4.5. Основні вимоги до шрифту

Основна вимога - на одній сторінці має використовуватися не більше 3-х гарнітур, чи 4-5 накреслень і розмірів шрифтів, інакше губиться цілісність сприйняття друкованого видання, воно стає зовнішньо неохайним, роздрібненим, хаотичним. Наприклад, великий масний рубаний шрифт однієї гарнітури - для заголовків, Ця ж гарнітура, але дрібнішого кегля - для назв розділів і особливо важливих текстів, гарнітура із засічками - для основного тексту, цей же шрифт курсивного накреслення - для коментарів, епіграфів, Додаткової інформації.

Основний текст - світлі літери помірної насиченості чорного кольору на білому або кремовому папері 9 або 10 кеглем на шпони в 2 п. Традиційно вважають найзручнішими для читання гарнітури епох ренесансу і бароко, а також виконані на їх основі. Для концентрації уваги читача застосовують гарнітури, що повільно читаються. При виборі текстової гарнітури для книжкових видань Найважливіше значення має не вигляд символів шрифту, а спосіб, У який літери організовані на сторінці: пропорції між розмірними

характеристиками символів при розташуванні у рядку, спосіб використання проміжків, інтерліньяж.

Текст, надрукований великими літерами читається на 12 % повільніше ніж складений прямими малими літерами. Це пов'язано з тим, що великі літери приблизно на 35 % ширші від малих. Усі слова, складені великими літерами, мають однакову прямокутну форму (без верхніх і нижніх виносних елементів) і це вимагає читання не цілком слова, а по буквах, що уповільнює процес читання. Крім цього, читач звик читати тексти, складені малими літерами.

Курсивний текст читається майже так само добре, як і прямий, але лише в коротких текстах. Шрифти із нахилом застосовуються для виділення слова або фрази в основному тексті. Курсивні тексти освітлюють сторінку, і це заважає читанню довгих текстів.

Сторінка, на якій більшість текстів складено напівжирним шрифтом, набуває темно-сірого відтінку, тисне на читача. Жирні накреслення застосовуються для посилення сприйняття прочитаного і кращої організації структури тексту. В основному тексті для виділень застосовують курсив, оскільки напівжирний виглядає надто темним.

В основному тексті проміжки між словами в межах кожного рядка мають бути рівномірними, причому слід дотримуватися лінійності рядків сусідніх сторінок розвороту. Неприпустимі ні дуже вузькі проміжки, з якими слова зливаються, ні дуже широкі, з якими текст видається розірваним, - в обох випадках читання ускладнюється. За технологічними інструкціями, нормальним є проміжок, ширина якого дорівнює половині кегля шрифту, проте припускається рівномірне зменшення проміжків до ¹/₄ або збільшення до ³/₄ кегля.

Усі абзаци основного тексту мають починатися від однієї вертикалі, бути чітко помітними і однаковими по всьому виданню. Розмір відступу або виступу узгоджується із довжиною рядка. Кінцеві рядки абзацу мають бути, як мінімум, у півтора разу довшими за абзацний відступ.

Кількість переносів не може бути більше чотирьох поспіль. У наборі не повинно бути неблагозвучних переносів чи таких, що ускладнюють розуміння тексту. Неприпустимі «коридори», тобто збіжні по вертикалі або діагоналі проміжки в кількох рядках поспіль, у дитячих виданнях обмежується кількість переносів на одній повній сторінці тексту: для дітей до 5 років їх не може бути більше за 4, від 6 до 10 років - 8, від 11 до 18 років - 12 переносів.

Основні проблеми, пов'язані із зручністю читання, у стислому вигляді перелічені у книзі німецького шрифтового дизайнера Д. Капра [49]. Зокрема він стверджує, що добре читаються відомі класичні і сучасні шрифти.

Застосування яскравих фонів-підкладок під текст є сильним виражальним засобом, але читати такий текст важко. Хоча застосування тла не дуже контрастного, а тексту достатнього кегля і насиченості цілком можливо.

Великі кеглі змушують «перестрибувати» по тексту, але рекомендуються при ослабленому зорі. Менші кеглі читаються з великою напругою при розгляданні знаків.

Широкі рядки дратують неможливістю охопити зором увесь рядок, вузькі - нерівномірністю міжслівних проміжків при вирівнюванні (стрибки з кінця попереднього рядка на початок стають занадто частими). У рядку ідеальної довжини вміщується 50-55 знаків. Ширина рядка може змінюватися залежно від сприйняття стилістики твору оформлювачем тексту, а також інших естетичних і економічних чинників.

