4. Естетика і зручність читання

4.1. Мистецтво візуальних повідомлень

Швидкість сприйняття окремих знаків і тексту в цілому визначає зручність читання шрифту, що залежить від усіх параметрів шрифту: гарнітури, кегля, накреслення, щільності, формату рядків, інтерліньяжу; а також від кваліфікації читача.

Зручність читання шрифту та його естетичне сприйняття тісно пов'язані між собою. Для того, щоб чітко побудувати архітектоніку видання, організувати зручний довідково-пошуковий апарат, треба підібрати співвідносні за графічною силою шрифти Для різних за значенням текстів, розподілити їх пропорційними

проміжками і декоративними елементами. Для більшості читачів усі шрифти майже однакові, а сприйняття залежить від суб'єктивного відчуття темного, світлого, рівномірного чи яскравого тексту.

Про якість процесу читання можна судити з двох позицій - швидкість і комфорт (зручність). Під час читання довгих текстів найважливішим є зручність читання (комфорт). Швидкість читання більшою мірою пов'язана з анатомією букв. Слово сприймається дорослою людиною цілком. На думку фахівців, основу читабельності латинського алфавіту задають верхні і нижні виносні елементи і крапка над і, а також чергування округлих і кутастих знаків. Кириличний алфавіт за цими параметрами значно відрізняється від латинського. Його ритм можна порівняти з частоколом.

Покращують зручність читання такі параметри шрифту:

• більший кегль;

• широкі літери;

• велике вічко;

• співвідношення ширини до висоти літери, що дорівнює ³/₄;

• збільшення інтерліньяжу;

• розмір міжслівних проміжків від ¹/₂ до ³/₄ кегля шрифту

• співвідношення кегля шрифту до формату рядків: 16 кегль - формат рядка 7 ¹/₂ кв., 10 кегль - 4 - 6 ¹/₂ кв., 8 кегль - 3-4 кв.

Текст слід розглядати у просторі сторінки, а не окремо. «Шрифт має бути красивим за формою, самостійним за характером і - в першу чергу! добре читатися!» [119, С. 182] - стверджував К. Е. Пешель. Художник плаката В. Б. Корецький наголошує на особливому значенні шрифтових виділень: «Текст має бути красномовним. Важко, наприклад, уявити собі професійного оратора, що виголошує промову в одному тоні, без відтінків. Досвідчений оратор збагачує своє слово інтонаціями, «натискує» на ударні слова і фрази, використовує образи, які зв'язують основні думки... Напис у тексті має «говорити» із глядачем, тому художник не тільки має право, а й зобов'язаний урізноманітнити його форми» [108, С. 14]. Адже читач сприймає естетичні характеристики як сторінки (розвороту, видання у цілому), так і окремого знака, причому форма має відповідати призначенню, змісту твору, бути комфортною для читача й економічною для виробництва. А. Капр узагальнює вимоги до естетичних властивостей шрифту [49]: у «прекрасному і конгеніальному шрифті», який перетворює достойно оформлений

твір друку у твір мистецтва, мають злитися «у чудовій формі» три якості: краса, зручність читання і промовистість; кожна з яких однаково важлива для шрифту і його естетичного оцінювання.

Критерії естетичної виразності шрифтів було виділено німецьким дизайнером Паулем Реннером у 1930-ті роки. Він вважав, що досконалий друкарський продукт має відповідати трьом вимогам [78]:

• бути продуктом графічної техніки, майстерності виконання і матеріалів;

• виконувати завдання, поставлене видавцем;

• бути відкритим вираженням власного смаку.

Естетичні властивості текстової гарнітури, зрештою, виявляються саме в конкретному оформленні. Різні способи розташування знаків на площині підкреслюють або пом'якшують певні пластичні якості гарнітури. З іншого боку, властивості шрифту закладаються ще під час його проектування, і їх можна заздалегідь оцінити. У цілому естетичність візуального сприйняття залежить від:

• пропорційних відношень між розмірними характеристиками символів шрифту при розташуванні у рядку, абзаці, текстовому блоці, на сторінці, розвороті;

• розміру проміжків між символами, словами, рядками;

• проміжків, що оточують шрифт - інтерліньяж, спуски, поля, відступи;

• форми текстового блоку - прямокутної, квадратної, фігурної, вузької, широкої, уривчастої тощо;

• поєднання шрифтових елементів із декоративними - рамками, лінійками, візерунками тощо;

• конфігурації і взаємодії текстових і зображальних блоків, накладання тексту на зображення або його обрамлення;

• насиченості сторінок графічними елементами.

З погляду сприйняття, по-різному оформлені фрагменти тексту є текстовими блоками, що потребують різного ступеня уваги. Тобто людина, починаючи читати текст, керується послідовністю, яку задали оформлювачі друкованого видання, зупиняється на місцях, виділених шрифтовими і нешрифтовими способами, переходить до пояснень чи авторських коментарів, які графічно відрізняються від основного тексту, пропускає необов'язкову інформацію чи фіксує те, що варто запам'ятати. Але, якщо таких візуально виділених фрагментів у виданні велика кількість, людина швидко втомлюється.

