.

Слідчий під час розгляду матеріалів ревізії робить свої зауваження, дає рекомендації. Про розгляд і прийняття матеріалів ревізії робиться відповідний запис на останній сторінці акта або на окремому аркуші, зі вказівкою дати роз­гляду і терміну виконання рекомендацій. Після виправлен­ня недоліків, виконання рекомендацій, проведення подат­кової або повторної ревізії на останній сторінці акта зазна­чається такий остаточний висновок: «Акт ревізії прийнято», а також ставиться підпис і дата.

Результати ревізії викладаються в акті на підставі наве­дених даних і фактів, що підтверджуються наявністю оригі­налів документів ревізованої організації. Це дані про резуль­тати проведених: зустрічних перевірок; інвентаризації; кон­трольних обмірювань, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції; перевірок якості продукції, дотримання технічних умов, технологічних режимів вироб­ництва; перевірок відповідності продукції чинним стандар­там, цінам, тарифам тощо.

Під час упорядкування акта ревізії повинні бути дотри­мані об'єктивність, чіткість і повнота опису виявлених фак­тів і даних. Не припускається включення в акт висновків, пропозицій і не підтверджених документами даних про фінансово-господарську діяльність ревізованої організації, а також даних із слідчих матеріалів і посилань на свідчен­ня матеріально-відповідальних та посадових осіб.1. Закон України « Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939- ХІІ