Заголовки мають, як правило, напівжирне або жирне накреслення і кегль від 10 до 48 п. Це зумовлене їх призначенням - бути одним із засобів виділення матеріалу. Хоча застосування на одній сторінці кількох таких заголовків розпорошує увагу читача. Тому, відповідно до принципу подоби та контрасту, поряд ставлять заголовки світлих та жирних накреслень, графічно підпорядковують їх відповідно до ієрархії. Ієрархія заголовків видання встановлюється під час складання робочого змісту (тема 10), потім підраховують кількість рядків, які вони можуть зайняти у форматі набору.

Одно-, дворядковий заголовок краще друкувати великим кеглем жирного накреслення, але якщо заголовок займає більше, ніж три рядки, тоді його можна надрукувати світлим невеликим кеглем. Заголовки краще виділяються, якщо вони оточені білим простором: великий кегль, утиснутий у вузький простір, погано читається і візуально створює відчуття безладу і скупченості.

Рядки багаторядкового заголовку формуються за правилами групування тексту. Не можна розривати стійки сполучення. Текст заголовка, що передає закінчену думку, має розміщуватися в одному рядку. При цьому можливе застосування різних кеглів однієї гарнітури для кожного рядка заголовка.

Якщо заголовок потрібно зробити дуже великим, краще застосувати контурні варіанти шрифтів, але далеко не кожен шрифт дає гаку можливість. Не менш оригінальний вигляд мають шрифти s буквами, зафарбованими лише наполовину (часто їх маркують B&W - black and white), приміром Uncley Titul B&W. Цікавими є гарнітури DG Unbra та DG Slipstream, але їх символи можна вставити лише в режимі «вставки символу».

Невеликі заголовки, складені напівжирним шрифтом, сприймаються як лінійки, які відокремлюють текстові блоки. Цей ефект можна посилити проміжками перед заголовком і після нього.

Підзаголовки (headline) іноді також складають титульними гарнітурами, причому упродовж одного видання (періодичного чи неперіодичного) вони оформляються однаково - єдина гарнітура та кегль для конкретного рівня підзаголовка безвідносно до кегля та шрифту основного заголовка, підкреслення лінійкою, виділення неповною або повною рамкою, плашкою, виворіткою вирівнювання відносно заданої вісі. Для внутрішніх підзаголовків обирають однаковий з іншими підзаголовками шрифт або складають жирним тієї ж гарнітури, що й основний текст, виділяючи лише накресленням і кеглем.

Стиль заголовка має бути простим:

Однотипні матеріали, приміром, новини у періодичному виданні чи завдання у підручнику, повинні мати єдиний шрифт, а для урізноманітнення можна застосувати різні розміри, накреслення, щільність.

Заголовки рекламних матеріалів мають відрізнятися від текстових малюнком: читачі повинні знати, що в даний момент знайомляться не з основним текстом видання.

Міжлітерний проміжок в заголовках потрібно ретельно перевіряти, щоб полегшити сприйняття. Кернінг, тобто зміна міжлітерного інтервалу для окремих символьних пар, розставляється тільки для одного кегля, при всіх інших розмірах він стає неправильним, оскільки його розмір залежить від величини кегля.

В однотипних матеріалах щільність шрифту має бути однаковою. Бажано застосування великих і малих літер, оскільки людина читає і сприймає слова, надруковані тільки заголовними літе- рами, набагато довше, ніж слова, що складаються з великих і малих літер. Лише у виняткових випадках, приміром, шапці чи короткому заголовку можна використати всі великі літери.

Останніми роками робота зі шрифтом; набула визначального характеру. Шрифт використовується нарівні із зображенням не лише для передачі зазначеної текстової інформації, а й як елемент композиції, художній засіб. Іноді зображення будується тільки зі шрифтових елементів із застосуванням композиційних, трансформаційних і оптичних прийомів та ефектів.

Отже, зручність читання залежить від безлічі об’єктивних і суб’єктивних чинників.

У сучасному, насиченому інформацією суспільстві важлива спроможність шрифту привертати або концентрувати увагу. Для тексті в газетах, часописах, електронних виданнях чіткості та зручності читання недостатньо: інформація набуває рекламного характеру і за рахунок утрати зручності й легкості читання підвищуються характеристики акцентування.

1 Базальтова плита з паралельним текстом 196 р. до н. э. на грецькій та давньоєгипетській (демотичним й ієрогліфічним письмом) мовах знайдена біля м. Розетта (нині г. Рашид). Дешифрування Ф. Шампольона ієрогліфічного тексту поклала початок читанню основного тексу, особливо Klarendon (1845) — перший шрифт, який був розроб- лений і використовувався як жирний. давньоєгипетських ієрогліфів.