Garamond
Garamond (Claude Garamond, 1480-1561)
3. Антиква перехідного стилю (Transitional) з'явилася у середині XVIII сторіччя в епоху бароко (тому і має назву «Старий бароко») під впливом гравіювання, тому має витончені, тонкі штрихи, складну форму засічок. Це контрастні шрифти із заокругленими тонкими засічками, без нахилу вісі на округлих символах. Малюнок такого шрифту не подібний до каліграфії, він має в основі математичні принципи та гармонійні пропорції. Текст, надрукований таким шрифтом, створює враження однорідності і симетрії. Шрифт був створений для задоволення потреб короля Франції Луї XIV, і він став власністю королівських друкарів. Відновив цей шрифт у XVII ст. Фурньє для комерційних потреб. Класичні шрифти початку XVIII ст., розроблені Уільямом Кезлоном, застосовуються і нині. Найпопулярнішими є Baskerville (1760, Англія); Fournier (1760, Франція); Bell (1780, Англія); Scotch Roman (1790, Шотландія), Palatino.
Шрифти старого і перехідного стилів майже не мають таких особливостей малюнка, які б відволікали від читання, тому найпридатніші для довгих текстів у книгах, журналах, щоденних газетах.
4. Антикви нового стилю (Modern, Didone) сформувалися в епоху класицизму у XVIII ст. з переходом граверів літер на мідь і сталь з появою гладкішого паперу. Ці матеріали забезпечували можливість відображення тонких ліній і прямих кутів на засічках, високу якість виливків. Тому шрифт вирізняє однорідність, чітка структурованість, елегантність і стриманість. Літери мають повністю вертикальну вісь овалу, горизонтальні довгі, прямі, без заокруглень тонкі засічки, що з'єднуються зі штрихами під прямим кутом чи з легким заокругленням, різкий контраст між основними та сполучними штрихами.
Хоча ці гарнітури ефектно виглядають у великих кеглях, але різкий перехід від товстої лінії до тонкої заважає тривалому читанню: тонкі лінії майже розчиняються у тексті, а товсті сильніше виділяються. Цей шрифт створює враження прямоти, чіткості та офіційності. Найкраще застосовувати такі шрифти в альбомах з мистецтва та подарункових виданнях, для заголовків і виділення текстових блоків. Розробленням шрифтів нового стилю займалися такі видатні майстри, як Ф. Дідо, Дж. Бодоні, Ю. Вальбаум. Сучасні шрифти цієї групи: Bodoni (1740 — 1813, Італія); Walbaum (1820, Німеччина); Modern Extended (1830, Шотландія), Ultra, Times Bold.
5. Брускові шрифти (Square Serif, Stab-serif, Egyptian) з'явилися у кінці XIX ст., коли виникла потреба у рекламі, оголошеннях, ділових і приватних друкованих матеріалах, оформленні транспортних магістралей. Основна ознака брускових шрифтів у тому, що товщина основних та сполучних рисок, а також засічок майже однакова. Засічки мають форму прямокутника і з'єднуються зі штрихами літери під прямим кутом.
Ці шрифти мають кілька варіантів.
1) Єгипетські (назва пішла від публікації цим шрифтом про перемогу кампанії Наполеона в Єгипті) — шрифти з широкими квадратними засічками.
2) Klarendon — при майже звичайній антиквенній формі символу з невеликим контрастом штрихів має квадратні тонкі засічки, що плавно з'єднуються зі штрихами. Також це гарнітури Century, Schoolbook.
3) Моноширинні MonoТуре — мають однакову ширину основ- них штрихів і інших елементів і постійну ширину символу (походять від шрифтів друкарських машинок). Це гарнітури Typewriter, Courier.
Більшості брускових гарнітур давали єгипетські назви, щоб вони краще продавалися, оскільки в світі була зацікавленість відкритим у 1799 р. у Єгипті Розетським каменем1. Деякі з цих шрифтів використовувалися для складання Брускові шрифти ідеально підходять для дитячих видань, оскільки мають зрозумілий і простий вигляд. Оскільки засічки мають чітко прямокутний вигляд, схожий на сталеві балки, то цим шрифтом передається відчуття сили, стабільності, різкості. Краще виглядають такі шрифти в акцидентних текстах для рекламних, плакатних заголовків. Сучасні шрифти: Cairo, Courier New, Cheltenham, Egyptian, Memphis, Playbill, Rockwell, Scarab, Schoolbook. Серед шрифтів кирилиці до брускових належать Baltica, Kseniya, Traktir, Rodeo.
