3.Таблиці смертності

Таблиці смертності (дожиття) - це перший і важливіший вид демографічних таблиць. Таблиці смертності (дожиття) - це числові моделі смертності, які використовуються для характеристики її загального рівня і вікових особливостей в різних населениях. Вони є системою впорядкованих за віком і взаємопов'язаних між собою рядів чисел, які в своїй сукупності описують процес вимирання деякого теоретичного покоління з фіксованою початковою чисельністю (корінь таблиці). Зазвичай її приймають рівною деякій мірі 10, тобто 10 000, 100 000, 1 000 000 і т.д.

В демографії розрізняють таблиці смертності для реального і умовного покоління.

Залежно від кроку часової шкали розрізняють повні (крок = 1 року) і короткі (крок = 5 або 10 рокам) таблиці.

Показники (функції) таблиць смертності діляться на інтервальні і кумулятивні.

Перші характеризують смертність на даному інтервалі віку, другі - за весь період життя до або після даного точного віку.

Побудова таблиць смертності є в принципі нескладною, але досить трудомісткою обчислювальною процедурою. Вона включає декілька етапів:

1) розрахунок значень початкового показника для всіх віків на основі даних статистики смертності (розподіли померлих за віковими групами);

3) якщо необхідно, обробку ряду значень для усунення спотворень, викликаних віковою акумуляцією:

4) інтерполяцію ряду значень для усунення можливих пропусків або екстраполяцію для розрахунку значень для самих старших віків;

5) обчислення решти функцій таблиці смертності.

Сучасні таблиці смертності розраховуються за допомогою непрямого, або демографічного, методу. Демографічний метод названий так тому, що в його основі - дані про повікову смертність, а також про віково-статеву структуру населення, отримувані під час переписів і поточного обліку. Непрямим цей метод названий, щоб протиставити його так званому прямому методу, або, інакше, методу Р. Бека, заснованому на безпосередньому розрахунку показників таблиці смертності за ситуації, коли відомий розподіл смертей на елементарних сукупностях сітки Лексиса. Демографічний метод дозволяє будувати таблиці смертності, що адекватно відображають її рівень. При цьому на величину підсумкових показників не впливають коливання чисел що народилися і померлих в роки, що передували розрахунку.

Проблема, пов'язана з переходом від повікових коефіцієнтів смертності до вірогідності смерті на віковому інтервалі (х, х + п) років, полягає в тому, що перші, як відомо, розраховуються по відношенню до загального числа людинороків , прожитих населенням на цьому віковому інтервалі, або до його наближення, тобто середньорічному населенню. Другі ж розраховуються по відношенню до чисельності населення на початку вікового інтервалу.

В сучасних умовах розрахунок таблиць смертності, як коротких, так і повних, значно спростився і став набагато менш трудомістким, ніж раніше. Розроблені спеціальні пакети програм і електронні таблиці, що дозволяють всю процедуру розрахунку таблиць смертності звести до простого введення повікових коефіцієнтів і деяких інших параметрів.