- •Банкрутство і фінансова санація підприємств для слухачів заочної форми навчання спеціальності 050104
- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємств
- •Тема 2. Оцінювання санаційної спроможності підприємства
- •Тема 3. Складання та узгодження плану фінансової санації підприємства
- •Тема 4. Досудова санація. Санація підприємств у судовому порядку
- •Зведена таблиця коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності), фінансової стійкості, ділової активності підприємства
- •Зони банкрутства
- •Тема 5. Фінансування санації підприємств
- •5.1. Формування власних фінансових джерел санації підприємства
- •5.1.1. Оцінка вартості окремих елементів власного капіталу підприємства
- •5.1.2. Дивідендна політика підприємства
- •Основні типи дивідендної політики акціонерного товариства
- •5.1.3. Амортизаційна політика підприємства
- •5.1.4. Емісійна політика підприємства
- •5.2. Формування зовнішніх фінансових джерел санації підприємства
- •5.2.1. Оцінка вартості окремих елементів позикового капіталу
- •5.2.2. Управління залученням банківського і комерційного кредиту
- •5.2.3. Управління облігаційною позикою
- •5.2.4. Залучення внутрішньої кредиторської заборгованості до фінансування постфінансової стадії реалізації проектів
- •Тема 6. Реструктуризація підприємства
- •Тема 7. Методи державної фінансової підтримки підприємств
- •Тема 8. Економіко-правові аспекти банкрутства та ліквідації підприємств
- •Тема 9. Особливості фінансової санації та банкрутства підприємств різних форм власності та видів діяльності
- •Збалансований та незбалансований методи управління
- •Рівні гепу
5.1.3. Амортизаційна політика підприємства
Формування фінансових ресурсів, що забезпечують ефективне відтворення основних засобів і нематеріальних активів підприємства у процесі їх кругообігу пов'язано з їх амортизацією.
|
Амортизація представляє собою економічний механізм поступового зносу основних засобів і нематеріальних активів на реалізований готовий продукт, у результаті чого їх первісна вартість розподіляється у часі на протязі повного строку їх служби і формується спеціальний грошовий фонд, який забезпечує їх відтворення (реновацію). |
З наведених визначень можна зробити висновок, що кошти амортизаційного фонду можуть забезпечувати лише просте відтворення амортизованих активів. Разом з тим, дослідження німецьких учених Лохмана і Рушті показали, що в умовах економічного підйому на ринку готової продукції кошти амортизаційного фонду підприємства дозволяють фінансувати не лише просте, але й розширене відтворення його активів. Цей теоретичний висновок може бути проілюстрований наступним прикладом:
|
Підприємство для випуску нової продукції придбало 10 станків, вартість кожного з яких складає 10 тис. дол. (загальна первісна вартість цих активів складає 100 тис. дол.). Передбачений корисний термін служби кожного з цих станків складає 5 років; відповідно річна норма їх амортизації складає 20%. Кон'юнктура ринку дозволяє підприємству нарощувати об'єм реалізації готової продукції. В таблиці показано можливе формування використання коштів амортизаційного фонду на відтворення даних активів:
|
Як видно з наведеної таблиці, за рахунок коштів амортизаційного фону підприємство після п'яти років експлуатації станків, тобто повного їх зносу і вибуття, не тільки повністю відтворило їх первісну кількість (10 од.), але й придбало додатково 4 станки. Цей ефект був би ще більшим за застосування методу прискореної амортизації активів за рахунок більш високих розмірів формування коштів амортизаційного фонду в перші роки їх експлуатації.
|
Механізм забезпечення розширеного відтворення активів підприємства за рахунок амортизаційного фонду в умовах економічного підйому одержав назву «ефект Лохмана-Рушті». |
У методичному інструментарії управління формуванням власних фінансових ресурсів важливу роль відведено методам амортизації активів. Вибір цих методів підприємством суттєво впливає на швидкість обігу амортизованих активів в окремі інтервали корисного періоду їх використання, інтенсивність формування амортизаційного фонду, інші показники господарської діяльності. У сукупній системі відомих у нинішній час методів амортизації виділені наступні їх групи (рис. 3).
Рис. 3. Система основних методів амортизації позаоборотних активів, що використовуються у світовій практиці на сучасному етапі
На підприємствах з великим обсягом власних основних засобів і нематеріальних активів для підвищення ефективності управління цим джерелом фінансових ресурсів розробляється і реалізується амортизаційна політика.
|
Амортизаційна політика підприємства представляє собою складову частину загальної політики формування власних фінансових ресурсів, яка полягає в управлінні амортизаційними відрахуваннями від використовуваних власних основних засобів і нематеріальних активів з метою їх реінвестування у виробничу діяльність. |
Амортизаційна політика підприємства у значній мірі відображає амортизаційну політику держави на різних етапах її економічного розвитку. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожне підприємство має змогу індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні умови, що визначають її параметри.
Формування амортизаційної політики підприємства здійснюється за наступними основними етапами (рис. 4):
Рис. 4. Зміст основних етапів формування амортизаційної політики підприємства
Показником ефективності амортизаційної політики виступає сума приросту чистого грошового потоку, що досягається при використанні будь-якого методу амортизації у порівнянні з методом прямолінійної амортизації активу. В нашій господарській практиці розрахунок цієї ефективності зводиться до порівняння чистого грошового потоку при прискореній і прямолінійній амортизації активу. Сума приросту чистого грошового потоку в цьому випадку може бути розрахована за формулою:
(5.8) |
, де ЧВПА – сума приросту чистого грошового потоку; НП – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом; – сума амортизаційних відрахувань при прискореній амортизації активу в конкретному часовому інтервалі; – сума амортизаційних відрахувань при прямолінійній амортизації активу в конкретному часовому інтервалі; п – загальний період експлуатації активу, виражений кількістю часових інтервалів (звичайно в роках); і – дисконтний множник, що використовується при розрахунку теперішньої вартості грошей, виражений десятковим дробом. |
Застосування різних методів амортизації забезпечує альтернативність вибору можливих управлінських рішень у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства за рахунок цього джерела.