6. Гротески (без засічок), або рубані шрифти (Lineale, Sans Serif) виникли у першій половині XIX ст. і вважалися незвичними та незручними. Перша така гарнітура була розроблена 1816 року Вільямом Каслоном IV. Через 100 років, у 1920-і роки, розробки німецької дизайнерської школи Bauhaus5 довели шрифти до досконалості, що привело до їхнього поширення в рекламі і повсякденному житті. їх лаконічність (відсутність контрасту і засічок) і, одночасно, художня виразність забезпечує широке застосування. Відомі художники-поліграфісти Ян Чихольд, Ель Лисицький застосовували гротески як текстові шрифти в книгах і журналах, оскільки вважали, що вони не мають зайвих елементів і не заважають сприйняттю текстового матеріалу. Приміром, Аrіаl найбільш полюбляють комп'ютерники. Насичені жирні гротески дуже чіткі, заголовки, надруковані такими гарнітурами, відразу впадають в око. Застосовуються у бюлетенях, листівках, логотипах, фірмовій документації, рекламі, анонсах, плакатах.
Тип Sans Serif має порівняно однорідні штрихи, відсутність значимого контрасту, підкреслену геометричну форму, відсутність засічок, які підкреслюють верхню та нижню горизонтальну межу літер, у них відсутній помітний перехід від товстої лінії до тонкої, вони акуратні та відкриті, з високим вічком малих літер. Використання , рубаних шрифтів потребує більшого міжрядкового проміжку, оскільки спрощений малюнок їхніх літер не має горизонтальних рисок, що ускладнює перебіг рядками.
Існує чотири категорії гротесків відповідно до товщини штрихів, щільності вічка, особливостей кінцевих елементів:
Готичні шрифти (Grotesgue, Gothic) мають закрите, щільне накреслення літер. Вони з'явилися на початку XIX ст. Прикладом готичного шрифту є FranklinGothic.
Новий гротеск (Neo-Grotesgue) має більш відкриті і заокруглені літери, всі штрихи яких однакової товщини й однолінійного накреслення. Наприклад, Helvetica (1950, Швейцарія), Univers (Frutiger, 1952, Франція), Franklin Gothic (M.F. Benton, 1903).
Літери шрифтів групи геометричних гротесків (Geometries) було розроблено під впливом розробки Bauhaus. Літери шрифтів групи геометричних сформовані з простих геометричних фігур Наприклад, Erbar, Eurostile, Futura, JournalSansSerif, Kabel.
Шрифти гуманістичних гротесків (Humanist) мають вигляд, що нагадує шрифти із засічками — розширення стійки й інші прийоми імітації засічки. В них перехід від основного штриха до сполучного помітний — це шрифти з натиском. Наприклад, Humanist, Garalde, Gill Sans (1920, Англія), Optima (1958, Німеччина). Наприклад, Humanist, Garalde, Gill Sans (1920, Англія), Optima (1958, Німеччина).
Такі шрифти погано поєднуються на одній сторінці з іншими гарнітурами, оскільки через наявність рисок різної товщини подібні до гарнітур із засічками, а через відсутність засічок на рублені шрифти.
7. Рукописні шрифти (Script) імітують рукописне писання, подібні до курсивного накреслення. Вони значно відрізняються один від одного і можуть бути як із засічками так, і без них, але основна їх характеристика — подоба рукописного написання, отже, і обов'язковий нахил. Тому їх ще називають каліграфічними. Рядки, надруковані такими шрифтами, мають вигляд написаних пером та чорнилами. Вперше такий шрифт був використай у XVI ст. Стилі рукописних шрифтів варіюються від строгого (Palace Script) до неформального (Flash).
1) Група Brush — шрифти, написані наче пензлем:
Більшість рукописних шрифтів не можуть бути використані для довгих текстів. Застосовуються для оформлення запрошень, оголошень, дипломів тощо у чіткій відповідності до мети публікації. Серед шрифтів кирилиці це — Decor, Betina, Script, Corrida.
