Елементи літери
Рис.
4.1. Елементи літери
Вічко літери (Fасе оf Сhагасtег).
Кегль (Size).
Інтерліньяж (Linescape).
Кегельний майданчик (Em-Square).
Висота великої літери
(Сар-height).
Висота малої літери (х-height).
Основний штрих (Stem).
Діакритичний знак (Accent).
Засічки (Serif).
Базова лінія шрифту (Ваsе- line).
Сполучний штрих (Наirline).
Внутрішньолітерний проміжок (Counter).
Нижній виносний елемент (Descender).
Верхній виносний елемент (Ascender)
Кінцевий елемент (Terminal).
Краплевидний елемент (Ваll).
Напівапрош (Side bearing).
Кегельний майданчик (рис. 4.1 —4) — площа, яку займають усі елементи літери загалом. Ширина знаків певної гарнітури визначається найширшою літерою: для латинського алфавіту це літера «m», звідси і назва — Em-Square (кегельний майданчик), для українського — «ю» або «щ». Так, при використанні шрифту 12 кегля, розмір кожної сторони вічка літери «щ» дорівнює 12 п. Ширина літер може істотно різнитися, приміром, ширина літери «ш» більша, ніж літери «і», відповідно до чого розрізняють пропорційні та моноширинні шрифти. Пропорційним є шрифт, літери якого мають різну ширину символів (наприклад, «м» ширше «і», а «щ» ширше «а»), а моноширинним — з літерами однакової ширини (як у друкарській машинці) (рис. 4.2):
Courier 12 UkrMonospased 12
Courier Bold 14 UkrMonospased Bold 14
Courier 16 UkrMonospased 16
Рис. 4.2. Моноширинні гарнітури
Базова лінія (рис. 4.1 — 10) — уявна лінія, на якій розташовуються літери і яка проходить по основі символів тексту. Символи текстового рядка стоять на базовій лінії, а нижні виносні елементи звисають з неї. Крім того, нижче базової лінії розташовуються підрядкові індекси. Базова лінія не обов'язково розташована горизонтально, вона може мати довільну форму.
Сприйняття шрифту значною мірою пов'язане з розміром знаків і проміжками, які оточують їх. Міжлітерний проміжок (апрош) складають два напівапроші (рис. 4.1 — 17)
Інтерліньяж (рис. 4.1 — 3) — відстань між базовими лініями сусідніх рядків, яка вимірюється у пунктах і складається з кегля шрифту і відстані між рядками. Якщо у тексті змінити інтерліньяж, базова лінія рядка змінить своє положення, і текст зсунеться по вертикалі, що слід враховувати при зміні параметрів тексту.
Основу читабельності алфавіту задають верхні і нижні виносні елементи (рис. 4.1 — 13,14), діакритичні знаки (рис. 4.1 — 8), а також чергування краплевидних (рис. 4.1—16) і кутових елементів. Верхній виносний елемент — частина малої літери, що виступає над лінією висоти її вічка. Нижній виносний елемент — частина малої літери, що виступає нижче базової лінії шрифту. Діакритичний знак (від грец. diakritikos — розрізняти) — додаткові знаки в алфавітах деяких мов, розміщені над або під літерами, іноді поряд із ними, що вказують на зміну вимови.
Внутрішньолітерний проміжок (рис. 4.1 — 12) — замкнений простір, що зустрічається в деяких символах, приміром «о», «а», «р» і дорівнює площі, яку займає повітря всередині літери, тобто це частина простору, зайнятого буквою і не заповнена штрихами. Його розмір залежить від кегля: більший шрифт здається стиснутим при однаковому значенні апрошу.
Кегль (рис. 4.1—2) - розмір шрифту (у пунктах), що задається відстанню між верхнім і нижнім виносними елементами, у т.ч. заплечики — проміжок до стінки кегельного майданчика над верхнім і під нижнім виносними елементами.
Висота вічка (рис. 4.1 — 1) — висота малої літери без верхніх і нижніх виносних елементів. Висота великої літери — відстань від базової лінії шрифту до лінії висоти великих літер. За основу висоти малої літери у мовах на латинській основі береться висота знака «х», в українській мові — «н».
Співвідношення між товщиною основних (основна частина символу) і сполучних рисок (рис. 4.1 — 7,11) визначають контрастність шрифту. Слабоконтрастні літери мають м'який граціозний вигляд, сильно контрастні літери — чіткі й одноманітні. Малюнок літер може сприйматися на паперовому аркуші як площинний або об'ємний. Площинними виглядають шрифти з однаковою товщиною основних та сполучних рисок. У шрифтах з різноманітною товщиною штрихів тонкі штрихи здаються віддаленими, що створює об'ємне враження. У малих літерах більшості шрифтів переважають круглі елементи, що виступають за лінію рядка, завдяки чому малі літери зручніші для тривалого читання.
Засічки (рис. 4.1—9) — горизонтальні і вертикальні поперечні штрихи, що підкреслюють верхню та нижню межу літери, роблять рядок рівнішим, ніби витягнутим уздовж лінії. Це ознака, за якою всі шрифти поділяються на дві групи — із засічками і без них, або рубані (serif та sans serif. Крім цього, за накресленням розрізняють групу декоративних шрифтів.
Розмір і форма засічок щодо основного штриха букви можуть бути різноманітними (рис. 4.3):
Рис.
4.3. Форма і розмір засічок
Елементи літер (їх контур, співвідношення ширини літери до її висоти, товщина основних і сполучних штрихів та їх співвідношення, розмір внутрішньолітерного проміжку, геометрична і оптична пропорційність окремих елементів) формують ритм шрифтового складання. Він виражається не лише побудовою окремих літер, але й слів, рядків, сторінок, розворотів. Малюнок шрифту, його розміри, співвідношення висоти та ширини літери, контраст, особливості засічок, загальна простота чи складність малюнка літери — все це впливає на зручність читання.
Вибір шрифту складається з обрання гарнітури, кегля, накреслення, проміжків між символами та рядками, а також вирівнювання і площа, яку текстовий блок буде займати на сторінці.