80 % Стиснутий
100 % Нормальний
120 % Розріджений
Рис. 4.5. Пропорційність шрифту
Нормальні, вузькі і широкі накреслення шрифту пов'язують з поняттями про більшу або меншу стрункість, сталість та пропорційність. Відмінні від нормальної щільності шрифти застосовуються в заголовках та колонтитулах. У текстових матеріалах переважають прямі світлі накреслення.
За заповненістю знака шрифти поділяють на контурні (Contour, Outline-ефект), відтінені (Shadow), заштриховані (рис. 4.6). У контурних літерах штрихи не заповнені кольором; у відтінених літерах товщина передається тінню від товщини штриха; заштриховані літери мають не лише контур, а й частково заповнені штрихи, вкриті яким-небудь графічним візерунком. Бажано їх застосовувати лише у великих кеглях, оскільки внутрішньо літерні проміжки і тіньові виділення можуть зливатися. Контурні та тіньові шрифти створюються художником-шрифтовиком, хоча й у комп'ютерних програмах існує така можливість.
Серед інших модифікацій шрифтів, які часто застосовуються, можна назвати: підкреслення однією чи двома лініями, перекреслення, зсув тексту щодо нормального положення рядка і різноманітні їх комбінації (рис 4.7)
Підкреслення рядків застосовується для основного тексту, найчастіше — для підзаголовків, колонтитулів, прізвищ авторів та у таблицях. Надрядкові знаки (ступені, зноски) і підрядкові знаки (індекси) мають менший розмір, порівняно зі звичайним розміром літер, і розташовуються вище чи нижче базової лінії рядка.
Отже, повна графічна характеристика шрифту складається з:
пропорційності та контрастності (співвідношення основних і сполучних рисок);
малюнка засічок (краплеподібні, прямокутні, лінійні) або їх відсутність;
насиченості (світлі, напівжирні, жирні);
нахилу (прямі, курсивні, похилі);
щільності літер (нормальна, вузька, широка);
заповненосгі основних штрихів (відтінені, котурні, штриховані);
кегля (розмір літер).
Л. М. Лисицький визнавав шрифт основним будівельним матеріалом книжкової архітектури, а його головною метою була розробка таких методів оформлення, які підвищували б корисну дію видання. «Я вважаю, — писав він, — що літери, розділові знаки, які вносять порядок у думки, повинні бути враховані, але, крім цього, перебіг рядків сходиться у яких-небудь сконденсованих думок, їх і для ока потрібно сконденсувати» [137, С. 157]. Деякі видання намагаються створити розмаїтість на своїх сторінках шляхом зміни накреслення текстових шрифтів. Однак видільне накреслення погіршує зручність та швидкість читання.
1.4. Розмір (кегль) шрифту
Літери шрифту характеризуються вертикальним розміром або кеглем та горизонтальним розміром (ширина літери, апрош).
Кеглем (від нім. Kegel) — відстань між верхньою і нижньою шрифтовими лініями, тобто між найвищою точкою верхнього виносного елементу таких літер, як «б», «д» та найнижчою точкою літери з нижнім виносним елементом, таких як «р», «у». Кегль задає не розмір ліфтер, а висоту текстового рядка. Якщо набрати текст різними гарнітурами, але одним кеглем, можна помітити, що розмір символів значно відрізняється: на розмір літери впливає співвіднесення вічка і верхніх та нижніх виносних елементів літери. Гарнітура з більшим вічком виглядає більшою, менше вічко витягує літеру за рахунок збільшення виносних елементів (рис. 4.8).
Саме тому, після підрахунку обсягу видання, підраховують площу, яку займе текст, надрукований тією чи іншою гарнітурою обраного кегля. Літери, що мають невеликий фізичний розмір вічка, виглядають меншими, тому що мають малий об'єм літери і великі верхні і нижні виносні елементи (Journal, Garamond, Academy). Навпаки — більшими здаються шрифти з великим вічком і компактними виносними елементами (Caslon, Pragmatica, Newton).
Щільність і малюнок літери гарнітури шрифту визначають кількість символів, що вміщуються на сторінці певного формату. Ємність шрифту — головна характеристика, що дає можливість підрахувати обсяг видання, виходячи з обсягу авторського твору. Так, один рядок довжиною 6 3/4 кв. для формату А5 (60*84/16) може містити від 41 (Courier) до 57 (Academy) знаків 14 кегля, від 47 до 66 знаків 12 кегля, від 57 до 79 знаків 10 кегля, від 71 до 100 знаків 8 кегля і від 99 до 139 знаків 6 кегля. При цьому Courier 10 та Academy 14 мають однакову ємність — 57 знаків.
Розмірні характеристики шрифту є основним показником при підрахунках обсягу видання. Але при підрахунках враховують, що комп'ютерний пункт англо-американської системи вимірів відрізняється від типографського пункту системи Дідо.
Для переводу користуються співвідношеннями: 1 points=0,9348 п.; 1 п.=1,0697 points.
Художньо-технічне редагування друкованого видання потребує знання не лише кеглів і гарнітур шрифтів, а й співвіднесення між ними. Різні гарнітури однакового кегля мають різні пропорційні співвідношення, а, отже, займають на сторінці відмінну площу і сприймаються читачем по-різному, полегшують читання, чи, навпаки, привертають увагу незвичністю і складністю візерунка. Так, наприклад шрифт, надрукований 12 кеглем, може мати вигляд суцільної темної плями як 9 або 10 п., а може бути світлим і широким, як 14 п. (рис. 4.9).
При проектуванні шрифтів малюнки знаків виконуються у базовому кеглі. Для шрифтів текстового набору таким є кегль 10 п. та 6 п. у 20-ти кратному збільшенні. Два базових кеглі обираються тому, що малюнок знаків дрібних кеглів із метою підвищення зручності читання має інші пропорції, збільшене вічко і колірну насиченість. Для титульних шрифтів малюнок розробляється в базових кеглях 24 або 36 п. із 10-ти кратним збільшенням.
Ширина літери також відіграє роль в оформленні видання. Горизонтальні розміри шрифту характеризують терміни «кругла шпація», «півкругла шпація», «тонка шпація», які залишилися з часів металевого складання, а нині відповідають ширині великих літер «М», «N» і малої літери «t». Більшість гарнітур складаються з символів, які займають різну ширину. У цьому випадку кегельний майданчик кожної літери розділяється не менш, ніж на 18 відносних одиниць. Технології PostScript та TrueType, які є стандартами сучасної поліграфії, створені на основі систем, у яких застосовується 1000 чи більше відносних одиниць на m-розмір. У цих системах кожна літера займає визначену кількість одиниць щодо загальної кількості.
Стандартні символи створюються співвідповідно до визначених пропорційних відношень. Видавничі системи дають можливість змінювати відносну ширину шрифту з фіксованим кроком, приміром 10 %, а також із можливістю одновідсоткового збільшення. Необхідність зміни ширини символів виникає, коли необхідно, щоб довжина рядка відповідала чітко встановленому формату. Хоча краще змінити міжлітерний проміжок, ніж пропорційні співвідношення літер.