Курсивні шрифти (Cursive) подібні до рукописних за накресленням, але літери курсиву завжди відокремлені проміжками, а рукописні мають сполучні штрихи.
8. Декоративні шрифти, або акцидентні, або графічні (Graphic) відрізняються незвичним накресленням мальованого характеру. Вони виникли на основі нової антикви в епоху романтизму, коли художники намагалися придумати щось незвичне, орнаментоване. Такі шрифти створюються спеціально для виділення окремих текстових фрагментів, заголовків, реклами. Основний текст декоративними шрифтами друкувати неможливо, оскільки вони важкі для читання. Наприклад, шрифт Frankenstein чудово підійде для оформлення назв творів на історичну тематику, але основний текст, надрукований цим шрифтом, читати неможливо.
Призначення декоративних шрифтів — переключити увагу читача з іншого елемента на сторінці. Щорічно випускається величезна кількість нових декоративних шрифтів, деякі з них знаходять своїх прихильників, інші зникають. У 1990-х роках створювалися «грандж-шрифти», що мали дещо грубий вигляд — це символізувало нетрадиційність, неоднорідність. Останнім часом з'явилися динамічні шрифти, в яких окремі характеристики знаків випадково змінюються в заданих межах, тому один і той самий символ щоразу виглядає трохи інакше.
Кириличні шрифти ідентифікують за контрастом між основними та сполучними штрихами, наявністю засічок, їх формою і розмірами, контурами цифр, формами літер «Д», «Ц», «Л», знаком питання, круглим частинам літер «О», «Р» та «В». ГОСТ 3489-57 шрифти класифікує за графічними ознаками — контрастністю, наявністю і формою засічок. ГОСТ 3489-71 «Шрифты печатные» поділяє шрифти на 6 основних груп (рис. 4.12), усередині яких шрифти діляться на гарнітури.
Рубані шрифти (1) (гротески) не мають засічок, основні і сполучні штрихи в них однакової товщини, тобто контрастність (К) гарнітур дорівнює 1. До цієї групи належать: Arial, Tahoma, JournalSansC, Lucida, Humanist, PEW Report, Pragmatica, Helvetica, Futura, CenturyGothic.
Шрифти з ледве помітними засічками (2) — малоконтрастні гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів з контрастністю К = 1. Наприклад, гарнітура BrushType.
Медієвальні (від франц. medieval — середньовічний) або різноширинні шрифти (3) — гарнітури з помітною контрастністю штрихів (К = 2,7 — 3,2), короткими засічками у вигляді поступового потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими вісями круглих літер. До цієї групи шрифтів належать: Literatumaya, Banikovskaya, Ladoga, Lazurski, Times, Garamond.
Звичайні шрифти (4) — гарнітури з контрастними штри- хами (К = 3,5-9), довгими тонкими прямим засічками, що
поєднуються з основними штрихами під прямим кутом, інколи легким заокругленням; літери округлі з вертикальними вісями. До цієї групи належать гарнітури: Century, Elizavet, Nord, Bodony.
Брускові шрифти (5) або єгипетські — гарнітури з неконтрастними або малоконтрастними штрихами і довгими засічками, близькими за формою до прямокутника, що поєднуються з основними штрихами під прямим кутом або з легким заокругленням. У цій групі шрифтів: Cougel, Bruskovaya.
Нові малоконтрастні шрифти (6) мають малоконтрастні штрихи з потовщеними засічками, переважно із заокругленими кінцями, які поєднуються з основними штрихами під прямим кутом або легким заокругленням. Для цих шрифтів характерні широке вічко і висока зручність читання. У цій групі гарнітури: Academy, Journal, Schoolbook, Kudriashov.
Основою для побудови літер групи антикв є прямокутник: більшість літер алфавіту, за винятком широких, наприклад «Ш», «Ж», «Ю», вписуються в прямокутник і мають однакову ширину, а букви з округлими контурами — «О», «В» та інші - мають овальну форму. У групі медієвальних шрифтів основою для побудови всіх літер є квадрат, а літери з округлими контурами створюються циркулем (заокруглюються кути прямокутника дугами різних радіусів), і тому літери мають різну ширину: «В» вужче за «Н», «П» вужче за «О».
