- •Банкрутство і фінансова санація підприємств для слухачів заочної форми навчання спеціальності 050104
- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємств
- •Тема 2. Оцінювання санаційної спроможності підприємства
- •Тема 3. Складання та узгодження плану фінансової санації підприємства
- •Тема 4. Досудова санація. Санація підприємств у судовому порядку
- •Зведена таблиця коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності), фінансової стійкості, ділової активності підприємства
- •Зони банкрутства
- •Тема 5. Фінансування санації підприємств
- •5.1. Формування власних фінансових джерел санації підприємства
- •5.1.1. Оцінка вартості окремих елементів власного капіталу підприємства
- •5.1.2. Дивідендна політика підприємства
- •Основні типи дивідендної політики акціонерного товариства
- •5.1.3. Амортизаційна політика підприємства
- •5.1.4. Емісійна політика підприємства
- •5.2. Формування зовнішніх фінансових джерел санації підприємства
- •5.2.1. Оцінка вартості окремих елементів позикового капіталу
- •5.2.2. Управління залученням банківського і комерційного кредиту
- •5.2.3. Управління облігаційною позикою
- •5.2.4. Залучення внутрішньої кредиторської заборгованості до фінансування постфінансової стадії реалізації проектів
- •Тема 6. Реструктуризація підприємства
- •Тема 7. Методи державної фінансової підтримки підприємств
- •Тема 8. Економіко-правові аспекти банкрутства та ліквідації підприємств
- •Тема 9. Особливості фінансової санації та банкрутства підприємств різних форм власності та видів діяльності
- •Збалансований та незбалансований методи управління
- •Рівні гепу
Тема 5. Фінансування санації підприємств
5.1. Формування власних фінансових джерел санації підприємства
5.1.1. Оцінка вартості окремих елементів власного капіталу підприємства
Розвиток фінансової діяльності підприємства вимагає понад усе мобілізації і підвищення ефективності використання власних фінансових ресурсів, оскільки це забезпечує зростання його фінансової стійкості та рівня платоспроможності. Тому першочергова увага має бути приділена оцінці вартості залучуваного в фінансових цілях власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.
Оцінка вартості власного капіталу має низку особливостей, основними з яких є:
необхідність постійного коригування балансової суми власного капіталу в процесі здійснення оцінки;
оцінка вартості знову залучуваного власного капіталу носить імовірнісний, а отже, в значній мірі умовний характер;
суми виплат власникам капіталу входять до вкладу оподатковуваного прибутку, що збільшує вартість власного прибутку в порівнянні із залученим;
залучення власного капіталу пов'язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик;
залучення власного капіталу не пов'язано, як правило, зі зворотним грошовим потоком за основною його сумою, що визначає вигідність використання цього джерела підприємством незважаючи на більш високу його вартість.
З урахуванням цих особливостей розглянемо механізм оцінки й управління вартістю власного капіталу. Базові елементи такої оцінки й управління вартістю наведені на рис. 1.
Рис. 1. Система базових елементів оцінки та управління вартістю власного капіталу підприємства
1. Вартість функціонуючого власного капіталу має найбільш надійний базис розрахунку у вигляді звітних даних підприємства. У процесі такої оцінки враховуються:
а) середня сума використовуваного власного капіталу в звітному періоді за балансовою вартістю. Розрахунок цього показника здійснюється за методом середньої хронологічної за низку внутрішніх звітних періодів;
б) середня сума використовуваного власного капіталу в поточній ринковій оцінці. Методика розрахунку цього показника ґрунтується на переоцінці чистих активів підприємства;
в) сума виплат власникам капіталу (у формі відсотків, дивідендів тощо) за рахунок чистого прибутку підприємства. У більшості випадків цю ціну визначають самі власники, встановлюючи розмір відсотків або дивідендів на вкладений капітал у процесі розподілу чистого прибутку.
Власне вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається за формулою:
(5.1) |
, де СКФП – вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді, %; СКФО – вартість функціонуючого власного капіталу; ПВТ – планований темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом. |
Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді визначається як:
(5.2) |
, де СКФО – вартість функціонуючого власного капіталу; ЧПС – сума чистого прибутку, сплачена власникам підприємства у процесі його розподілу за звітний період; – середня сума власного капіталу підприємства у звітному періоді. |
2. Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду оцінюється з урахуванням певних прогнозних розрахунків. Оскільки нерозподілений прибуток представляє собою ту капіталізовану його частину, яка буде використана у майбутньому періоді, то ціною сформованого нерозподіленого прибутку виступають плановані на його суму виплати власникам, яким він належить.
З урахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку (СНП) прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства у плановому періоді:
(5.3) |
. |
Процес управління вартістю нерозподіленого прибутку визначається передусім сферою її використання – фінансовою діяльністю. Тому цілі управління цією частиною капіталу підпорядковані цілям фінансової політики підприємства і відповідно норма фінансового прибитку (внутрішня ставка доходності, IRR) завжди повинна співвідноситись із рівнем вартості нерозподіленого прибутку.
3. Вартість додатково залучуваного акціонерного (пайового) капіталу розраховується в процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями і за простими акціями (або додатково залучуваними паями).
Вартість додатково залучуваного капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів, який за ними завчасно визначений:
(5.4) |
, де ССКпр – вартість власного капіталу, залучуваного за рахунок емісії привілейованих акцій, %; Дпр – сума дивідендів, передбачених до сплати у відповідності до контрактних зобов'язань емітента; Кпр – сума власного капіталу, залучуваного за рахунок емісії привілейованих акцій; ЕЗ – витрати з емісії акцій, виражені десятковим дробом у відношення до суми емісії. |
Розрахунок вартості додаткового капіталу, залучуваного за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв), здійснюється за наступною формулою:
(5.5) |
, де ССКпа – вартість власного капіталу, залучуваного за рахунок емісії простих акцій, %; Ка – кількість додатково емітованих акцій; Дпа – сума дивідендів, сплачених на одну просту акцію у звітному періоді, %; ПВТ – планований темп сплати дивідендів (відсотків за паями), виражений десятковим дробом; Кпа – сума власного капіталу, залучуваного за рахунок емісії простих акцій; ЕЗ – витрати з емісії акцій, виражені десятковим дробом у відношення до суми емісії. |
З урахуванням оцінки вартості окремих складових елементів власного капіталу й питомої ваги кожного з цих елементів у загальній сумі його залучення може бути розрахований показник середньозваженої вартості власних фінансових ресурсів підприємства.