6.6. Переліки (списки).

Перерахування, при необхідності, можуть бути наведені всередині дипломної роботи, перед перерахуванням ставлять двокрапку. Перед кожною позицією перерахування варто ставити малу літеру українського алфавіту. Для подальшої деталізації перерахування варто використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Перерахування першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – із відступом щодо місця розташування перерахувань першого рівня.

Наприклад:

а) маркетингове дослідження;

б) товарна цінова політика:

- першого роду;

- другого роду.

Список вирівнюють як і основний текст (абзаци, відступи).

6.7. Додатки.

У тексті дипломної роботи наводяться, як правило, найбільш важливі таблиці, схеми. Ілюстративний матеріал, що має допоміжний характер, таблиці з проміжними розрахунками, первинні документи й дані спеціальних спостережень, нормативні та довідкові матеріали можуть бути подані у вигляді додатків і розміщуються після списку використаних літературних джерел. Усі додатки мають бути пронумеровані наскрізною нумерацією в порядку посилання на них у тексті роботи. Посилання на додатки у тексті обов’язкові. Перед додатками повинен бути аркуш зі словом “ДОДАТКИ”, розташованим посередині сторінки.

Для повноти сприйняття дипломної роботи до додатків доцільно вносити допоміжний матеріал:

• проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;

• початкові (вихідні) данні;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;

• інструкції та методики, опис алгоритмів і програм розв'язання задач на ЕОМ;

• допоміжні ілюстрації.

Слід зауважити, що аналітичні таблиці та основні ілюстрації, що розкривають суть дослідження слід давати в основній частині роботи, а не у додатках.

Додатки можуть бути обов'язковими та інформаційними. Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Слово "Додаток" з його порядковим номером розташовують у правому верхньому куті сторінки. Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголовок, надрукований угорі жирним шрифтом малими літерами з першої великої відносно тексту сторінки. Ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка. Наприклад, рис. А.2. – другий рисунок додатка А, формула А.1- перша формула додатка А.

6.8. Оформлення списку та посилань на використані джерела

При написанні дипломної роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати, з яких розроблюються в роботі проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

Приклад:

Цитата в тексті оформлюється наступним чином: «... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації [6, с. 29]».

Існує три способи складання списку використаних джерел:

І спосіб – список літератури складається у порядку появи посилань у тексті;

ІІ спосіб – література подається у алфавітному порядку, іноземні джерела в кінці списку літератури.

Приклад оформлення списку літератури наведено у додаток К.