Найпопулярнішими кириличними гарнітурами часів металевого складання були:
Літери Літературної гарнітури мають короткі засічки у вигляді трикутників, своєю вершиною ніби з'єднаних з основним штрихом так, що сторони трикутника утворюють з основним штрихом тупий кут. Кінці літер «а», "Л", «л» і "с" краплеподібні, трохи сплющені, круті літери «с», «е», «Є», «є» — відкриті, у малих .літер «р», «ф», «і» та «ї» верхня засічка замінена рогоподібним виступом ліворуч. Перехід від основного штриха до сполучного - послідовний і плавний, контрастність штрихів — помірна. Великі літери в курсивному варіанті відрізняються від літер прямого накреслення нахилом управо, а малі мають накреслення, подібне до рукописних літер; у багатьох із них («и», «і», «ї», «й», «к», «м» та ін.) лівий штрих має виступ ліворуч у вигляді пере- вернутої коми.
Шкільна гарнітура відрізняється широким вічком, невеликим контрастом між основними і сполучними штрихами, особливо
чітко виписаною формою і масивністю літер. Вона була створена для підручників початкової і середньої школи із урахуванням особливостей читання в дитячому віці. Має засічки у вигляді прямих потовщених ліній, розташованих під прямим кутом до основного штриха, із заокругленням у місцях з'єднання з ним. Серед особливостей — літера «ф» з повною засічкою знизу, а зверху — лише штрих, який виходить ліворуч. Малі літери майже квадратні, вони вдвічі менші за великі. Збільшене вічко літер відчутно зменшує заплечики, від чого інтерліньяж зменшується.
Єлизаветинська гарнітура відзначається дещо зменшеним і звуженим вічком, а також певною своєрідністю малюнків літер «д», «ж», «з», «л», «с». Кінцеві штрихи літер «к» і «ж» вгорі та «л» і «у» знизу закінчуються крапками. Нижні кінцеві штрихи у літер «к» і «я» короткі, закінчуються на рядку, у «з» і «с» — язикоподібні й розташовані по нижній лінії рядка, спускаючись під рядок у вигляді перекинутої коми, а в малих літер «ц» і «щ» проходять розчерком під літерами. Мала літера «б» має такий великий надрядковий елемент, що зображення літери наближається до цифри «6». Лівий сполучний штрих у літері «д» різко йде знизу вгору під гострим кутом і з'єднується з основним штрихом під даш- ком. Літера наче відхилилася назад.
Журнальна рубана гарнітура зручна для читання, має гармонійні пропорції і широкі Міжлітерні проміжки. Вона була розроблена у 1940 р. художником О. В. Щукіним на основі нових гротесків для журналів. Форми її літер асоціюються з формами архітектури, машин, предметів повсякденного вжитку.
Окрім основних графічних ознак, для характеристики різних гарнітур і їхнього розпізнавання користуються додатковими ознаками — характерними (типовими) особливостями малюнку окремих букв: форма крапок (завитків), розташування і конфігурація засічок, нижніх і верхніх виносних елементів.
Комп’ютерні системні шрифти True Туре, відповідно до сучасної міжнародної класифікації IBM classification, поділяють на 10 типів:
Clarendon Serifs — малоконтрастні, варіант Oldstyle Serifs і Transitional Serifs, зі слабким контрастом і гладким переходом до засічок. Належать до групи Кларендон.
Freeform Serifs — шрифти з засічками довільної форми.
Oldstyle Serifs — шрифти на основі малюнка латиниці XV—XVII ст., з яскраво вираженим діагональним контрастом і плавним
переходом від штрихів до засічок (відповідає гуманістичній антикві).
Modern Serifs — шрифти на основі малюнка латиниці початку XX ст., із сильним контрастом і кутовим переходом до засічок (відповідає новій антикві).
Transitional Serifs — шрифти на основі малюнка латиниці XVIII — XIX ст., з вираженим вертикальним контрастом і плавним переходом до засічок (відповідає перехідній антикві).
Slab Serifs — характеризуються прямокутним переходом до засічок і малим контрастом (група брускових шрифтів).
Sans Serifs — рубані шрифти, гротески, без засічок (крім рукописних та декоративних).
Ornamentals — шрифти стилізовані, декоративні, акцидентні. Застосовуються для виділення заголовків і у рекламі.
Scripts — рукописні, що імітують почерк.