Візуальне сприйняття підпорядковане законам композиції, пропорційним характеристикам між елементами сторінки, які можуть створити різні відчуття: напруги, гармонії, спокійної симетрії, динамічної асиметрії, ритмічності. Типографіка, - вважає Е. Рудер [121, С. 18], - відкриває багато можливостей для роботи з елементами ритму. Чергування прямих, кривих, поперечних, подовжених і косих форм шрифту створює ритм. Звичайний текст наповнений ритмом: над- і підрядкові елементи літер, округлі і гострі, симетричні й асиметричні форми, градація кеглів шрифту. Міжслівні проміжки членують рядок і шпальту на фрагменти різноманітної довжини, створюють ритмічну гру елементів різної ваги і протяжності. Кінцеві рядки і проміжки сприяють подальшому розчленовуванню тексту. Достатньо надрукувати текст, щоб надати сторінці ритмічного вигляду.

Малюнок шрифту впливає на загальний характер публікації, нерідко асоціюється зі змістом видання, крім того, враховується зв'язок шрифту з ілюстрацією й іншими елементами оформлення. Простота й елегантність шрифтів без засічок робить їх ідеальним засобом оформлення заголовків та виділень фрагментів. Штрихи із засічками, навпаки, добре виглядають при малому розмірі символів і найкраще підходять для основного тексту, а в заголовках і текстових виділеннях, складених великим кеглем, можуть утворити відчуття тісноти і безладу. Шрифти із заокругленими засічками виглядають неформальними. Шрифти із засічками прямокутної форми мають офіційний вигляд, можуть асоціюватися з певним архітектурним стилем. Це відчуття підсилюється, якщо шрифт моноширинний. Український дослідник різних видів друкованих видань Б. В. Валуєнко підкреслював невичерпні виражальні можливості, закладені в мистецтві шрифту, малюнка, фотографії, комп'ютерних опрацювань, у композиційних варіантах, цілісності загального вирішення [39-42].

Однак шрифт як основний елемент друкованого видання, що несе змістове навантаження, передусім має полегшувати сприйняття тексту, підвищувати його змістовність, організовувати і впорядковувати різнорідну інформацію, виділяти окремі блоки або елементи видання шрифтовими і нешрифтовими способами. Окрім практичних завдань, маніпулювання шрифтовою графікою дає змогу створювати сторінки, витримані в певному стилі (класичному, сучасному, спокійному або жвавому, стриманому або галасливому):

• Традиційний стиль відтворено у гарнітурі із засічками для основного тексту, при невеликій висоті вічка і довгих виносних елементах.

• Сучасний стиль відображає рубана гарнітура, велике вічко літери і короткі виносні елементи.

• Неформальний сталь створює закруглена форма внутрішньолітерного простору і символів.

• Піднесений стиль створює гарнітура із засічками, трохи стиснутий внутрішньолітерний простір і витягнута по вертикалі форма символів.

• Вишуканий постмодерністський стиль має сильно стиснутий чи деформований внутрішньолітерний простір І подовжену форму символів.

• Святковий стиль може відбити фігурний шрифт із великим вічком або курсивне накресленням.

У сучасних підходах до проблеми застосування шрифтів існують дві крайні позиції.

Одна з них була сформульована в 60-ті роки XX століття представниками швейцарської школи типографіки. У ті роки намагалися створити або вибрати якийсь універсальний і позанаціональний шрифт, найзручніший для читання, тобто не надто виразний або особистий, щоб не спотворити своїм малюнком зміст. Результатом подібного естетичного підходу стала мода на гарнітури Times і Helvetica.

Друга позиція сформувалася з поширенням цифрових технологій, коли дизайнери і верстальники почали приділяти більше уваги зручності верстання, а проблема зручності читання стала другорядною. Адже сучасний видавничий процес комп'ютеризований, охоплює всі етапи роботи з текстом - введення, редагування і макетування на екрані комп'ютера, виготовлення фотоформ для друкарні. Автоматизація створила можливість вільного маніпулювання текстовими елементами, дизайнери-непрофесіонали можуть змінити ширину шпальти (або інтерліньяж, або шрифт) всередині абзацу, чи насунути шпальти одну на одну задля вміщення тексту, більшого за обсягом, зрізати кути літер, або ж розтягнути текст на ширину сторінки, якщо його бракує. В результаті друкована продукція позбавляється рівноваги, гармонії, стає неохайною.

У сучасному виданні шрифт не просто носій інформації, він сам є інформацією. Але більшість читачів гарнітури не розрізняють,

на їх сприйняття впливають насиченість, рівномірність, симетричність і різноманітність сторінок.