Symbolic — символьні, з картинок. Незалежні від дизайну шрифти, містять набори спеціальних символів (математичних, музичних і ін.), що можуть використовуватися з будь-яким шрифтом.
Крім цього, існують гарнітури поза перерахованих вище груп — No classification.
Класифікація MS Windows:
Roman — шрифти із засічками, наприклад Times, Bodony.
Swiss — рубані шрифти з перемінною товщиною штрихів, наприклад, Helvetica, Futura.
Modern — шрифти з постійною товщиною штрихів, всі моноширинні шрифти, наприклад, Courier.
Script — рукописні, наприклад, Arbat.
Decorative — декоративні шрифти, наприклад готичні.
Система класифікації шрифтів PANOSE, розроблена фірмою ElseWare, на відміну від перерахованих систем, оперує не описовими характеристиками дизайну всього шрифту, а окремими найбільш характерними параметрами символів. Такий підхід забезпечує велику гнучкість опису шрифтів, дозволяє робити більш точну підстановку та автоматично синтезувати відсутні шрифти (що було реалізовано в технологи InfiniFont фірми Else- Ware). У системі PANOSE шрифти описуються за 10 параметрами, що утворює набір з 10 цифр, які однозначно описують всі деталі
зовнішнього вигляду символів. Кожному значенню параметра відповідає визначена характеристика, що зберігається разом зі шрифтом і надалі є основою для підстановки шрифтів. Наприклад, набору значень 2263655234у системі PANOSE відповідає шрифт Times: друкований шрифт (2), що має засічки, які плавно з'єднуються зі штрихами (2), світлий за насиченістю (6), має класичні пропорції (3), невисокий контраст (6), бічний наплив в округлих буквах (5), одинарні вертикальні засічки (5), звичайну форму символів (2), звичайне положення середньої лінії (3), стандартне співвідношення висотИ великих і малих літер (4).
Науковці — дослідники оформлення друкованих видань — також наводять власні класифікації. О. П. Кисельов класифікував шрифти за трьома основними ознаками: малюнок, накреслення і розміри [117, С. 37—55]. А. В. Балаш в основу класифікації шрифтів поклав дві ознаки: характер засічок та контрастність [84, С. 22—40]. Хоча автори шрифтознавці дещо розходяться у думках щодо визначення основних груп шрифтів. їх міркування грунтуються на однакових графічних ознаках кожної шрифтової гарнітури.
З точки зору художньо-технічного редагування, найістот- нішою ознакою є наявність засічок і, відповідно, поділ на:
Шрифти із засічками (Roman) (рис. 4.13) різних форм (трикутні, штрихові, прямокутні), антиква (serif), брускові (square serif):
Особливу групу складають символьні шрифти, які дають можливість прикрашати текст або доповнювати його графічними елементами, відсутніми у стандартному наборі гарнітури. Вони замість літер містять набір графічних символів, ідеограм, виконаних у відповідному форматі. Набір таких символів називають пі-комплект (pi fonts) (від старовинного виразу майстрів ручного складання, в якому слово «пі» (to pi) означало «зсипати велику кількість металевих літер у купу»).
Будь-який комп'ютер містить стандартні гарнітури Symbol, ІТС Zapf Dingbats, Monotype Sorts, Wingdings. Знаки цих гарнітур поєднують символи для гральних карт, знаків Зодіаку, телепрограм, розкладів, нотних знаків, математичних формул, декоративних рамок, маркерів списків тощо. Наприклад, шрифт Wingdings, містить такі знаки:
Кожен із символів може вживатися як позначка елементу списку (Bullet), причому вибраний графічний елемент впливає на сприйняття тексту. Порожній квадратик примушує замислитися, заповнений — запам'ятати, зупинитися. Трикутник не такий важкий, як квадрат, зацікавлює і привертає увагу. Стрілки посилюють основне призначення мітки: «дивися сюди!».
Вибір шрифту для конкретного видання залежить від художнього смаку і творчого досвіду дизайнера і редакторів, які працюють у видавництві. Універсальні системні шрифти можна вільно застосовувати в трансформованому вигляді. Але класичні шрифти, розроблені відомими художниками-шрифтовиками при зміні пропорцій втрачають індивідуальність малюнка і свої художні особливості.